Постанова

від 10.09.2012 по справі 6/27/5022-302/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.12 Справа № 6/27/5022-302/2012

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Хабіб М.І.

при секретарі Олійник І.О.,

з участю представників:

від позивача -не з'явився

від відповідача-1 -не з'явився

від відповідача-2 -не з'явився

від відповідача-3 -не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2, м.Тернопіль, б/н від 24.07.2012 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 05.07.2012 року (підписане 10.07.2012 року), суддя Шумський І.П.

у справі № 6/27/5022-302/2012

за позовом приватного підприємця ОСОБА_2, м.Тернопіль

до відповідача-1 Приватного підприємства "Фірма "Акорд", м.Тернопіль

до відповідача-2 Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, м.Тернопіль

до відповідача-3 Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм ЛТД", м.Київ

про визнання права власності та звільнення з-під арешту майна

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.07.2012 року по справі №6/27/5022-302/2012 відмовлено в задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_2 до ПП "Фірма "Акорд", Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТзОВ "Оптіма-Фарм ЛТД" про визнання права власності та звільнення з-під арешту майна. Поряд з цим, судом скасовано заходи забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна -транспортного засобу марки NISSAN NAVARA 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, застосовані ухвалою господарського суду Тернопільської області від 30 травня 2012 року по даній справі.

Суд у рішенні посилаючись на положення ст.ст. 202, 316, 317, 319, 328, 334, 392 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 115, 346 ГПК України, ст.ст.5, 19, 25, 50 Закону України "Про виконавче провадження", Інструкцію про проведення виконавчих дій, затверджену наказом Мін'юсту України №74/5 від 15.12.1999 року, Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердж. постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388, наявність рішення господарського суду Тернопільської області від 09.07.2010 року по справі №7/35-871, з огляду на те, що на час укладення мирової угоди по справі №4/94/5022-1643/2011, ПП Фірма «Акорд» було заборонено відчужувати будь-кому транспортний засіб, а також відзначивши, що останнє подало на затвердження суду мирову угоду про передачу арештованого та вже вилученого у нього транспортного засобу, прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у позові.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 05.07.2012 року по справі №6/27/5022-302/2012, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилаючись на положення ст.ст.316, 321, 328, 386, 391, 392 ЦК України, вказує, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Поряд з цим, на думку скаржника (позивача), враховуючи ухвалу господарського суду Тернопільської області від 20.12.2011 року по справі №4/94/5022-1643/2011 та норми ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», спірне майно належить йому. Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що мирова угода не може розглядатися в якості цивільно-правової угоди, а є одним із доказів.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

20.08.2012 року від відповідача-3 до суду надійшла заява (вих.№777 від 16.08.2012 року), в якій останній просить про розгляд справи без участі свого представника.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Тернопільської області від 09.07.2010 року по справі №7/35-871 (арк. справи 51 -54) позов Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТзОВ «Оптіма-Фарм ЛТД»задоволено частково, стягнено з ПП «Фірма «Акорд»на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТзОВ «Оптіма-Фарм ЛТД»- 77620,30 грн. боргу, 2000,00 грн. штрафу, 186,22 грн. річних, 894,50 грн. державного мита та 236,00 грн. інформаційних витрат. Виконання рішення в загальній сумі 80937,02 грн. розстрочено до кінця 2010 року зі сплатою щомісяця рівними платежами по 13489,50 грн., в грудні 13489,52 грн. В частині стягнення 9643,05 грн. штрафу відмовлено.

Суд у вказаному рішенні посилаючись на умови договору поставки продукції №9413 від 06.04.2009 року, укладеного між СП у формі ТзОВ «Оптіма-Фарм ЛТД»та ПП «Фірма «Акорд», ст.ст.526,527, 655 ЦК України, вказує, що внаслідок неналежного виконання зобов'язання в період квітня -травня 2010 року у ПП «Фірма «Акорд»виникла заборгованість по оплаті, отриманих від Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТОВ «Оптіма-Фарм ЛТД», товарно-матеріальних цінностей на суму 77620,30 грн.

З огляду на умови вказаного договору поставки та норми ст.625 ЦК України, суд вважає правомірними нараховані СП у формі ТзОВ «Оптіма-Фарм ЛТД»до стягнення з ПП «Фірма «Акорд»: 2000,00 грн. - штрафу, 186,22 грн. -3% річних.

Вказане рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.

03.08.2010 року господарським судом Тернопільської області, на виконання вказаного рішення, видано наказ.

20.09.2010 року державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№21637491 з виконання наказу по справі №7/35-871, виданого 03.08.2010 року, встановлено боржнику (ПП «Фірма «Акорд») строк для добровільного виконання до 27.09.2010 року.

01.11.2010 року державним виконавцем Першого ВДВС Тернопільського МУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, з огляду на те, що боржником (ПП «Фірма «Акорд») в добровільний термін борг не сплачено, а також з'ясувавши із відповіді УДАІ, що боржнику належить транспортний засіб NISSAN NAVARA 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 та керуючись ст.55 Закону України «Про виконавче провадження»накладено арешт на транспортний засіб марки NISSAN NAVARA 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, легковий, пікап -В, колір чорний, номер кузова НОМЕР_2, що належить ПП «Фірма «Акорд».

На підставі вказаної постанови, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відповідні відомості у т.ч. щодо заборони відчуження зазначеного автомобіля, а 31.12.2010 року такий, в присутності понятих, включено до акту опису й арешту майна та передано на відповідальне зберігання представнику боржника ОСОБА_3

У наведеному акті опису і арешту майна, який також вручено представнику ПП «Фірма «Акорд», зазначено, що на описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користування, зокрема, встановлено заборону відчужувати, розтрачати та приховувати. Згідно акта державного виконавця від 13.12.2011 року, через відмову зберігача передати автомобіль та документи на нього в добровільному порядку, в присутності понятих, транспортний засіб погружено на евакуатор, вилучено та передано на відповідальне зберігання представнику торгівельної організації філія 20 ПП "Нива-В.Ш.".

В подальшому судом з'ясовано, що господарськиий суд Тернопільської області розглядав справу №4/94/5022-1643/2011 за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до ПП «Фірма «Акорд»про стягнення 200000 грн. заборгованості за договором про надання послуг від 01.01.2008 року (юридичних послуг).

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20.12.2011 року по справі №4/94/5022-1643/2011 (арк. справи 16-17) затверджено мирову угоду від 07.12.2011 року, укладену між ПП ОСОБА_2 та ПП «Фірма «Акорд», відповідно до умов якої ПП «Фірма «Акорд»визнає, що його заборгованість перед ПП ОСОБА_2 на момент укладення цієї мирової угоди становить 200000 грн., та гарантує, що протягом 7 днів, з моменту затвердження цієї мирової угоди судом, передасть згідно акту приймання-передачі ПП ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу майно, а саме - NISSAN NAVARA 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_2

Проте, як уже зазначено вище, на момент укладення мирової угоди по справі №4/94/5022-1643/2011, Приватному підприємству «Фірма Акорд»було заборонено, в порядку передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», відчужувати будь-кому транспортні засоби.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», яка діяла на момент прийняття постанови про арешт майна боржника (ПП «Фірма «Акорд») від 01.11.2010 року, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 55 вказаного Закону, якою керувався державний виконавець при прийнятті постанови від 01.11.2010 року передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Нормами ст. 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а згідно із ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 7 ст. 319 ЦК України передбачено, що діяльність власника може бути обмежена у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.ст.202, 328, 334 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (договорів). Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

За змістом ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як зазначає позивач по даній справі, з огляду на неможливість проведення у встановленому законом порядку реєстрації права власності, підприємець ОСОБА_2 звернувся в господарський суд із позовними вимогами про визнання права власності та звільнення з-під арешту майна.

Статтею 124 Конституції України, ст.115 ГПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Із статті 25 Закону України «Про виконавче провадження»вбачається, що на державного виконавця покладено обов'язок прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Постанову про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, в порядку ст. 27 цього Закону, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Судом відзначено, що згідно із ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та редакції ст. 52 вказаного закону чинної на час розгляду справи в суді, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно до п. 5.6. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту України № 74/5 від 15.12.1999 року, при проведенні опису майна державний виконавець оголошує боржнику про заборону розпоряджатися описаним майном (здійснювати його відчуження), а в разі потреби - про обмеження права користуватися описаним майном. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, потреби користуватися та інших обставин. Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем виноситься постанова. Про накладення арешту на майно, яке підлягає реєстрації (наприклад, автотранспортні засоби тощо), державний виконавець повідомляє відповідні органи, які здійснюють таку реєстрацію.

У відповідності до п.41 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМ України від 07.09.1998, № 1388, забороняється зняття з обліку транспортних засобів, стосовно яких є постанова державного виконавця про накладення арешту.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 09.07.2010 року по справі №7/35-871 про стягнення з ПП "Фірма "Акорд" 80937,02 грн. боргу, підлягає обов'язковому виконанню у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження".

Слід зазначити, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.11.2010 року (арешт транспортного засобу марки - NISSAN NAVARA 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_3), винесена в ході виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 03.08.2010 року по справі №7/35-871, ПП «Фірма «Акорд»не оскаржувалась.

Проте, не зважаючи на те, що автомобіль ПП «Фірма «Акорд»перебував під арештом, останнє, всупереч ст.ст.50,52 Закону України «Про виконавче провадження», при розгляді господарським судом Тернопільської області справи №4/94/5022-1643/2011, подало на затвердження підписану з СПД ОСОБА_2 мирову угоду про передачу останньому, вже арештованого і вилученого транспортного засобу в рахунок погашення боргу.

Судом першої інстанції відзначено, що затверджена ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20.12.2011 року по справі №4/94/5022-1643/2011 мирова угода, на яку посилається СПД ОСОБА_2, як на набуття права власності на автомобіль, не може розглядатися в якості цивільно-правової угоди в розумінні ст.ст.202, 328 ЦК України та п.1 листа ВГСУ від 09.04.2009 р. №01-08/204.

Поряд з цим, беручи до уваги положення ст.68 ГПК України, судом першої інстанції правомірно скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 30.05.2012 року по даній справі.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 05.07.2012 року по справі № 6/27/5022-302/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Хабіб М.І.