Ухвала

від 06.09.2012 по справі 2а/0270/2324/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2012 року м. Київ К/9991/94907/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Бухтіярової І. О., Приходько І. В.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-М" до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард-М" (далі ТОВ "Авангард-М") звернулось до суду з позовом до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (далі - ДПА у Вінницькій області), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової адміністрації у Вінницькій області №127 від 11 січня 2011 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року позов ТОВ "Авангард-М" задоволено повністю.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року апеляційну скаргу ДПА у Вінницькій області залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій ДПА у Вінницькій області подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ "Авангард-М" відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ "Авангард-М" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 01.08.1995 року та знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Вінниці з 18.12.2007 року за № 619. Крім того, з 15.02.2008 року позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (далі ПДВ).

ДПА у Вінницькій області проведено позапланову документальну перевірку ТОВ "Авангард-М" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в сумі 88723 грн. за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувались в період з 01.07.2008 року по 01.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 10.02.2010 року №38/0702/23061398.

Даним актом встановлено заниження ТОВ "Авангард-М" бюджетного відшкодування за березень 2009 року на 73650 грн. та за липень 2009 року на 1700 грн., у зв'язку з чим ДПІ у м. Вінниці винесено податкове повідомлення - рішення №0000042330 від 18.02.2010 року про збільшення ТОВ "Авангард-М" суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 75350 грн. та відображено, що зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Рішенням голови ДПА у Вінницькій від 11.01.2011 року №127 податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від №0000042330 від 18.02.2010 року скасовано. Приймаючи своє рішення ДПА у Вінницькій області виходила із того, що в порушення п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі ст. 7 Закону України "Про ПДВ" ) матеріалами перевірки не доведено факт заниження платником бюджетного відшкодування з ПДВ; перевірка, висновки якої відображено в акті від 10.02.2010 року №38/0702/23061398, проведена в порушення наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість": без проведення до перевірочного аналізу; дослідження формування податкового кредиту проводилося лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів; зустрічні перевірки не проведені та не досліджено надмірну сплату ПДВ до бюджету постачальниками; підтвердження сплати за поставлені товари відбулося відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту декларації з ПДВ.

П. 1.7 ст. 1 Закону України "Про ПДВ" , який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

П.п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про ПДВ", бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" , податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

П.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

П.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

П.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7., така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.п. "а" п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню №127 від 11.01.2011 року, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про невідповідність цього рішення критеріям, що визначені ч. 3 ст. 2 КАС України щодо обґрунтованості, пропорційності тощо. Вказане рішення мотивовано тим, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Вінниці №0000042330 від 18.02.2010 року про збільшення ТОВ "Авангард-М" суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 75350 грн. не відповідає вимогам законодавства, зокрема п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ". Крім того, зазначено, що перевірку позивача проведено з порушенням наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість".

З такими висновками податкового органу погодитись не можна оскільки недотримання вимог вказаних наказів, не є підставою для скасування результатів перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення, так як зазначені нормативні акти носять рекомендаційний характер. Вказані методичні рекомендації спрямовані саме на організацію роботи органів державної податкової служби, а не на самого платника податку. Тому, не є обов'язковими йому до виконання.

Стосовно посилання на п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", то цей Закон не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати ПДВ до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару ПДВ не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в рахунок податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність їх на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" . Дана норма, що регулює порядок виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит, не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції. Окрім того, знайшла своє відображення і в рішеннях Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Актом перевірки підтверджується, що факт здійснення позивачем товарних операцій, сплачене по яким ПДВ віднесено останнім до податкового кредиту, та їх товарність, податковим органом під сумнів не ставиться.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про визнання протиправним та скасування рішення ДПА у Вінницькій області №127 від 11.01.2011 року про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці №0000042330 від 18.02.2010 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області залишити без задоволення, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович І. О. Бухтіярова І. В. Приходько