Постанова

від 10.09.2012 по справі 5023/1867/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2012 р. Справа № 5023/1867/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Істоміна О.А., суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача -Горелова А.В.

відповідача -Бочарової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2509 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2012р. у справі № 5023/1867/12

за позовом ТОВ "Науково-виробнича фірма "Оптичні телекомунікації", м. Харків

до ТОВ "Велтон.Телеком", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012р. позивач -ТОВ "Науково-виробнича фірма "Оптичні телекомунікації" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Велтон.Телеком" про стягнення основної заборгованості у розмірі 155 520,00 грн., пені у розмірі 1 339,03 грн. та штрафу у розмірі 15 552,00 грн., з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №19/07-11 від 19.07.2011р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.07.2012 р. по справі № 5023/1867/12 (головуючий суддя Денисюк Т.С., суддя Жигалкін І.П., суддя Жиляєв Є.М.) в позові відмовлено, з посиланням на те, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за поставлений товар саме за договором поставки № 19/07-11 від 19.07.2011 р.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що відповідач товар прийняв, а саме прийняв товар, частина якого відповідає умовам договору, а частину товару з порушенням асортименту визначеного у договорі, що підтверджується актом звірки, обов'язок щодо сплати грошового зобов'язання виник після отримання вимоги про оплату від 21.03.2012 р., доказів відмови від товару та доказів сплати відповідач не надав.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що неправомірними є посилання позивача на те, що у відповідача виник обов'язок оплатити товар у зв'язку з тим, що законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги, а тому її можна здійснити будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телефонограмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначений законом процесуальній формі позову, оскільки позивач вказує на отримання відповідачем товару саме за договором. На думку відповідача, відповідно до діючого законодавства обставини щодо отримання товару підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, довіреностями та накладними. Акти звірки не можуть бути належним доказом отримання товару, а відомості, зазначені в таких актах повинні бути перевірені судом при розгляді справи.

Колегія суддів, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду встановила, що між сторонами укладений договір №19/07-11 від 19.07.2011р. на поставку обладнання та матеріалів для облаштування оптоволоконних мереж на адресу ТОВ "Велтон.Телеком" (відповідача).

У п. 1.2 договору зазначено, що найменування, одиниця виміру та загальна кількість товару, який є предметом поставки за договором, визначається специфікацією (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач стверджує, що поставка товару відповідачу здійснювалась на підставі договору № 19/07-11 від 19.07.2011 г. за наступними видатковими накладними: № РН-0830/2 від 31.08.2011 p., № РН-0908/1 від 05.10.2011 p., № РН-0908/2 від 05.10.2011 p., №РН-0908/11 від 13.10.2011 p., № РН-0726/4 від 13.10.2011 p., № РН-1010/1 від 28.10.2011 p., № РН-0817/2 від 30.11.2011 p., № РН-0726/41 від 30.11.2011 p., № РН-1026/1 від 30.11.2011., №РН-1115/2 від 01.12.2011р., № РН-1212/1 від 11.01.2012 p., № РН-1209/1 від 18.01.2012 p. та надав податкові накладні.

Суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та зробив частково помилковий висновок, що у видаткових накладних спірний договір не визначено підставою передачі товару відповідачу, а в них міститься посилання на наступні рахунки-фактури: № СФ-0830/2 від 30.08.2011 р. (накладна № РН-0830/2 від 31.08.2011р.);№ СФ-0908/1 від 08.09.2011 р. (накладна № РН-0908/11 від 13.10.2011 p., накладна № РН-0908/1 від 05.10.2011 p.);№ СФ-0908/2 від 08.09.2011 р. (накладна № РН-0908/2 від 05.10.2011р.); № СФ-0726/4 від 26.07.2011 р. (накладна № РН-0726/41 від 30.11.2011 p., накладна № РН-0726/4 від 13.10.2011р.); № СФ-0817/2 від 17.08.2011 р. (накладна № РН-0817/2 від 30.11.2011р.);№ СФ-1010/1 від 10.10.2011 р. (накладна № РН-1010/1 від 28.10.2011 p.);№ СФ-1026/1 від 26.10.2011 р. (накладна № РН-1026/1 від 30.11.2011р.); № СФ-1115/2 від 15.11.2011 р. (накладна № РН-1115/2 від 01.12.2011 p.); № СФ-1209/1 від 09.12.2011 р. (накладна № PH-1209/1 від 18.01.2012р.);№СФ-1212/1 від 12.12.2011 р. (накладна № РН-1212/1 від 11.01.2012 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд першої інстанції встановив, що в копіях рахунків-фактур, які містять відбиток печатки позивача та були надані відповідачем до матеріалів справи 05.06.2012 р., відсутнє посилання на спірний договір і в розділі "Заказ" зазначено "Без заказа", однак, в наданих позивачем рахунках-фактурах за своїм текстом суперечать рахункам-фактурам, наданим відповідачем, а саме, в розділі "Заказ" усіх рахунків-фактур, наданих позивачем, міститься посилання на спірний договір. Рахунки, надані позивачем не містять будь - яких відміток відповідача.

