Постанова

від 10.09.2012 по справі 5023/1799/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2012 року Справа № 5023/1799/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Слободін М.М., суддя Шевель О.В.

при секретарі - Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Головко І.В. дов. б/н від 20.03.2012 року та Бондарів С.О. директор

відповідача -Жданкін В.А. дов б/н від 13.08.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе", м. Харків (вх. № 2353 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від "19" червня 2012 року по справі № 5023/1799/12

за позовом Приватної фірми "Бонс", м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе", м. Харків

про стягнення 17500,00 грн.

та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе", м.Харків

до Приватної фірми "Бонс", м. Харків

про розірвання договору та стягнення 17500,00 грн. передоплати, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року Приватна фірма «Бонс»звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Завод ім. Фрунзе»суми заборгованості у розмірі 17500 грн.

17 травня 2012 року Відкрите акціонерне товариство «Завод ім. Фрунзе»звернувся з зустрічним позовом до Приватної фірми «Бонс», в якому просило стягнути з позивача за первісним позовом суму передоплати у розмірі 17500 грн. та розірвати договір № 17/01 від 17 січня 2012 року, укладений між сторонами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 червня 2012 року (суддя Аріт К.В.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Завод ім. Фрунзе»на користь Приватної фірми «Бонс» суму заборгованості у розмірі 17500 грн. та судовий збір у розмірі 1609,50 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

04 вересня 2012 року відповідач за первісним позовом надав до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.

Представники позивача заперечують проти призначення по справі економічної експертизи, посилаючись на її недоцільність, а також на те, що заперечення відповідача щодо виконаних робіт є необґрунтованими, ні чим не мотивованими та безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до змісту первісної позовної заяви, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом заборгованість за виконані роботи, відповідно до умов договору.

17 січня 2012 року між Приватною фірмою «Бонс»та Відкритим акціонерним товариством «Завод ім. Фрунзе»було укладено договір № 17/01 про надання послуг (аркуші справи 9-10 том 1).

Зміст основного договору відповідає приписам статті 901 Цивільного кодексу України відповідно до якої, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов договору № 17/01 про надання послуг від 17 січня 2012 року, замовник (відповідач за первісним позовом) доручає, а виконавець (позивач за первісним позовом) зобов'язується виконати роботи по складанню звіту належної оцінки будівель та споруд Відкритого акціонерного товариства «Завод ім. Фрунзе»станом на 31 грудня 2011 року (пункт 1.1 договору).

Вартість робіт з оцінки майна складає 35000 грн. (без ПДВ), з яких 50 % передоплата (пункти 4.1, 4.2).

Як вказано у пункті 1.2 договору, строк виконання робіт складає 21 календарний день з моменту надходження передоплати.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що Відрите акціонерне товариство «Завод ім. Фрунзе»перерахувало на рахунок Приватної фірми «Бонс»передоплату у розмірі 17500 грн., що підтверджується випискою банку за особовим рахунком 2600006400024/UAH від 19.01.2012 року.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору, Приватна фірма «Бонс»належним чином виконала свої зобов'язання та провела незалежну оцінку будівель та споруд, про що було складено письмовий звіт.

Після завершення робіт виконавець надає замовнику два екземпляри звіту та акт здачі-приймання виконаних робіт, а останній в свою чергу перераховує позивачу за первісним позовом 17500 грн. залишок вартості виконаних робіт (пункт 3.1, 4.2 договору).

Відповідно до умов договору замовник на протязі 10-ти днів з дня підписання акту здачі-приймання робіт зобов'язаний передати виконавцю (позивачу за первісним позовом) підписаний акт здачі-приймання робіт або вмотивовану відмову від приймання робіт. Після спливу 10-ти днів, у разі неотримання виконавцем від замовника оформленого акту здачі-приймання робіт або вмотивованої відмови від приймання робіт, акт здачі приймання робіт вважається оформленим, а робота прийнятою (пункт 3.2 договору).

Отже, якщо звіт про оцінку майна був підготовлений та переданий відповідачу за первісним позовом 08.02.2012 року, то останній день підписання з урахуванням вимог вищевказаного пункту договору становить 18.02.2012 року.

Проте, Відкрите акціонерне товариство «Завод ім. Фрунзе»після отримання звіту оплату не здійснило та акт приймання-передачі робіт не підписало.

В порушення умов договору, після спливу 10-ти денного терміну, відповідач за первісним позовом надіслав на адресу Приватної фірми «Бонс»лист відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Завод ім. Фрунзе»зазначає, що наданий позивачем за первісним позовом звіт підготовлений з низькою якістю, а висновки оцінки не узгоджені із замовником, у зв'язку з чим замовник відмовляється від підписання акту приймання передачі робіт та оплати 17500 грн. До того ж зі змісту вказаного листа вбачається, що відповідач за первісним позовом зазначає про одностороннє розірвання договору та повернення Приватною фірмою «Бонс»передоплати у розмірі 17500 грн. (аркуш справи 17-18 том 1)

За пунктом 3.3 договору у випадку відмови замовника від приймання вказаного акта, оформлюється двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання.

Перевіркою матеріалів справи колегією суддів з'ясовано, що Відкритим акціонерним товариство «Завод ім. Фрунзе»цього не було зроблено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.2 договору строк виконання робіт становить 21 календарний день з моменту надходження передплати (п.4.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 19.01.2012 р. від ВАТ "Завод ім. Фрунзе" на розрахунковий рахунок ПФ "Бонс" надійшла сума попередньої оплати в розмірі 17500,00 грн.

Таким чином, строк виконання робіт закінчується 08.02.2012 р.

Позивач вказує на те, що звіт про оцінку майна був підготовлений та переданий відповідачу за первісним позовом 08.02.2012 року (головному бухгалтеру підприємства), в зв'язку з чим відповідно до п. 3.2 договору останній день підписання акту здачі-прийняття робіт, який датований 08.02.2012 р., становить 18.02.2012 року.

Представник відповідача - ВАТ "Завод ім. Фрунзе" в судовому засіданні суду апеляційної інстанції стверджує, що звіт про оцінку майна був ним отриманий 17 лютого 2012 року, про що свідчить копія журналу реєстрації вхідної кореспонденції підприємства. Проте, вказані доводи не відповідають обставинам справи та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, акт приймання - передачі робіт датований 08.02.2012 р., а не 17.02.2012 р., проте ВАТ "Завод ім. Фрунзе" прийняв вказаний документ та у своїй відповіді від 23.02.2012 р. жодним чином не зазначив ані про дату акту приймання-передачі робіт, ані про порушення позивачем строку виконання робіт.

Крім того, з наданої ВАТ "Завод ім. Фрунзе" копії журналу вхідної кореспонденції вбачається, що реєстрація всієї вхідної кореспонденції здійснювалася товариством за принципом єдиної нумерації. Проте запис про вхідну кореспонденцію від ПФ "Бонс" був вказаний з проставленням дробі, що свідчить про те, що вказаний запис був занесений до журналу з порушенням черговості вхідних документів.

Вирішуючи спір колегія суддів опирається на такі норми законодавства.

Діючим Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Ці умови знайшли відображення у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Системний аналіз вищевказаних статей дає підстави колегії суддів погодитись з висновком господарського суду про задоволення первісної позовної заяви про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Завод ім. Фрунзе»суми боргу у розмірі 175000 грн.

Крім того, відповідачем за первісним позовом були заявлені зустрічні позовні вимоги, відповідно до яких останній просив суд розірвати спірний договір посилаючись на порушення Приватною фірмою «Бонс»істотних умов договору та стягнення з останнього 17500 грн. передоплати.

Судом першої інстанції вказані зустрічні позовні вимоги визнані необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 7.2 договору кожна із сторін має право розірвати договір при умові порушення зобов'язань іншою стороною з попереднім письмовим повідомленням за 10 календарних днів до дати розірвання.

Пунктом 7.3 сторони погодили, що одностороння зміна умов договору не допускається.

Відкрите акціонерне товариство «Завод ім. Фрунзе»в свою чергу не дотрималось відповідної процедури та не обґрунтувало за яких обставин Приватна фірма «Бонс»порушила своє зобов'язання за спірним договором.

Аналізуючи обґрунтованість апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Завод ім. Фрунзе»колегія суддів зазначає наступне.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що одним із основних спірних питань по даній справі є питання якості наданих послуг по оцінці майна -якість наданого позивачем за первісним позовом звіту.

З цього питання колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

В матеріалах справи містяться докази, які підтверджують, що зроблений Приватною фірмою «Бонс»звіт про оцінку майна якісний, виконаний у відповідності з вимогами національних та міжнародних стандартів. Про це свідчить рецензія № 24/5 від 24.05.2012 року, складена Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів»(аркуш справи 23-25 том 1).

Зі змісту вказаної рецензії вбачається, що вищезазначений звіт визнаний таким, що може бути використаний для прийняття юридично значимих рішень.

Вирішуючи ж питання щодо заявленого відповідачем за первісним позовом клопотання про призначення у справі судової експертизи, щодо виявлення фактичних даних, які б підтверджували чи спростовували якість виконаного звіту, колегія суддів дійшла висновку про відхилення такого клопотання, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу»та статтю 41 Господарського процесуального кодексу України, судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває в провадженні, зокрема, суду; експертиза призначається для вирішення питань, що потребують спеціальних знань.

Частиною 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу вправі пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені експертом. Ці питання можуть бути запропоновані у позовній заяві, у відзиві або в окремому письмовому клопотанні сторони. Проте остаточне коло питань судовому експерту визначається господарським судом.

Якщо особа подала клопотання про призначення експертизи, а інші особи проти клопотання заперечують, суд вирішує клопотання, виходячи з мотивів заявленого клопотання та необхідності використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Згідно пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2651 від 27.11.2006 року «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства у сукупності з наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що в даному випадку дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування відсутня.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач за первісним позовом ані під час вирішення спору у господарському судів Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушенням господарським судом норм процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 19 червня 2012 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів. -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотання Відкритого акціонерного товариства «Завод ім. Фрунзе», м. Харків про призначення судової експертизи відмовити.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Завод ім. Фрунзе», м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19 червня 2012 року справі №5023/1799/12 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 10 вересня 2012 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Слободін М.М.

суддя Шевель О.В.