Рішення

від 03.09.2012 по справі 5011-51/8976-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/8976-2012 03.09.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агропротект»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс»-ГУВ

про стягнення 120 939, 40 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники :

від позивача: Олійник І.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс»-ГУВ про стягнення 120 939, 40 грн. з яких: 96 219,84 грн. основного боргу, 9 851,50 грн. -пеня, 1 016,56 грн. -інфляційні втрати, 9 851,50 грн. -проценти за користування грошовими коштами, 4 000,00 грн. -збитки. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки № АК-00012 від 24.02.2011 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.06.2012 року порушено провадження у справі №24/043-12, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.06.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.06.2012 року матеріали справи

№ 24/043-12 направлено до Господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва справу № 24/043-12 передано на розгляд судді Пригунової А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2012 року суддею

Пригуновою А.Б. справі присвоєно №5011-51/8976-2012 та призначено її до розгляду на 13.08.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва строк вирішення спору продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

30.08.2012 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано документи у справі.

У дане судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, надав клопотання в якому визнавав суму основного боргу та, разом з тим, просив суд розстрочити суму заборгованості і зменшити суму нарахованої неустойки, посилаючись на приписи ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих позивачем доказів, оригінали яких оглянуто судом.

У судовому засіданні 03.09.2012 року на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс»-ГУВ було укладено договір поставки засобів захисту рослин №АК-00012 від 24.02.2011 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу засоби захисту рослин та іншу хімічну продукцію, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити позивачу товар на умовах договору. Кількість та асортимент товару вказується, згідно специфікацій, які є невід'ямними частинами договору.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору ціна за одиницю, терміни оплати та загальна вартість товари зазначаються у специфікаціях. Оплата товару здійснюється відповідачем в терміни передбачені даним договором, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на зазначеній в кінці тексту договору розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п.п. 3.3, 3.4 договору сторони встановлюють ціну та загальну вартість товару в гривнях, а також визначають їх еквівалент в іноземній валюті (в доларах США або євро згідно специфікацій).

Сума в гривнях, яку відповідач повинен сплатити позивачу як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в доларах США або в євро на курс міжбанківської валютної біржі на день фактичної оплати + 1%. Положення цього пункту застосовуються при збільшенні курсу відповідної іноземної валюти (долара США або євро) до гривні на 1 і більше %.

У разі дотримання термінів оплати товару зазначених у специфікаціях до даного договору, на момент оплати товару, норми абзацу 2 п. 3.3 не застосовуються.

Пунктами 4.1., 4.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється за рахунок позивача на умовах DDU (Інкотермс в редакції 2000). Місце призначення (передачі) товару -Київська обл., смт. Коцюбинське. Товар повинен бути поставлений відповідачу до 15 квітня 2011 року, якщо інші терміни поставки не вказані в специфікаціях, і за умови належного виконання відповідачем вимог п. 3.2 даного договору.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 договору приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості №П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробнично-технічного призначення й товарів народного споживання по якості №П-7 та інших нормативно-правових актів. Приймання товару по кількості і якості проводиться відповідачем в момент його отримання від позивача. Відповідач зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), відсутність ознак ушкодження і псування товару, й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення терміну прийому, письмово про це заявити позивачу. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим відповідачем по кількості та якості.

Згідно з п. 6.2 договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару відповідач зобов'язаний, на вимогу позивача, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також проценти згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми.

Відповідно до п. 6.5 договору сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 323 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно специфікацій про поставку товару від 11.03.2011 року, від 29.04.2011 року та від 13.07.2011 року позивач повинен був передати відповідачу товар на загальну суму 83 720,00 грн., за який відповідач зобов'язаний був сплатити 50% вартості до 10.09.2011 року та 50% вартості в строк до 20.10.2011 року.

Вищезазначений товар на загальну суму 83 720,00 грн. був переданий позивачем відповідачу, що підтверджується видатковими накладними від 27.04.2011 року на суму 9 320,00 грн., від 29.04.2011 року на суму 64 799,84 грн. та від 15.07.2011 року на суму 9 600,00 грн.

Згідно специфікації про поставку товару від 20.06.2011 року позивач повинен був передати відповідачу товар на загальну суму 12 500,00 грн., за який відповідач зобов'язаний був розрахуватись в строк до 22.06.2011 року.

Вказаний товар на загальну суму 12 500,00 грн. був переданий позивачем відповідачу, що підтверджується видатковою накладною від 22.06.2011 року на суму 12 500,00 грн.

Доказів сплати відповідачем грошових коштів за поставлений позивачем за договором поставки товар матеріали справи не містять.

Таким чином, на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки становить 96 219,84 грн.

При цьому, вищенаведена заборгованість визнається відповідачем, про що останній зазначає у наданому суду клопотанні про розстрочку заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на домовленості щодо строків оплати товару, закріплені між позивачем та відповідачем у специфікаціях до договору поставки, наявність на час розгляду справи у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлений товар, свідчить про недотримання відповідачем вимог ст. ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та

ст. 193 Господарського кодексу України, наслідком чого є порушення прав позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 96 219,84 грн. заборгованості за договором поставки, підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про розстрочку сплати заборгованості за договором поставки.

Так, відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання. Разом з тим, при вирішенні наведеного питання, суд повинен враховувати приписи

ст. 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Проте, в наданому суду клопотанні, відсутні посилання відповідача на обставини, що ускладнюють виконання рішення чи зроблять його неможливим у разі незастосування його розстрочення.