В своїх поясненнях позивач зазначає, що рахунок-фактура не є первинним документом, посилаючись на судову практику Вищого господарського суду України, зокрема, на постанову від 22.04.2010 р. у справі № 05/284-09, в якій також зазначено, що "...рахунок є первісним документом бухгалтерського обліку, який підтверджує належність здійснення товарного платежу за спірним договором в загальній сумі... і не містить конкретної вимоги до відповідача щодо сплати спірної суми...".

Суд першої інстанції встановив, що умовами договору поставки № 19/07-11 від 19.07.2011p., який заявлений позивачем як підстава позову, в пункті 6.1. передбачено, що "Расчет за товар осуществляется в безналичном порядке. Путем перечисления денежных средств на текущий счет Поставщика на основании выставленного счета", тому доводи позивача про те, що "....рахунок-фактура не є навіть вимогою платежу... не є документом, що породжує будь-які права та обов'язки...не є належним та допустимим доказом по справі..." є безпідставними.

Господарський суд першої інстанції вважав, що надані позивачем рахунки-фактури, які мають за текстом істотні розбіжності поряд з доданими відповідачем до справи копіями рахунків-фактур, які свого часу виставлялись позивачем відповідачу за межами спірного договору, та не можуть бути доказом обставин, на які позивач посилається у своєму позові.

Суд першої інстанції також вважав безпідставним посилання позивача на лист Міністерства фінансів України від 09.07.2007 р.. оскільки, вказаний документ не є нормативно-правовим актом, має лише інформаційний характер, в листі зазначено: "...Порядок договірних зобов'язань між учасниками відносин у сферах господарювання врегульовано Господарським та Цивільним кодексами України....роз'яснення чинного законодавства надає Міністерство юстиції України."

Але, суд першої інстанції не досліджував податкових накладних, зокрема, в чотирьох податкових накладних на суму 183 649,56 грн. підставою поставки зазначений договір №19/07-11 від 19.07.2011 р.

В зв'язку з чим, суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що акт звірки взаємних розрахунків від 01.02.12р. не є належним доказом, що товар за накладними № РН-0830/2 від 31.08.2011 p., № РН-0908/1 від 05.10.2011 p., № РН-0908/2 від 05.10.2011 p., №РН-0908/11 від 13.10.2011 p., № РН-0726/4 від 13.10.2011 p., № РН-1010/1 від 28.10.2011 p., № РН-0817/2 від 30.11.2011 p., № РН-0726/41 від 30.11.2011 p., № РН-1026/1 від 30.11.2011., №РН-1115/2 від 01.12.2011р., № РН-1212/1 від 11.01.2012 p., № РН-1209/1 від 18.01.2012 p., поставлявся на адресу відповідача не в рамках договору №19/07-11.

Отже, частково поставка по зазначених накладних здійснювалась на підставі спірного договору, в зв'язку з частковою оплатою у сумі 134 568,12 грн., залишок непогашеної за спірним договором заборгованості складає 49 081,44 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.5 договору сторони за порушення строків оплати передбачили пеню в розмірі подвійної ставки НБУ.

В зв'язку з чим, рішення в цієї частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги - частковому задоволенню в частині стягнення 49 081,44 грн. основного боргу та 422,52 грн. пені.

Підстави для стягнення штрафу передбаченого п. 8.3 договору відсутні, так як позивач не надав доказів відмови від виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем та відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду частково не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача можуть бути підставою для його часткового скасування, керуючись ст.ст. 526,611,612,692, ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2012р. у справі №5023/1867/12 від 20.07.2012р. в частині відмови у стягненні 49 081,44 грн. основного боргу та 422,52 грн. пені. Скасувати та в цій частині прийняти нове, яким позов в цієї частині задовольнити.

Стягнути з ТОВ "Велтон.Телеком" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 50, код ЄДРПОУ 35074228) на користь ТОВ "Науково-виробнича фірма "Оптичні телекомунікації" (61204, м. Харків, пр. Перемоги, буд 64, кв.126, код ЄДРПОУ 21269491) 49 081,44 грн. основного боргу та 422,52 грн. пені, 1 033,2 грн. судового збору, 516,6 грн. судового збору по скарзі.

В інший частині залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 07.09.2012р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Плужник О.В.