Постанова

від 27.11.2012 по справі 5011-51/8976-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа№ 5011-51/8976-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря Драчук Р.А.

За участю представників:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Сервіс»-ГУВ

на рішення

господарського суду м. Києва

від 03.09.2012 р.

по справі № 5011-51/8976-2012

(суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Компанія Агропроект» (далі ТОВ

«Компанія Агропроект»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Сервіс»-ГУВ (далі ТОВ «Сервіс»- ГУВ)

про стягнення 120 939,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.09.2012 р. по справі № 5011-51/8976-2012 позов задоволено частково: з ТОВ «Сервіс»- ГУВ стягнуто на користь ТОВ «Компанія Агропроект» 96 219,84 грн. основного боргу, 9 851,50 грн. пені, 9 851,50 грн. процентів за користування грошовими коштами, 1 016,56 грн. інфляційних втрат та 2 339,89 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким зменшити суму нарахованих штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення на 12 місяців зі сплатою боргу рівними частинами щомісячно. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевий суд, відмовляючи в розстрочці судового рішення не взяв до уваги специфіку діяльності ТОВ «Сервіс»- ГУВ -вирощування сільськогосподарських культур та складне фінансове становище товариства, адже сплата всієї заборгованості одночасно призведе до зупинення господарської діяльності товариства тощо.

В судове засідання представники сторін не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належно, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, отже апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за їх відсутності.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 31.05.2012 р. ТОВ «Компанія Агропроект» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Сервіс»- ГУВ про стягнення 96 219,84 грн. основного боргу, 9 851,50 грн. пені, 1 016,56 грн. інфляційних втрат, 9 851,50 грн. 3 % річних. В обгрунтування своїх вимог зазначило, що на виконання договору на поставки засобів захисту рослин № АК-00012 від 24.02.2011 р. (далі Договір) позивачем поставлено відповідачу товар згідно специфікацій на загальну суму 96 219,84 грн., а відповідачем вартості товару не оплачено, внаслідок чого станом на 18.05.2012 р. утворилась заборгованість в розмірі 96 219,84 грн. Крім цього, позивач на підставі п. 6.2. Договору просив стягнути 9 851,50 грн. пені, на підставі ст. 625 ЦК України 1 016,56 грн. інфляційних втрат, 9 851,50 грн. 3 % річних. Позивач просив також відшкодувати 4 000,00 грн. збитків, які полягали в витратах на оплату послуг адвоката тощо.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2012 р. надіслано матеріали справи за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Відповідач подав до місцевого суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочення суми заборгованості на 12 місяців зі сплатою рівними частинами щомісячно тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 96 219,84 грн. основного боргу, 9 851,50 грн. пені, 9 851,50 грн. процентів за користування грошовими коштами, 1 016,56 грн. інфляційних втрат, відтак позов задовольнив, в решті позовних вимог відмовив.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що згідно специфікацій про поставку товару від 11.03.2011 р., від 29.04.2011 р. та від 13.07.2011 р. позивач повинен передати відповідачу товар на загальну суму 83 720,00 грн., за який відповідач зобов'язаний був сплатити 50% вартості до 10.09.2011 р. та 50% вартості в строк до 20.10.2011 р. Товар на загальну суму 83 720,00 грн. передано позивачем відповідачу, що підтверджується видатковими накладними від 27.04.2011 р. на суму 9 320,00 грн., від 29.04.2011 р. на суму 64 799,84 грн. та від 15.07.2011 р. на суму 9 600,00 грн.

Згідно специфікації про поставку товару від 20.06.2011 р. позивач повинен був передати відповідачу товар на загальну суму 12 500,00 грн., за який відповідач зобов'язаний був розрахуватись в строк до 22.06.2011 р. Товар на загальну суму 12 500,00 грн. передано позивачем відповідачу, що підтверджується видатковою накладною від 22.06.2011 р. на суму 12 500,00 грн. Доказів сплати відповідачем грошових коштів за поставлений позивачем за Договором товар матеріали справи не містять.

Таким чином, на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 96 219,84 грн., вона визнається відповідачем, що зазначено у наданому суду клопотанні про розстрочку заборгованості.

З огляду на домовленості щодо строків оплати товару, які закріплено в специфікаціях до Договору, наявність на час розгляду справи заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар та недотримання відповідачем вимог ст. ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 96 219,84 грн. заборгованості за Договором підлягають задоволенню.

Місцевим судом встановлено, що п.п. 6.2, 6.5 Договору поставки сторони закріпили відповідальність відповідача за прострочення виконання зобов'язань з оплати поставленого товару у вигляді пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Сторони погодили, що нарахування пені не припиняється визначеним ст. 232 ГК України строком і нараховується до повної оплати відповідачем поставленого товару.

За таких обставин, місцевий суд вважав, що позивач мав право вимагати сплати відповідачем пені в обумовленому Договором розмірі за весь період прострочення виконання зобов'язань, не обмежуючись визначеним ст. 232 ГК України строком.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, місцевий суд вважав його обґрунтованим, не знайшов підстав для зменшення заявленої позивачем до стягнення суми неустойки, тому задовольнив позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 9 851,50 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши обгрунтований позивачем розрахунок процентів за користування грошовими коштами та інфляційних втрат, місцевий суд дійшов висновку щодо їх правильності, відтак вимоги позивача в цій частині позову задовольнив.

В наданій на розгляд суду заяві, позивач також просив стягнути з відповідача 4 000,00 грн. збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проаналізувавши наданий позивачем договір про надання юридичних послуг від 20.04.2012 р., місцевий суд встановив, зокрема, що згідно п. 1.1 юридична компанія зобов'язалась вести юридичне обслуговування відповідно до стандарту обслуговування юридичної компанії, в передбачених цим договором об'ємі і на умовах, а клієнт зобов'язався оплачувати надані юридичні послуги за договором та кошторисом юридичної компанії (додаток №1) до договору, який є невід'ємною частиною договору і на підставі якого здійснюються розрахунки з юридичною компанією. Позивачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження факту, що такі послуги спрямовано саме на відновлення порушених відповідачем прав позивача та доказів того, що позивач вимушений був укладати згаданий вище договір через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки. Місцевий суд вважав, що договір про надання юридичних послуг укладено в квітні 2012 року, з даним позовом до суду позивач звернувся 31.05.2012 року, тобто, укладання договору не було наслідком порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки. З огляду на предмет договору про надання юридичних послуг, такі послуги надаються позивачу на постійній основі, і можуть споживатись ним не в залежності від виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки.

Таким чином, місцевий суд вважав, що позивачем не доведено наявності у нього збитків в розмірі 4 000,00 грн., які є наслідком порушення відповідачем зобов'язань за Договором, тому в цій частині позову відмовив.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс»-ГУВ залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 03.09.2012 р. по справі № 5011-51/8976-2012 - без змін.

Матеріали справи № 5011-51/8976-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Дикунська С.Я.

Судді Алданова С.О.

Сітайло Л.Г.