Постанова

від 30.01.2013 по справі 5020-891/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа № 5020-891/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А., суддівМачульського Г.М., Полянського А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСевастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. у справі№5020-891/2012 Господарського судуміста Севастополя за позовомСевастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності доКомунального закладу "Міська лікарня №3" імені Даши Севастопольської третя особаУправління охорони здоров'я Севастопольської міської державної адміністрації простягнення майнової шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись із позовом, Севастопольське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - позивач) просило суд стягнути з Комунального закладу "Міська лікарня №3" імені Даши Севастопольської (далі - відповідач) 3742,74 грн. майнової шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що її завдано у зв'язку з неправомірно виданим відповідачем листком непрацездатності.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 04.09.2012р. (суддя Головко В.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. (колегія суддів у складі: головуючого судді: Котлярова О.Л., суддів: Антонова І.В., Сікорська Н.І.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить повністю скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Учасники судового процесу не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, спеціалістами відділу з питань експертизи з тимчасової непрацездатності виконавчої дирекції Севастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було проведено перевірку обґрунтованості видачі і продовження листків непрацездатності, у тому числі по догляду та відбору хворих у реабілітаційні відділення санаторно-курортних закладів, в Комунальному закладі "Міська лікарня №3" імені Даши Севастопольської за результатами якої складено довідку відповідно до наказу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 01.09.2010 №291-ос "Про комплексну ревізію Севастопольського міського відділення Фонду", відповідно до якої виявлено порушення вимог пункту 6.3 Інструкції про порядок видачі документів, що посвідчують непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я №455 від 13.11.2001р., та статті 23 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме, Братинській Я.В., яка віднесена до четвертої категорії осіб, що постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, але постійно мешкає та працює у місті Севастополі, видано листок тимчасової непрацездатності №355109 на 180 днів, тобто на строк, що перевищує законодавчо встановлений на 54 дні.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував його тим, що, виплативши застрахованій особі допомогу з тимчасової втрати працездатності за листком непрацездатності, виданим працівниками відповідача з порушеннями вимог чинного законодавства України, Фонду завдано майнової шкоди, яка відповідно до статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України має бути відшкодована відповідачем.

Відмовляючи у позові місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що відповідач як лікувальна установа, яка видає листки непрацездатності, не здійснював безпосередньої виплати коштів Фонду у порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, а тому не повинен відповідати за даним позовом за статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Судові рішення не підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів пункту третього частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - Закон) страхувальник, зокрема як роботодавець, зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Приписами статті 28 зазначеного Закону визначено, що позивач як страховик має право, зокрема, здійснювати перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам (ч.1 п.1), одержувати необхідні пояснення (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час перевірок (ч.1 п.4), а також зобов'язаний забезпечувати фінансування матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону (ч.2 п.1), здійснювати контроль за достовірністю поданих страхувальниками та застрахованими особами відомостей (ч.2 п.4).

Із доводів наведених у позові та встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач не є страхувальником, про якого зазначено у наведених нормах права.

Згідно частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається у позові, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено статтею 1166 цього кодексу, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування шкоди здійснюється у разі наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди. При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають через протиправну поведінку лише відповідача, а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов'язана безпосередньо із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою відшкодування шкоди.

Оскільки із встановлених судами обставин справи не вбачається, що вказана у позові сума перераховувалась безпосередньо самим відповідачем, а також враховуючи те, що вказаним Законом на позивача покладено повноваження як щодо здійснення контролю за достовірністю поданих страхувальниками та застрахованими особами відомостей, так і щодо перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності застрахованим особам, між негативними наслідками, на які позивач посилається, і поведінкою відповідача відсутній причинно-наслідковий зв'язок.

За вказаних обставин покладення на відповідача такого обов'язку як відшкодування майнової шкоди є безпідставним, у зв'язку з чим судові рішення скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. у справі Господарського суду міста Севастополя №5020-891/2012 - без змін.

Головуючий суддя Г.А Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський