Постанова

від 08.11.2006 по справі 11/229а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/229а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "08" листопада 2006 р.                                                  Справа № 11/229а

 11 год. 20 хвил.

За позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України „Деснянський комбінат побутового обслуговування”

17024, Козелецький район, смт. Десна, вул. Ювілейна, 11

До: Державної податкової інспекції у Козелецькому районі

17000, смт. Козелець, вул. Толстого, 34 а

Про визнання частково нечинним податкового повідомлення –рішення та повністю нечинними податкових повідомлень - рішень      

                                                                                           Суддя  Ю.М.Бобров

                                                                                           Секретар О.Ю.Михальова

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача:  Косань В.Л. –нач. відділу, дов. від 17.08.06 р. № 68.

Від Відповідача: Крупина А.О. –гол. держподатінспектор, дов. від 05.04.06 р. № 96/9/10-000.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем –Державним підприємством Міністерства оборони України „Деснянський комбінат побутового обслуговування” подано адміністративний позов до Державної податкової інспекції у Козелецькому районі про скасування  (визнання нечинними) окремих положень акту перевірки ДПІ у Козелецькому районі, скасування  (визнання нечинними) частково та повністю податкових повідомлень –рішень та рішення інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі ст. 150 КАСУ в розгляді справи оголошувалися перерви.

Ухвалою суду від 17.08.06 р. було задоволено заявлене в позовній заяві клопотання: вжито заходів забезпечення адміністративного позову, заборонивши ДПІ у Козелецькому районі вчиняти будь –які дії, пов'язані з накладенням арешту по застосуванню податкової застави на активи та майно позивача, а також стягнення з розрахункових рахунків грошових коштів, визначених у оскаржуваних податкових повідомленнях –рішеннях.

У зв'язку з частковим визнанням відповідачем в попередньому засіданні позову, суд постановою від 17.08.06 р. прийняв часткове визнання відповідачем позову та визнав повністю недійсним рішення ДПІ у Козелецькому районі  від 05.07.06 р. № 00000182330/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

В судовому засіданні 06.09.06 р. представники позивача уточнили позовні вимоги, вимагаючи визнати частково нечинним податкове повідомлення –рішення від 05.07.06 р. № 0000132330/0 в частині  визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 39310 грн. основного платежу та 19665 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 58965 грн., та повністю нечинними податкові повідомлення –рішення від 05.07.06 р. № 0000122330/0, № 0000162330/0, № 0000142330/0.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві, з урахуванням уточнення позовних вимог.

В позовній заяві позивач посилається, зокрема, на те, що він на законних підставах був зареєстрований і працював у І кварталі 2005 року на спрощеній системі оподаткування (був платником єдиного податку). Тому, вважає позивач, йому безпідставно в оскаржуваних податкових повідомленнях –рішеннях визначено податкові зобов'язання по податках, від сплати яких він  був у І кварталі 2005 року звільнений як платник єдиного податку.

Відповідач у письмових запереченнях позовних вимог не визнає. Відповідач, посилаючись на ст. 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, в редакції Указу Президента України № 746/99 від 28.06.99 р. (далі –Указ № 746), вважає, що, незважаючи на наявність у позивача Свідоцтва про право сплати єдиного податку у 2005 році, позивач повинен був автоматично перейти на загальну систему оподаткування з 01.01.05 р., оскільки у 2004 році отримав виручку від реалізації продукції, що перевищує 1 млн. гривень.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали заперечення на позов з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.  

Державне підприємство Міністерства оборони України „Деснянський комбінат побутового обслуговування” зареєстровано Козелецькою райдержадміністрацією Чернігівської області 15.09.99 р. Підприємство взято на податковий облік в ДПІ у Козелецькому районі.

ДПІ у Козелецькому районі було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.03 р. по 31.03.06 р., за результатами якої складено акт перевірки від 22.06.06 р. № 338/23-010/22992284.

На підставі акта перевірки, ДПІ у Козелецькому районі прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими позивачу визначені податкові зобов'язання за І квартал 2005 року та застосовані штрафні (фінансові) санкції:

- податкове повідомлення - рішення від 05.07.06 р. № 0000132330/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 43884 грн. основного платежу та в сумі 22112 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 65996 грн.;

- від 05.07.06 р. № 0000122330/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 50399 грн. основного платежу, 40476,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 90875,50 грн.;

- від 05.07.06 р. № 0000162330/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по платі за спеціальне використання водних ресурсів державного значення в сумі 332,10 грн. основного платежу та 340 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 662,10 грн.;

- від 05.07.06 р. № 0000142330/0, яким визначено податкове зобов'язання по комунальному податку в сумі 62,90 грн. основного платежу та 340 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 402,90 грн.

           Як вбачається із матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач знаходився на двох формах обліку.

У 2003 році (з 01.04.03 р.) і у 2004 році позивач застосовував спрощену систему оподаткування. У 2005 році позивач виявив бажання також застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за ставкою 10 %.

У порядки і строки, визначені чинним законодавством, до ДПІ в Козелецькому районі 13.12.04 р. позивачем було подано заяву про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку (а.с.74).

В заяві зазначено, що середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві становить на дату подачі заяви 44 чол. Обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) майна та позареалізаційних доходів за поточний рік становить 960000 грн. (на дату подання заяви 864000 грн., за решту місяців (місяць) розрахунково, виходячи із середньої місячної фактичної виручки за період, що передує переходу 96 тис. грн.).

ДПІ у Козелецькому районі було видано позивачу Свідоцтво № 25 серії А № 636034 про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємства - юридичною особою за ставкою 10% та застосування спрощеної сплати оподаткування, обліку та звітності у 2005 році (а. с. 26).

За результатами роботи у 2004 році позивач отримав виручку у сумі 1102256,00 грн., що було відображено у поданому 19.01.05 р., до ДПІ у Козелецькому районі розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємства –юридичною особою (а. с. 73).

З ІІ кварталу 2005 року позивач виявив бажання працювати на загальній системі оподаткування і у порядку і строки, визначені чинним законодавством, перейшов на загальну систему оподаткування з 01.04.05 р.

Сплата єдиного податку запроваджена з 01.09.99 р. Указом № 746.

Критерії віднесення підприємств до суб'єктів малого підприємства та до платників єдиного податку викладені у ст. 1 цього Указу. Зокрема, для юридичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності для переходу на сплату єдиного податку встановлено, що за рік  середньооблікова чисельність працюючих на таких підприємствах не може перевищувати 50 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 млн. грн.

22 листопада 2000 р. Набрав чинності Закон України „Про державну підтримку малого підприємства” від 19.10.00 р. № 2063-ІІІ (далі –Закон № 2063), яким визначені вже інші критерії для внесення підприємств до категорії суб'єктів малого підприємства.

Законом № 2063 визначено, що до суб'єктів малого підприємства відносяться юридичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності, у яких середньооблікова чисельність працюючих за календарний рік не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 тис. євро.

Тим самим, за критеріями, які визначені у Законі № 2063, розширено коло підприємств, які мають право обрати спрощену систему оподаткування.

У Законі № 2063 вказано, що відносини щодо державної підтримки малого підприємства регулюються цим Законом, Законом України „Про підприємництво” та іншими нормативно-правовими актами (ст.3).

У ч. 2 ст. 14 „Прикінцеві положення” Закону № 2063 застережено, що закони та інші нормативно –правові акти, введені в дію до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

           Виходячи з цього, суд вважає, що критерії віднесення підприємств до суб'єктів малого підприємництва та до платників єдиного податку, встановлені Указом № 746, діяли до набрання чинності Законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань, тобто Законом № 2063.

На день звернення позивача із заявою про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку та за 2004 календарний рік обсяг річного валового доходу не перевищував граничного обсягу, встановленого Законом № 2063.

Таким чином, позивач у І кварталі 2005 року належав до суб'єктів малого підприємництва згідно з критеріями, наведеними Законом № 2063, та підпадав під дію цього Закону.

За таких обставин, суд доходить висновку про неправомірність (незаконність) визначення позивачу в оскаржуваних податкових повідомленнях –рішеннях за І квартал 2005 року податкових зобов'язань за податками, сплата яких замінена позивачу сплатою єдиного податку та застосуванням спрощеної форми бухгалтерського обліку і звітності.

          Крім того, застосування сторонами різних критеріїв віднесення підприємств до категорії суб'єктів малого підприємництва (контролюючий орган –критерії Указу № 746, платник податків –критерії Закону № 2063) викликало конфлікт інтересів сторін.

          Згідно п.п. 4.4.1 п.4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  від 21.12.00 р. № 2181-ІІІ у разі, коли норма закону чи іншого нормативно –правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно –правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги приписи ч. 3 ст. 2 КАСУ, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

           Керуючись Законом України „Про порядок погашення  зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 2, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд    

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати частково нечинним податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Козелецькому районі від 05 липня 2006 року № 0000132330/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 39310 грн. основного платежу та 19655 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 58965 грн.

3.  Визнати повністю нечинними податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Козелецькому районі від 05 липня 2006 року № 0000122330/0, № 0000162330/0, № 00000142330/0.

           4. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31114095600002 в УДК у Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України „Деснянський комбінат побутового обслуговування” (17024, Чернігівська область, Козелецький район, смт. Десна, вул. Ювілейна, 11, р/р 26003301281 в Козелецькому відділенні № 3267 Ощадбанку України, МФО 343079, код 22992284) 3,40 грн. сплаченого державного мита.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була  подана у строк, встановлений цим Кодексом,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява.

Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Чернігівської області.

Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до Київського апеляційного господарського суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 08.11.06 р. проголошено тільки в ступну та резолютивну частини постанови.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 13.11.06 р.

Суддя                                                                                Ю.М.Бобров