Постанова

від 13.09.2012 по справі 5023/204/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2012 р. Справа № 5023/204/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В . , суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився,

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2594 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2012р. у справі № 5023/204/12

за позовом Приватного підприємства Транспортна компанія "Східний Експрес", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик", м. Харків,

про стягнення 10028,23 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2012 р. (з урахуванням ухвали від 19.03.2012 р. про виправлення описки) у справі № 5023/204/12 (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. грошових коштів, 19,73 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1410,30 грн. судового збору. В стягненні 8,5 грн. 3% річних відмовлено. Стягнуто з позивача на користь державного бюджету України 103,50 грн. судового збору.

Відповідач з даним рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що в основу рішення судом покладено неналежні докази, спірне рішення ґрунтується лише на припущеннях того, що відповідач порушив умови усної домовленості про повернення грошових коштів попередньої оплати за послуги транспортного експедирування. Відповідач стверджує, що жодної вимоги щодо негайного виконання транспортно- експедиційних послуг на його адресу від позивача не надходило, а отже, прострочення не настало.

Також відповідач просить звернути увагу на те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відсутності представника відповідача, на адресу останнього засобами поштового зв'язку рішення не надходило.

Позивач та відповідач у судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні у справі повідомлення про вручення поштових відправлень.

05.09.2012 р. від представника позивача до суду надійшла факсограма (вх. №7023) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття представника.

05.09.2012р. від відповідача до суду надійшло клопотання (вх. №7020) про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю у своєму штаті юриста та знаходженням керівника підприємства у службовому відрядженні.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача та відповідача про відкладення розгляду справи, вважає, що у задоволенні клопотань слід відмовити, враховуючи те, що такі клопотання є необґрунтованими.

Так, позивач взагалі не обґрунтував неможливості своєї присутності у судовому засіданні, а доводи відповідача про відсутність у нього юриста спростовуються матеріалами справи, оскільки у суді першої інстанції його інтереси представляв адвокат Поддашкіна О.Ю. на підставі довіреності, строк дії якої встановлено до 17.02.2017 р. (а.с. 23).

Що ж стосується відрядження керівника підприємства -як вбачається із доданої до клопотання копії наказу про службове відрядження директора від 04.09.2012 р. -керівник товариства самостійно прийняв рішення про від'їзд у службове відрядження до м. Києва до Генеральної прокуратури України. Таке рішення він прийняв вже після того, як був повідомлений про час та місце засідання суду за його ж апеляційною скаргою (відповідне повідомлення отримав 20.08.2012 р.). Окрім того, як вбачається із вказаного вище наказу, на час своєї відсутності керівник відповідача виконання своїх обов'язків поклав на іншу особу.

Усе вищенаведене свідчить про можливість відповідача забезпечити участь свого представника у судовому засідання та необґрунтованість заявленого ним клопотання про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на вищевказане, належне повідомлення позивача та відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності його представника та представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2012 р. порушено провадження у справі №5023/204/12 та її розгляд призначено на 30.01.2012 р.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 30.01.2012 р., на якому були присутні представники позивача та відповідача, у судовому засіданні було оголошено перерву до 27.02.2012 р. (а.с.26).

27.02.2012р. представник відповідача у судове засідання не з'явився, але надав клопотання (вх. №3956 від 24.02.2012 р.) про відкладення розгляду справи, посилаючись на необхідність ознайомлення з матеріалами справи. (а.с.28).

Як вбачається з протоколу судового засідання від 27.02.2012 р., розгляд справи відкладено на 12.03.2012 р. У судовому засіданні був присутній лише представник позивача - Кисельова А.О., представник відповідача до суду не прибув (а.с.39-40).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.02.2012 р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено. Зобов'язано сторони виконати у повному обсязі вимоги ухвали суду від 18.01.2012 р. (а.с.41-42). Дату наступного судового засідання в ухвалі суду не зазначено.

В судовому засіданні 12.03.2012 р., в якому прийнято оскаржуване рішення, представники позивача та відповідача не були присутніми. (а.с.45-48).

Також, як свідчать матеріали справи, 12.03.2012 р. господарським судом Харківської області винесено ухвалу про виправлення допущеної в резолютивній частині ухвали суду від 27.02.2012 р. описки та викладено 2-й абзац резолютивної частини ухвали в наступній редакції: «Розгляд справи відкласти на 12.03.2012 р. о 10:30». Згідно штемпелю суду, ухвалу направлено сторонам 15.03.2012 р. (а.с.49), тобто вже після прийняття судом оскаржуваного рішення по справі.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, в якому прийнято оскаржуване рішення.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь -якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

З урахуванням викладеного, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення підтверджуються матеріалами справи, через що колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2012 р. у справі №5023/204/12.

Розглядаючи по суті подану позивачем позовну заяву про стягнення 10028,23 грн., колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в січні 2012р. приватне підприємство Транспортна компанія "Східний Експрес" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" 10000,00 грн. грошових коштів, 28,23 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України), 1506,00 грн. судового збору.

Позов обґрунтовано тим, що позивач без належних правових підстав утримує в себе спірні грошові кошти.

Наявні у справі докази свідчать про те, що 16.09.2009 р. позивач дійсно перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 58000,00 грн. як оплату за послуги транспортного експедирування. Письмовий договір між сторонами не укладався, в платіжному дорученні № 1014 про перерахування грошових коштів в графі "призначення платежу" зазначено в якості підстави оплати рахунок №438 від 10.09.2009 р.

