Рішення

від 04.09.2012 по справі 5020-891/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року справа № 5020-891/2012 За позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального

страхування з тимчасової втрати працездатності,

ідентифікаційний код 26359566

(99001, м. Севастополь, вул. Дзержинського, 53)

до Комунального закладу „Міська лікарня № 3

імені Даши Севастопольської",

ідентифікаційний код 05483670

(99001, м. Севастополь, майдан Генеріха, 1)

про стягнення 3 742,74 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Севастопольське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) -Кулішкін К.А. -представник, довіреність № 07/4 від 09.09.2011;

відповідач (Комунальна установа „Міська лікарня № 3 ім. Д. Севастопольської") -Видейко В.Ю. -юрисконсульт, довіреність № 733 від 21.08.2012.

Обставини справи:

08.08.2012 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Севастопольське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Комунального закладу „Міська лікарня № 3 імені Даши Севастопольської" (далі -відповідач) про стягнення 3 742,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірною видачею Баратинській Я.В. листка непрацездатності № 355109 на строк 180 днів, у зв'язку з чим вказаній особі безпідставно виплачено допомогу по вагітності та пологах у сумі 3 742,74 грн за 54 дні.

Ухвалою суду від 13.08.2012 порушено провадження у справі № 5020-891/2012 розгляд справи призначено на 04.09.2012.

У засіданні суду 04.09.2012 представник позивача надав заяву про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви /арк. с. 63/, згідно з якою просив вважати вірним зазначення суми до стягнення 3 742,74 грн, а не 9 952,08 грн. Зважаючи на те, що визначення позовних вимог є прерогативою позивача, а зі змісту позовної заяви убачається, що позивачем дійсно було допущено описку (ціна позову зазначена як 3 742,74 грн; скрізь по тексту позовної заяви йде мова про надміру сплачені кошти в сумі 3 742,74 грн), суд прийняв до уваги здійснені виправлення.

Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі (з урахуванням виправленої описки) та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач, в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на позов /арк. с. 24-28/, в якому позовні вимоги не визнав, зазначаючи, що лікарський заклад, який видає листок непрацездатності, не є суб'єктом правовідносин по виплаті коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втраті працездатності в порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, а надані позивачем документи не є належними та допустимими доказами наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

У судовому засіданні 04.09.2012 представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалістами відділу з питань експертизи тимчасової непрацездатності виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було проведено перевірку Комунального закладу „Міська лікарня № 3 імені Даши Севастопольської".

Так, відповідно до наказу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 01.09.2010 № 291-ос „Про комплексну ревізію Севастопольського міського відділення Фонду" була проведена перевірка стану експертизи тимчасової непрацездатності, обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності, у тому числі по догляду та відбору хворих у реабілітаційні відділення санаторно-курортних закладів, в Комунальному закладі „Міська лікарня № 3 імені Даши Севастопольської", за результатами якої складено Довідку від 14.09.2011 /арк. с. 8-11/.

Позивач зазначає, що за наслідками проведеної перевірки ним були виявлені порушення норм Інструкції про порядок видачі документів, що посвідчують непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я № 455 від 13.11.2001 (далі - Інструкція), Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зокрема перевіркою встановлено, що в порушення вимог пункту 6.3 Інструкції та статті 23 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Баратинській Я.В., яка віднесена до четвертої категорії осіб, що постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, але постійно мешкає та працює у місті Севастополі, видано листок тимчасової непрацездатності № 355109 на 180 днів, тобто на строк, що перевищує законодавчо встановлений на 54 дні.

Позивач зазначає, що цей листок непрацездатності був оплачений за місцем роботи застрахованої особи за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, чим бюджету Фонду завдано матеріальної шкоди у розмірі 3 742,74 грн.

На думку позивача, виплата допомоги з тимчасової втрати працездатності в сумі 3 742,74 грн є для нього шкодою в розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України, оскільки ці виплати перебувають в безпосередньому причинному зв'язку з неправомірними діями працівників Комунального закладу „Міська лікарня № 3 імені Даши Севастопольської", отже шкода підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку статті 1172 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 9 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" встановлено, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. В Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві і Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та виконавча дирекція відповідних відділень Фонду.

Одним з видів матеріального забезпечення, яке надається за рахунок коштів Фонду відповідно до статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" є допомога з тимчасової втрати працездатності.

Позивач просить стягнути на свою користь 3 742,74 грн шкоди, яку на його думку йому заподіяно діями працівників відповідача.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди (збитків), потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з абзацом першим пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (із змінами та доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

За приписами частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для виникнення обов'язку відшкодування шкоди за статтею 1172 Цивільного кодексу України, крім наявності загальних умов відшкодування шкоди, необхідні спеціальні умови, які визначаються залежно від суб'єктного складу відповідних відносин.

Позивач вважає, що шкода підлягає відшкодуванню комунальним закладом „Міська лікарня № 3 імені Даши Севастопольської", оскільки вона заподіяна неправомірними діями осіб, які перебувають у трудових відносинах з відповідачем. В обґрунтування наявності вини працівників комунального закладу „Міська лікарня № 3 імені Даши Севастопольської" в безпідставній видачі листка непрацездатності № 355109 на 180 днів позивач посилається на довідку, складену за результатами планової перевірки.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Зі змісту вказаної норми убачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування -це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять відповідних документів на підтвердження наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, перш за все з огляду на те, що довідка „Про перевірку стану експертизи тимчасової непрацездатності, обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності, у тому числі по догляду та відбору хворих у реабілітаційні відділення санаторно-курортних закладів, в Комунальному закладі „Міська лікарня № 3 імені Даши Севастопольської" не є належним та допустимим доказом у розумінні положень статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною першою статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" передбачено, що страховик, яким виступає Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, має повноваження здійснювати перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, проте діючим законодавством не передбачено складення будь-яких довідок чи актів внаслідок проведеної перевірки.

За таких обставин довідка, на яку посилається позивач, не може розцінюватися як юридична форма рішення, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки. Отже, викладені у довідці обставини не приймаються судом як беззаперечне встановлення вини працівників відповідача у протиправній видачі листків непрацездатності, зокрема листка непрацездатності № 355109.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на наступному.

Згідно з частиною другою статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності зобов'язаний забезпечувати фінансування матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону; здійснювати контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхувальником страхових внесків, а також обґрунтованістю проведених ним витрат страхових коштів; стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку.

Утім, статтею 27 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" встановлено, що надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону зобов'язаний страхувальник.

Положеннями статті 50 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" передбачено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України). Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 51 Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я за погодженням з Фондом.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що лікувальна установа, яка видає листок непрацездатності, не є суб'єктом правовідносин по виплаті коштів Фонду у порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 20.08.2012 у справі № 5020-145/2012 та постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 у цій же справі.

Керуючись статтями 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 10.09.2012.

Суддя (підпис) В.О. Головко