Постанова

від 25.10.2012 по справі 5023/1799/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2012 р. Справа № 5023/1799/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін за первісним позовом: позивача: Головко І.В. -дов. від 20.03.12, відповідача: Жданкін В.А. -дов. від 25.06.12, касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.09.12 у справі№5023/1799/12 за позовомПриватної фірми "Бонс" доВідкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе" про за зустрічним позовом до про стягнення 17500 грн. Відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе" Приватної фірми "Бонс" розірвання договору та стягнення 17500 грн.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.10.12 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Фролової Г.М.

Приватна фірма "Бонс" звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе" 17500 грн. заборгованості за договором від 17.01.12. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на несплату відповідачем повної вартості виконаних робіт зі складання звіту незалежної оцінки будівель та споруд відповідача за договором від 17.01.12. Позивач посилався на приписи статей 251, 509, 525, 530, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Водночас до Господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою до Приватної фірми "Бонс" звернулося і Відкрите акціонерне товариство "Завод ім. Фрунзе", в якій просило розірвати договір №17/01 від 17.01.12, укладений між сторонами у справі, та стягнути з ПП "Бонс" 17500 грн. передплати. Товариство посилалося на істотне порушення відповідачем за зустрічним позовом умов спірного договору, а відтак вважало підставним його розірвання та стягнення сплаченої суми передплати. Зустрічний позов обґрунтований приписами статей 15, 16, 22, 526, 610, 629, 651 Цивільного кодексу України, статей 188, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.06.12 (суддя Аріт К.В.) первісний позов задоволено. Господарський суд дійшов висновку про виконання виконавцем робіт за договором від 17.01.12 та несплату замовником їх повної вартості. В цій частині судове рішення обґрунтоване приписами статей 526, 527, 530, 612 Цивільного кодексу України, статей 179, 193 Господарського кодексу України. В зустрічному позові відмовлено через його необґрунтованість і недоведеність.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.12 (судді: Істоміна О.А., Слободін М.М., Шевель О.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Відкрите акціонерне товариство "Завод ім. Фрунзе", в якій просить рішення і постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на порушення судами приписів статей 526, 610, 629, 651 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 41, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує на порушенні ПП "Бонс" строку виконання робіт, визначеного пунктом 2.1 спірного договору, що, на його думку, є істотним порушення умов договору та підставою для його розірвання. Товариство стверджує, що зроблений позивачем за первісним позовом звіт про оцінку майна є неякісним та вважає необґрунтованою відмову суду у призначенні у справі судової експертизи.

Від позивача за первісним позовом судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу -без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.01.12 між Приватною фірмою "Бонс" -виконавцем та Відкритим акціонерним товариством "Завод ім. Фрунзе" -замовником було укладено договір №17/01. За умовами цього договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи зі складання звіту належної оцінки будівель та споруд Відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе". Вартість робіт з оцінки майна складає 35000 грн. Оплата робіт здійснюється у вигляді 50% передоплати; решта -після виконання робіт (пункти 4.1, 4.2 договору). Пунктом 1.2 договору передбачено, що строк виконання робіт складає 21 календарний день з моменту надходження передоплати. Після завершення робіт виконавець надає замовнику два екземпляри звіту та акт здачі-приймання виконаних робіт, а останній, в свою чергу, перераховує позивачу за первісним позовом 17500 грн. залишку вартості виконаних робіт (пункти 3.1, 4.2 договору). Відповідно до пункту 3.2 договору замовник упродовж 10-ти днів з дня підписання акта здачі-приймання робіт зобов'язаний передати виконавцю підписаний акт здачі-приймання робіт або вмотивовану відмову від приймання робіт. Після спливу 10-ти днів, у разі неотримання виконавцем від замовника оформленого акта здачі-приймання робіт або вмотивованої відмови від приймання робіт, акт здачі приймання робіт вважається оформленим, а робота прийнятою. Згідно з пунктом 3.3 договору у випадку відмови замовника від приймання вказаного акта, оформлюється двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання. Відповідно до пункту 7.2 договору кожна із сторін має право розірвати договір при умові порушення зобов'язань іншою стороною з попереднім письмовим повідомленням за 10 календарних днів до дати розірвання. Пунктом 7.3 сторони погодили, що одностороння відмова від договору або зміна його умов не допускається. Господарськими судами установлено, що на виконання умов спірного договору 19.01.12 відповідач за первісним позовом перерахував позивачеві за первісним позовом 17500 грн. передоплати. Господарськими судами також установлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач за первісним позовом у строк визначений договором належно виконав роботи та провів незалежну оцінку будівель і споруд відповідача за первісним позовом, зі складанням письмового звіту. Установлено судами і те, що звіт про оцінку майна був складений та переданий відповідачу за первісним позовом 08.02.12 (тобто з дотриманням встановлених договором строків), проте, останній оплату повної вартості виконаних робіт не здійснив, акт приймання-передачі робіт не підписав та не надіслав вмотивовану відмову від приймання робіт, як то передбачено договором. Водночас, суди установили, що не складався і акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання (якщо такі були). Як убачається з матеріалів справи, предметом первісного позову є матеріально-правова вимога Приватної фірми "Бонс" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе" 17500 грн. заборгованості за виконані роботи за договором від 17.01.12. Предметом зустрічного позову є вимога Відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе" заявлена до Приватної фірми "Бонс" про розірвання договору №17/01 від 17.01.12, укладеного між сторонами у справі, та стягнення з ПП "Бонс" 17500 грн. передплати. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та відмови у зустрічному позові. Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України). Згідно з приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, установив, що відповідач за первісним позовом перерахував позивачеві за первісним позовом 17500 грн. передоплати. Установлено судами і те, що позивач за первісним позовом у строк визначений договором провів незалежну оцінку будівель і споруд відповідача за первісним позовом, зі складанням письмового звіту. Господарськими судами в ході розгляду спору установлено та підтверджено матеріалами справи, що звіт про оцінку майна був переданий відповідачу за первісним позовом з дотриманням строків обумовлених спірним договором та він відповідає вимогам закону до нього (рецензія від 24.05.12 №24/5). Проте, як установили суди, відповідач за первісним позовом не здійснив оплату повної вартості виконаних робіт по їх завершенню, а відтак його борг становить 17500 грн. Враховуючи те, що господарськими судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи установлено факт несплати відповідачем за первісним позовом повної вартості виконаних робіт, колегія суддів погоджується з висновком судів про підставність стягнення спірної суми боргу з відповідача, а відтак і необґрунтованість вимог зустрічного позову. Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника про необґрунтовану, як він вважає, відмову суду у призначенні експертизи, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки, по-перше, він був предметом розгляду апеляційним господарським судом та відхилений ним як необґрунтований, а, по-друге, експертиза у відповідності до приписів статі 41 Господарського процесуального кодексу України призначається господарським судом у разі, коли виникає дійсна потреба у роз'ясненні питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань (в тому числі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування), чого судом не було установлено . Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк усім їм надавалася оцінка апеляційним господарським судом; вони не спростовують встановленого господарськими судами та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.12 у справі №5023/1799/12 залишити без змін.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе" -залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова