Рішення

від 11.09.2012 по справі 13/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

11.09.12

Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.69-81-66

11 вересня 2012 року справа № 5028/13/43/2012

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль",

вул. Стаханова, 9В, м. Донецьк, 83111

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколендвуд" ,

вул. Шевченка, 79, кімн. 7, смт. Корюківка, Чернігівська область, 15300;

вул. Межигірська, 19 офіс, 34 м. Київ, 04071

Предмет спору: про стягнення заборгованості 277 018, 58 грн.

Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

від позивача: Бабенкова Н.О. д. б/н від 06.07.2012

від відповідача: Андрєєва Н.Г. директор

Рішення приймається після оголошеної 04.09.2012 р. в судовому засіданні перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 244510,69 грн. основного боргу за договору купівлі -продажу товарів № 020057/2011 від 01.12.2011 року, 6714,02 грн. пені; 24451,07 грн. штрафу; 1342,80 3% відсотків річних.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про невизнання позовних вимог, обґрунтовуючи укладенням сторонами 05.04.2012 року додаткової угоди, відповідно до якої обов'язок по оплаті становить 232000 грн. та має бути виконаний протягом 365 днів з моменту укладення додаткової угоди, а тому вважає, що відсутнє порушення зобов'язання по оплаті.

Позивачем подано письмові пояснення, відповідно до яких зазначає про направлення відповідачу скріплених печатками та підписами позивача двох примірників додаткової угоди від 05.04.2012 року, як пропозицію на укладення, однак, оформленої з боку відповідача додаткової угоди не отримав. В зв'язку з цим, позивач вважає відсутніми правові підстав за приписами ст. 640 ЦК України здійснювати розрахунок грошових зобов'язань відповідача на підставі такої додаткової угоди.

Позивачем 04.09.2012 року подано письмові пояснення, відповідно до яких вважає, що в зв'язку з встановленням факту укладення додаткової угоди від 05.04.2012 р., необхідно зауважити що умови п.1.4. додаткової угоди не направлені на реальне настання правових наслідків, є фіктивними. Окрім того, позивач з посиланням на ст.22 ГПК України, уточнює позовні вимоги, з урахуванням суми встановленої п. 1.3 додаткової угоди від 05.04.2012 р., просить стягнути з відповідача 226918,45 грн. боргу, 5766 грн. пені, 22691,85 грн. штрафу, 1153,20 грн. 3 % річних, загалом 256529,50 грн..

Відповідачем 11.09.2012 року подані додаткові письмові пояснення , відповідно до яких заперечує фіктивність правочину (додаткової угоди) та вважає, що п.1.4.1-1.4.3 додаткової угоди відповідають приписам чинного законодавства.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважного представника позивача та відповідача, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

Прийняти уточнення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 226 918,45 грн. боргу, 5766 грн. пені, 22691,85 грн. штрафу, 1153,20 грн. 3 % річних, яке судом розцінюється як зменшення позивачем розміру позовних вимог на загальну суму 20 489,08 грн., в т.ч. на 17 592,24 грн. суми боргу, на 948,02 грн. пені, на 1759,22 грн. штрафу та на 189,60 грн. відсотків річних. Така позиція суду щодо оцінки поданого уточнення полягає у відсутності в приписах ст.22 ГПК України права позивача на уточнення вимог й на наявність процесуального права позивача на зменшення розміру вимог, при цьому суд враховує ту обставину, що позивач не формулював відмову від позову на суму 20 489,08 грн., відповідно до приписів ст.78 ГПК України.

В зв'язку з цим, розгляд справи проводиться з урахуванням поданого позивачем клопотання про зменшення вимог на суму 20 489,08 грн. .

01.12.2011 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу товарів № 020057/2011.

Відповідно до умов договору продавець (позивач) зобов'язується поставити і передати у власність покупця (відповідач) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити.

Згідно п. 5.1 договору загальна ціна товару за цим договором визначається у додатку до договору.

Відповідно до п. 6.2 договору оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах післяоплати 100 % вартості (ціни) товару протягом 90 банківських днів з моменту підписання обома сторонами акту прийому-передачі товару або видаткової накладної.

Згідно додатку № 1 (специфікації) до договору, підписаної сторонами, вартість товару визначена 249592,24 грн.