Як зазначає позивач, в подальшому необхідність в наданні послуг транспортного експедирування відпала і сторони погодили, що відповідач поверне отримані грошові кошти в сумі 58000,00 грн.

Наявні у справі докази також свідчать про те, що відповідачем в період з січня по листопад 2010 р. було частково повернуто позивачу грошові кошти у сумі 48000,00 грн., що підтверджується наявними у справі платіжним дорученнями (а.с. 11-17). В графі "призначення платежу" вказаних платіжних доручень зазначено: "повернення передплати за рах. № 438 від 10.09.2009 р." Решта коштів у розмірі 10000,00 грн. відповідачем позивачу не була повернута.

Відповідачем не заперечується факт отримання ним від позивача спірних грошових коштів та факт часткового їх повернення. Також, відповідач не спростовує тих обставин, що між сторонами не було укладено письмового договору, а також того, що жодних робіт (послуг) він позивачу не надавав.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів у сумі 58000,00 грн., повернення позивачу 48000,00 грн. та відсутність будь-яких наданих позивачу послуг.

Наявні у справі докази свідчать про те, що позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою вих. №132 від 15.11.2011 р. про повернення грошових коштів у розмірі 10000,00 грн., яка отримана відповідачем, згідно поштового повідомлення з відміткою про вручення, 25.11.2011 р. (а.с. 18-19).

У вимозі про повернення грошових коштів а також у позовній заяві позивач посилається на те, що спірні грошові кошти відповідач утримує без достатньої правової підстави, посилаючись при цьому на ст. 1212 ЦК України.

Однак, як зазначає позивач, відповідач на вимогу не відреагував, грошові кошти не перерахував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 10000,00 грн., на яку позивачем відповідно до положень ст. 625 ЦК України нараховані 3% річних за період з 26.11.2011 р. по 19.12.2011 р. у розмірі 28,23 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем.

За змістом ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Ч.3 названої статті передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна із сторін зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати, послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст. ст. 929-931, 933 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі та цей договір повинен встановлювати, зокрема, розмір плати експедиторові, визначення послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, умови про передачу документів та іншої інформації про властивості вантажу, ін.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами був намір укласти договір про надання послуг транспортного експедирування у зв'язку з чим і було здійснено перерахування грошових коштів. Однак, письмовий договір між сторонами не укладався, будь-яким способом сторони не визначили істотних умов договору, зокрема, щодо розміру плати, фактично послуги не надавалися та відповідач повернув позивачу більш ніж 80% отриманих коштів. Залишок отриманих коштів у розмірі близько 20% не повернув, обґрунтованих підстав неповернення цих коштів не зазначив, у зв'язку з чим позивач обґрунтовано направив на адресу відповідача вимогу про повернення грошових сум.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В розумінні ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені фактичні обставини справи та положення чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що з моменту направлення позивачем на адресу відповідача вимоги про повернення безпідставно отриманих сум у відповідача виникло зобов'язання по поверненню таких сум та обов'язок щодо повернення вказаних сум він повинен був виконати до 02.12.2011 р. включно (вимога отримана 25.11.2011 р. плюс 7 днів згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Таким чином, починаючи з 03.12.2011 р. відповідач вважається таким, що порушив зобов'язання, а відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10000,00 грн. безпідставно набутих (утриманих) грошових коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж стосується заявлених до стягнення сум відсотків річних, колегія суддів вважає, що такі вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 28,23 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Однак, як вбачається із тексту позовної заяви, при стягненні даних сум він посилається на положення ст. 625 ЦК України та здійснює розрахунок вказаних сум виходячи з розрахунку 3% річних.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем до стягнення заявлено саме 3% річних.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 26.11.2011р. по 19.12.2011р. у розмірі 28,23 грн., зазначаючи при цьому, що кількість днів прострочення за вказаний період складає 34 дня.

Колегія суддів вважає, що позивачем при здійсненні розрахунку вказаних сум допущено арифметичні помилки у визначенні періоду прострочки, кількості днів прострочки та відповідно, у сумі відсотків річних.

Як встановлено вище, починаючи з 03.12.2011 р. відповідач вважається таким, що порушив зобов'язання, а відтак, задоволенню підлягають вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 13,97 грн. за період з 03.12.2012 р. по 19.12.2012 р. (кінцева дата розрахунку згідно з позовом). В іншій частині заявлених до стягнення відсотків річних у задоволенні позову має бути відмовлено.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена правового та документального обґрунтування, на підтвердження неї не надано жодних доказів, у зв'язку з чим апеляційна скарга є необґрунтованою, а позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав зазначених вище.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, п.2 ч.3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2012 р. у справі №5023/204/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" (61082, м. Харків, вул. Рибалко, 37, кв. 10, код 31827404, п/р 26004010005012 в ПУАТ "СЕБ Банк" у м. Києві, МФО 300175) на користь Приватного підприємства Транспортна компанія "Східний Експрес" (51938, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Матросова, 19, код 33523165, п/р № 26008051800818 у КБ "Приватбанк", м. Дніпродзержисньк, МФО 305965) 10000,00 грн. заборгованості, 13,97 грн. 3% річних, 1607,21 грн. судового збору.

В стягненні 14,26 грн. 3% річних відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Транспортна компанія "Східний Експрес" (51938, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Матросова, 19, код 33523165, п/р № 26008051800818 у КБ "Приватбанк", м. Дніпродзержисньк, МФО 305965) на користь державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) 103,50 грн. судового збору, що не був доплачений при поданні позову.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 11.09.2012 р.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гетьман Р.А.