При цьому, клопотання обґрунтовано виключно негативним наслідками, що можуть настати для відповідача у разі виконання рішення, в той час, як в ньому відсутні докази того, що застосування розстрочки виконання судового рішення у даній справі не спричинить негативних наслідків для позивача.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі

9 851,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Судом встановлено, що пунктами 6.2, 6.5 договору поставки сторони закріпили відповідальність відповідача за прострочення виконання зобов'язань щодо оплати поставленого товару у вигляді пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, при цьому, сторони погодили, що нарахування пені не припиняється строком, визначеним ст. 232 Господарського кодексу України і нараховується до повної оплати відповідачем поставленого товару.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право вимагати сплати відповідачем пені, в обумовленому договором розмірі, за весь період прострочення виконання зобов'язань, не обмежуючись строком, визначеним в ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши наведений у тексті позовної заяві розрахунок пені, з урахуванням вищезазначеного, суд вважає його обґрунтованим.

При цьому, з наданих до матеріалів справи доказів, суд не вбачає підстав для зменшення заявленої позивачем до стягнення суми неустойки.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що матеріали справи не містить доказів того, що розмір неустойки, заявленої до стягнення позивачем, значно перевищує його збитки. Разом з тим, доводи відповідача щодо необхідності зменшення суми неустойки не містять ознак винятковості та, при цьому, на переконання суду, зменшення суми неустойки може призвести до порушення права позивача на повний та належний захист його прав, що були порушені відповідачем в результаті невиконання зобов'язань за договором поставки.

З огляду на викладене, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 9 851,50 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань щодо оплати поставленого товару, та, при цьому, в договорі поставки сторони передбачили інший розмір процентів, що підлягають сплаті відповідачем за користування грошовими коштами на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме -подвійна облікова ставка НБУ.

Перевіривши наведені у тексті позовної заяві розрахунки процентів за користування грошовими коштами та інфляційних втрат, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, а відтак задовольняє вимоги позивача в цій частині позову.

В наданій на розгляд суду заяві, позивач також просить про стягнення з відповідача 4 000,00 грн. збитків.

В обгрунтування наявності збитків, завданих неправомірними діями відповідача, позивач надав до матеріалів справи договір про надання юридичних послуг №2004/д/12 від 20.04.2012 року та додаток №2 до вказаного договору, відповідно до якого позивач зобов'язаний був сплатити 4 000,00 грн. за абонентське юридичне обслуговування.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Разом з тим в пункті 6 Роз'яснень Вищого Арбітражного суду України від

01.04.1994 року №02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»в редакції, викладеній згідно з рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 року №04-5/239 для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонам обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Проаналізувавши наданий позивачем договір про надання юридичних послуг від 20.04.2012 року судом встановлено, зокрема, що згідно п. 1.1 вказаного договору юридична компанія зобов'язується вести юридичне обслуговування, відповідно до стандарту обслуговування юридичної компанії, в об'ємі і на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов'язується оплачувати надані юридичні послуги відповідно до цього договору та кошторису юридичної компанії (додаток №1) до договору, який є невід'ємною частиною даного договору і на підставі якого здійснюються розрахунки з юридичною компанією.

Разом з тим, всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано до матеріалів справи доказів, з яких вбачається, що юридичні послуги, які споживаються позивачем за вищевказаним договором є наслідком порушення відповідачем прав позивача.

При цьому, позивачем не надано до матеріалів справи доказів, з яких би вбачалось, що такі послуги спрямовані саме на відновлення прав позивача, порушених відповідачем та доказів того, що позивач вимушений був укласти вищевказаний договір через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки.

При цьому, суд відзначає, що договір про надання юридичних послуг було укладено позивачем у квітні 2012 року, в той час як з позовом до суду позивач звернувся лише 31.05.2012 року, тобто, укладання договору не було наслідком порушення зобов'язань відповідача за договором поставки.

Суд також відзначає, що в кошторисі, який є додатком №2 до договору передбачено, що послуги надаються юридичною компанією для представлення інтересів позивача в Господарському суді Київської області, в той же час, у ньому відсутні посилання на спір, який є предметом розгляду у Господарському суді міста Києва, а відтак, суду не надано доказів того, що юридичні послуги, визначені договором про надання юридичних послуг, мають відношення до договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем.

Тобто, позивачем не доведено причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та витратами, які позивач здійснює на оплату юридичних послуг.

При цьому, з огляду на предмет договору про надання юридичних послуг, останні надаються позивачу на постійній основі, і можуть споживатись останнім в незалежності від виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності у нього збитків, в сумі 4 000,00 грн., які є наслідком порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки, а відтак відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс»-ГУВ (04060,

м. Київ, вул. Вавілових, 9, код -21454946) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при виконанні судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агропротект»(09100, Київська обл.,

м. Біла Церква, вул. Київська, 50, кім. 11, код -36969566) 96 219 (дев'яносто шість тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 84 коп. основного боргу, 9 851 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят одну) грн. 50 коп. пені, 9 851 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят одну) грн. 50 коп. процентів за користування грошовими коштами, 1 016 (одну тисячу шістнадцять) грн. 56 коп. інфляційних втрат та 2 339 (дві тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 89 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 10.09.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.