Позивачем виставлено рахунок-фактуру № Ин-000197 від 02.12.2011 р. на оплату 299510,69 грн.

Позивачем по видатковій накладній № Ин-0000174 від 05.12.2011 р. поставлено відповідачу товар в сумі 299510,69 грн., а відповідачем отримано, що підтверджується довіреністю № 8 від 05.12.2011 р.

Позивач зазначає, що строк для оплати товару сплив 12.04.2012 р.

Відповідачем протягом квітня-травня 2012 р. було частково оплачено поставлений товар на суму 55000 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які знаходяться в матеріалах справи.

Позивачем направлено 27.04.2012 р. відповідачу претензію № 1 від 26.04.2012 р. з проханням оплатити суму боргу за поставлений товар.

07.06.2012 р. позивачем було вдруге направлено відповідачу претензію № 2 від 29.05.2012 р. з проханням оплатити поставлений товар. При цьому з тексту претензії №2 вбачається посилання позивача на укладення 05.04.2012 року додаткової угоди до договору купівлі-продажу №020057/2011 від 01.12.2011 року, відповідно до якого , зазначається по тексту претензії, що загальна вартість товару, належного до оплати, склала 281918,45 грн. , в т.ч. ПДВ 46986,41 грн., з яких 55000 грн. сплачено відповідачем. Загальна заборгованість відповідача по тексту цієї претензії зазначена 226918,45 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зазначені позивачем в письмових поясненнях обставини щодо направлення відповідачу примірників додаткових угод для підписання не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а саме доказів направлення позивачем суду не надано. В той же час зазначення відповідачем про направлення підписаного примірника додаткової угоди також доказами направлення примірника позивачу суду не надано.

Однак, як вбачається з письмових пояснень позивача від 04.09.2012 року, позивач зазначає на укладення додаткової угоди від 05.04.2012 року сторонами договору купівлі-продажу №020057/2011 від 01.12.2011 року.

05.04.2012 р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору.

Відповідно умов додаткової угоди, сторони дійшли згоди, що придбаний згідно договору купівлі-продажу товарів № 020057/2011 товар не був упакований та промаркований продавцем належним чином, згідно умов п. 7.1 та п. 7.2 договору.

Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди сторони прийшли згоди, що в зв'язку з порушенням продавцем п. 7.1 та 7.2 договору, покупцю нанесено збитки у розмірі 17592,24 грн., в т.ч. ПДВ 2932,04 грн.

Згідно п. 1.3 додаткової угоди сторони домовились, що в рахунок відшкодування продавцем покупцю завданих збитків, загальна вартість товару відповідно до рахунку-фактури № Ин-000197 від 02.12.2011 р. та видаткової накладної № Ин-0000174 від 05.12.2011 р. зменшується на суму завданих збитків і становить 281 918,45 грн., в т.ч. ПДВ 46986,41 грн.

Відповідно до п. 1.4 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що розрахунок за придбаний згідно договору товар здійснюється наступним чином:

1.4.1. Покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця суму в розмірі 232000, в т.ч. ПДВ 38666,67 грн. в строк що не перевищує 365 календарних днів з моменту підписання даної додаткової угоди.

1.4.2. Покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем за придбаний згідно договору товар шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 49918,45 грн. в 5-ти добовий термін з дня надходження на поточний рахунок покупця суми відшкодованого з бюджету ПДВ.

1.4.3. Продавець не має ніяких фінансових, юридичних чи інших претензій до Покупця до моменту отримання покупцем коштів відшкодованого за контрактом №11/2011 від 24.11.2011 року ПДВ на розрахунковий рахунок Покупця.

В письмових поясненнях від 04.09.2012 року позивач зазначає, що умови додаткової угоди, а саме п.п. 1.4.1,1.4.2,1.4.3, описані вище, не є такими, що направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, посилаючись на приписи п.5.ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ст.234 ЦК України щодо фіктивності правочину. При цьому, позивач проводить аналіз податкового законодавства щодо процедур сплати та відшкодування податку на додану вартість й вважає, що порядок розрахунків за придбаний товар не спрямований на реальне настання правових наслідків, що визначений п.1.4. додаткової угоди від 05.04.2012 року. Позивач в поясненнях посилається на приписи ч.1 ст.83 ГПК України щодо права господарського суду, приймаючи рішення по справі, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір який суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Недійсність правочину врегульована ст. 215 ЦК України, що розрізняє нікчемний правочин, недійсність якого встановлена законом, та оспорюваний правочин, яким може бути визнаний судом недійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Відповідно до ст. 234 ЦК України недійсним визнається судом фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлювалися цим право чином, при цьому фіктивний правочин належить до оспорюваних правочинів.

В п.24 Постанови №9 Пленуму ВС України від 06.11.2009 року зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Ч. 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. При цьому, за приписами ст.628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умови п.1.4. додаткової угоди від 05.04.2012 року узгоджені сторонами шляхом укладення самого правочину (додаткової угоди) й не впливають на предмет договору, а саме правовідносини купівлі-продажу, оскільки сторонами умови договору виконані шляхом передання й приймання товару та часткової їх оплати. При цьому, з урахуванням таких дій учасників правовідносин купівлі-продажу, наявність умислу на укладення фіктивного правочину не вбачається. А неповне виконання покупцем розрахунків за договором не може слугувати підставою для визнання частин або в цілому договору недійсним, в т.ч. за ознаками фіктивності. З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для використання процесуального права за ч.1 п.1 ст.83 ГПК України, про що зазначає позивач по тексту пояснень від 04.09.2012 року.

Відповідно до п. 11.2 договору покупець за договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасний розрахунок за продукцію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день поза терміном (від суми боргу).Позивач просить стягнути з відповідача 6714,02 грн. пені за період з 13.04.2012 р. по 18.06.2012 р.

Відповідно до п. 11.3 договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань протягом дії договору винна сторона сплачує штраф у розмірі 10 % від суми взяти на себе та не виконаних зобов'язань.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 24451,07 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано із посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних в сумі 1342,80 грн. за період з 13.04.2012 р. по 18.06.2012 р.

Всі зазначені санкції та відповідальність, які заявляє позивач до стягнення, є правомірними за умови прострочки виконання зобов'язання відповідачем.

Однак, з урахуванням зміни порядку та строків розрахунків по тексту п.1.4. укладеної 05.04.2012 року сторонами додаткової угоди, прострочка у боржника не виникла на момент винесення цього рішення та звернення позивача з позовом.

При цьому, відповідно до приписів ст.530 ЦК України якщо строк у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк, а зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, відповідно до п.1.4.1 -виконання сторонами розрахунку становить строк що не перевищує 365 календарних днів з моменту підписання даної додаткової угоди, по п.1.4.2. 5-ти добовий термін з дня надходження на поточний рахунок покупця суми відшкодованого з бюджету ПДВ.

Таким чином, сторонами в письмовому вигляді досягнуто домовленості щодо встановлення строку як терміну виконання обов'язку боржником (відповідачем по справі) розрахунків так й вказано на подію.

Позивачем не доведено настання події, а календарний строк в 365 календарних днів для виконання відповідачем обов'язку по розрахунку не закінчився, а тому не вбачається прострочки боржника за умовами договору та додатку до нього, а як наслідок й вимоги про застосування санкцій та відповідальності відповідача є неправомірними.

Враховуючи вищенаведене, підстави для задоволення позову відсутні, обставини порушення прав позивача матеріалами справи не доведено, а тому в позові має бути відмовлено повністю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог, в зв'язку з чим, позивачу слід повернути 409,78 грн. переплаченої суми збору, з огляду на зменшення позивачем розміру позовних вимог в процесі розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1, 22, 33, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Повернути з державного бюджету (р/р 31217206783002 отримувач УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет код ЄДРПОУ 38054398 банк ГУДКСУ в Чернігівській області МФО 853592) Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" (вул. Стаханова, 9В, м. Донецьк, 83111 ; р/р26003002838901 у АТ Астра Банк, МФО 380548, код 32187058, ІПН 3210870505688 ) 409,78 грн. надмірно сплаченого судового збору, яке перераховано позивачем платіжним дорученням №764 від 21.06.2012 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 5028/13/43/2012 господарського суду Чернігівської області.

Суддя І.А.Фетисова

Повне Рішення складено 13 вересня 2012 року

Суддя І.А.Фетисова