Постанова

від 12.09.2012 по справі 5009/856/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2012 р. Справа № 5009/856/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалувід 25.06.2012 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі № 5009/856/12 господарського суду Запорізької області за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Опінтел" (ліквідатор), м. Дніпропетровськ дотовариства з обмеженою відповідальністю "Альянс.7", м. Запоріжжя про банкрутство представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/856/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс.7" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство) .

Постановою господарського суду Запорізької області від 12.03.2012 р. визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та зобов'язано його вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.04.2012 р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута та припинено провадження у справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.06.2012 р. (судді: М'ясищев А.М. -головуючий, Москальова І.В., Шевкова Т.А.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі -скаржник) на вказану ухвалу суду першої інстанції припинено, як безпідставно порушене.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 210 Господарського кодексу України, ст. 78 Податкового кодексу України, ст. 52 Закону про банкрутство. Скаржник посилається на позбавлення його можливості проведення позапланової податкової перевірки банкрута та, відповідно, права на заявлення грошових вимог до боржника.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При винесенні оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції виходив з того, що останній не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство, оскільки не звернувся в установленому порядку з грошовими вимогами до боржника. У зв'язку з чим скаржник позбавлений процесуального права оскаржувати судові рішення у даній справі.

Однак такі висновки суду апеляційної інстанції не можна вважати законними і обґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Провадження у даній справі про банкрутство здійснюється з особливостями, передбаченими ст. 52 Закону про банкрутство.

Згідно з ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута .

Як вбачається, відповідне повідомлення ліквідатора було отримано скаржником 19.03.2012 р. (а.с. 34), а 05.04.2012 р. останнім було подано до суду клопотання про не затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу до проведення позапланової податкової перевірки боржника (а.с. 26).

Однак звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута були подані ліквідатором на затвердження до суду вже 09.04.2012 р., тобто до закінчення встановленого ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство місячного строку для подання кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника.

Зазначені обставини свідчать про неналежне виконання ліквідатором покладених на нього обов'язків, що позбавило скаржника провести податкову перевірку боржника, у випадку виявлення податкової заборгованості звернутися у встановлений строк з грошовими вимогами до останнього та, відповідно, набути статусу кредитора - учасника провадження у справі про банкрутство.

Викладені обставини не були досліджені та оцінені судом апеляційної інстанцій. У зв'язку з чим висновок суду про необхідність припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника є передчасним.

Крім того, звертає увагу та обставина, що заява про порушення даної справи про банкрутство була подана ініціюючим кредитором 03.03.2012 р., тобто після набуття чинності Законом України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.12.2011 р. N 4212-VI). Підпунктом 13 пункту 2 частини 2 статті 4 вказаного Закону встановлено ставку судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство у сумі 5 розмірів мінімальної заробітної плати. У той же час, у порушення вимог ч. 13 ст. 7 Закону про банкрутство, до заяви про порушення справи про банкрутство взагалі не додані докази сплати судового збору у встановленому розмірі. З огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Закону про банкрутство вказана обставина виключає можливість порушення провадження у справі про банкрутство за такою заявою.

Більше того, за нормами ст. 52 Закону про банкрутство обов'язковою умовою для ініціювання процедури банкрутства відсутнього боржника є нездійснення таким боржником підприємницької діяльності, зокрема, внаслідок відсутності керівних органів боржника за його місцезнаходженням.

За змістом статей 17-19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" єдиним та належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням є внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. У той же час доданий до заяви про порушення даної справи про банкрутство витяг з Єдиного державного реєстру відповідного запису не містить (а.с. 5, 6).

Усі вищезазначені обставини підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 101 ГПК України.

За таких умов оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як така, що не відповідає чинному законодавству, а справа - направленню на розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі наведеного та керуючись ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 13 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 25.06.2012 р. у справі №5009/856/12 скасувати.

3. Справу №5009/856/12 передати на розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич