Постанова

від 05.09.2012 по справі 2а/1570/7337/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2012 р.Справа № 2а/1570/7337/2011

Категорія: 12.3Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Жук С.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної митної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А

ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ДМСУ від 30.06.2011 року №1394-к «По особовому складу»в частині звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Ізмаїльської митниці (пункти 3,4 наказу); визнати протиправним та скасувати наказ ДМСУ від 12.08.2011 року №1748-к «Про внесення зміни до наказу»; поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Ізмаїльської митниці, або на посаді начальника іншої митниці ДМСУ; стягнути з ДМСУ на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що його звільнення з посади начальника Ізмаїльської митниці на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України є протиправним, оскільки ДМСУ в порушення ч. 2 ст. 40 , ст. 49 - 2 КЗпП України не попередила позивача за два місяця про наступне вивільнення та не запропонувала іншу роботу в митних органах.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав посилаючись на те, що відповідно до наказу ДМСУ від 14.10.2010 року №1218 діяльність Ізмаїльської митниці припинено. Процедуру припинення розпочато 19.10.2010 року. На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 року ДМСУ видано наказ від 30.06.2011 року №1394-к, яким позивача поновлено на посаді начальника Ізмаїльської митниці з 02.04.2010 року. У зв'язку з тим, що на момент поновлення позивача на посаді Ізмаїльська митниця припинила свою діяльність, ОСОБА_2 з урахуванням вимог ст. 40 КЗпП України звільнено з посади начальника Ізмаїльської митниці у зв'язку з відсутністю такої посади, оскільки Ізмаїльської митниці на існувало. Отже, враховуючи те, що Ізмаїльська митниця як юридична особа припинила свою діяльність 21.03.2011 року, поновлення працівника на роботі, з якої він був звільнений є неможливим, оскільки на час вирішення спору організація, що була роботодавцем, а в даному випадку це Ізмаїльська митниця, припинена як юридична особа.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 30.06.2011 року №1394-к «По особовому складу»в частині звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Ізмаїльської митниці (пункти 3,4 наказу). Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 12.08.2011 року №1748-к «Про внесення зміни до наказу». Зобов'язано Державну митну службу України поновити ОСОБА_2 в митних органах на рівнозначній посаді, яку він займав до звільнення. Стягнуто з Державної митної служби України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу. В іншій частині позовних вимог -відмовлено. Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 в митних органах на рівнозначній посаді, яку він займав до звільнення, та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

Державною митною службою України на зазначену постанову була подана апеляційна скарга. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 Апелянт вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 159, 162 КАС України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв'язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що з 16.02.2008 року по 01.04.2010 року позивач займав посаду начальника Ізмаїльської митниці. Наказом ДМСУ №454-к від 02.04.2010 року припинено перебування позивача на державній службі в митних органах, відповідно до п. 6 ч. 1. ст. 30 Закону України «Про державну службу»за порушення присяги державного службовця. Зазначений наказ ДМСУ №454-к від 02.04.2010 року оскаржено позивачем до Одеського окружного адміністративного суду. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

У подальшому постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 року постанова Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 року скасована та постановлена нова постанова якою позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, поновлено позивача на посаді начальника Ізмаїльської митниці з 02.04.2010 року, стягнено з ДМСУ середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 02.04.2010 року по день фактичного поновлення на посаді та допущено негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді начальника Ізмаїльської митниці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до наказу ДМСУ від 14.10.2010 року №1218 «Про оптимізацію структури митних органів, розташованих на території Дніпропетровської, Закарпатської та Одеської областей»припинено Ізмаїльську митницю (код ЄДРПОУ 33773639) шляхом приєднання до Південної митниці (код ЄДРПОУ 35819019) Процедуру припинення розпочато з 19.10.2010 року. Південну митницю визначено правонаступником Ізмаїльської митниці. Наказом ДМСУ від 18.10.2010 року №1226 створено та підпорядковано Південній митниці митні пости: «Ізмаїл», «Білгород Дністровский», «Роздільна», «Котовськ».

21.03.2011 року Державним реєстратором виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи Ізмаїльської митниці, про що зроблено запис за №15531120009000482. 22.07.2011 року від Південної митниці на картковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 9713,82 грн., які, згідно інформації бухгалтерії митниці були вихідною допомогою, що нарахована згідно наказу ДМСУ від 30.06.2011 року №1394 на підставі ст. 44 КЗпП .

У зв'язку з тим, що про поновлення на посаді та подальше звільнення, позивача не було ознайомлено та не надано копії відповідних наказів, він надіслав до ДМСУ заяву від 25.07.2011 року, згідно якої він просив на підставі ст.ст. 47 , 116 , 117 КЗпП України виплатити йому середній заробіток з 02.04.2010 року по 22.07.2011 року та видати наказ про звільнення. 02.09.2011 року позивачем було отримано лист ДМСУ №11.1/2-25/11975 від 29.08.2011 року, згідно якого на звернення позивача від 25.07.2011 року ДМСУ разом з зазначеним листом направляє копію наказу ДМСУ від 30.06.2011 року №1394-к зі змінами, внесеними наказом ДМСУ від 12.08.2011 року №1748-к. Вказаний наказ видано на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 року по справі №2а-4272/10/1570.

Згідно наказу ДМСУ від 30.06.2011 року №1394-к «По особовому складу»на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 року: скасовано наказ ДМСУ від 02.04.2010 року №454-к про звільнення позивача; його поновлено на посаді начальника Ізмаїльської митниці з 02.04.2010 року; звільнено із займаної посади начальника Ізмаїльської митниці 02.04.2010 року відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із припиненням Ізмаїльської митниці; зобов'язано начальника Південної митниці здійснити виплату позивачеві вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП , проінформувати в установленому порядку державну службу зайнятості відповідно до ст. 49-2 КЗпП та Закону України «Про зайнятість населення» , внести відповідні записи до його трудової книжки, ознайомити його з наказом під особистий підпис. Наказом ДМСУ від 12.08.2011 року №1748-к внесено зміни до наказу ДМСУ від 30.06.2011 року №1394-к, виключивши з пункту 3 дату «02.04.2010 року».

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову частково.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач був поновленим на роботі внаслідок судового рішення, потім незаконно звільнений, а тому його вимоги підлягають задоволенню частково.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посада начальника Ізмаїльської митниці входила до номенклатури посад Державної митної служби України, а оскільки відповідно до п. 4.1 Положення про Ізмаїльську митницю, призначення та звільнення з посади, зокрема, начальника митниці, входить до виключної компетенції Голови ДМСУ, та позивача звільнено з посади начальника Ізмаїльської митниці наказом ДМСУ від 30.06.2011 року №1394-к зі змінами, внесеними наказом ДМСУ від 12.08.2011 року №1748-к. за підписом т.в.о. Голови Державної митної служби України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при звільненні позивача з посади ДМСУ повинна була запропонувати йому іншу роботу в митних органах. Жодних доказів на підтвердження того, що ДМСУ при звільненні позивача з посади начальника Ізмаїльської митниці у зв'язку з ліквідацією Ізмаїльської митниці, пропонувались посади в митних органах, представником відповідача до суду не надано.

Крім цього, оскільки фактично про звільнення з посади начальника Ізмаїльської митниці позивач дізнався з отриманого 02.09.2011 року наказу ДМСУ від 30.06.2011 року №1394-к «По особовому складу», згідно якого його поновлено на посаді начальника Ізмаїльської митниці з 02.04.2010 року та одночасно звільнено із займаної посади начальника Ізмаїльської митниці відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із припиненням Ізмаїльської митниці, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем в порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України не попереджено позивача про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяця, встановлених даною статтею.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 40 , ст. 49-9 КЗпП України не попереджено позивача про звільнення та не запропоновано іншу роботу в Державній митній службі України.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України , згідно якої власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу . У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

З матеріалів справи вбачається, що згідно п. 3 наказу ДМСУ від 30.06.2011 року №1394, відповідачем зазначена дата звільнення позивача у зв'язку з припиненням Ізмаїльської митниці - 02.04.2010 року, проте наказ про припинення Ізмаїльської митниці датований 14.10.2010 року. У подальшому наказом від 12.08.2011 року №1748-к ДМСУ взагалі виключило з наказу ДМСУ від 30.06.2011 року №1394 дату звільнення позивача.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи рішення про звільнення позивача Державна митна служба України діяла не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто з без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення, з порушенням права позивача на працю, у зв'язку з чим вимоги позивача про визнання протиправними та скасування наказу ДМСУ від 30.06.2011 року №1394-к «По особовому складу»в частині звільнення позивача з посади начальника Ізмаїльської митниці (пункти 3,4 наказу) та наказу ДМСУ від 12.08.2011 року №1748-к «Про внесення зміни до наказу»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язати відповідача поновити позивача в митних органах на рівнозначній посаді, яку він займав до звільнення та стягнення з Державної митної служби України на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вважає за необхідне відмовити в цих позовних вимогах.

Судова колегія прийшла до висновку, що позивач в цій частині обрав не вірний спосіб захисту свого права.

При цьому судова колегія наголошує на тому, що фактично позивач не був поновлений на роботі на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 року, не приступив до виконання своїх обов'язків в старої або новоствореної митниці, не склав присягу державного службовця та інше.

Враховуючи, що термін пред'явлення виконавчого листа до виконання не сплинув, питання похідні від виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 року, які в даному випадку є невід'ємною частиною поновлення на роботі, та які полягають у визначенні посади у митних органах на яку позивача необхідно поновити, слід вирішити у рамках справи №2а-4272/10/1570. При цьому слід врахувати, що судова практика встановлює правонаступництво митних органів у разі ліквідації та створення нових митниць, так як при цьому спостерігається збереження загальних засад роботи новостворених митниць, їх задач та інше.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач (позивач), який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду частково доказав та частково обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної митної служби України задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Державної митної служби України, поновлення ОСОБА_2 в митних органах на рівнозначній посаді, яку він займав до звільнення, стягнення з Державної митної служби України на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогул, негайного виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 в митних органах на рівнозначній посаді, яку він займав до звільнення, та стягнення середнього заробітку за один місяць -скасувати, прийняти в цій частині нову постанову якою відмовити в задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині залишити постанову без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 10.09.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: С.І.Жук