Постанова

від 11.09.2012 по справі 5011-67/3197-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2012 № 5011-67/3197-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Давидюк О.В.

від відповідача - Чернецький В.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фірма Віктор Лтд"

на рішення господарського суду м. Київа від 16.05.2012 року.

у справі № 5011-67/3197-2012 (суддя: Куркотова Є.Б.)

за позовом Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської

районної у м. Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Віктор Лтд"

про стягнення 46 751,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.05.2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Віктор Лтд" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 19, код 19343240) на користь Комунальне підприємство «Чоколівське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4-А, код 35756971) 31 755 (тридцять одна тисяча сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 24 коп. основного боргу, 2 117 (дві тисячі сто сімнадцять) грн. 75 коп. - збитків від інфляції, 976 (дев'ятсот сімдесят шість) грн. 94 коп. - 3% річних, 11 901 (одинадцять тисяч дев'ятсот одна) грн. 39 коп. - пені, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Віктор Лтд" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 5011-67/3197-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Віктор Лтд" на користь Комунальне підприємство «Чоколівське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації 9227,96 грн. основного боргу, 127,53 грн. - збитків від інфляції, 144,78 грн. -3% річних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено розгляду.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів розгляд справи неодноразово відкладався.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2008 між позивачем та відповідачем було укладено Договір №3293 про надання послуг з водо -, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, позивач надає комунальні послуги, а відповідач зобов'язаний оплатити послуги в установлений Договором строк.

Відповідач, відповідно до умов договору, повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа наступного місяця за розрахунковим.

Позивач щомісячно нараховував відповідачу плату за користування послугами та виставляв рахунки, що включають плату за відшкодування витрат за технологічне обслуговування внутрішньобудинкових теплових та інженерних мереж - на підставі п.2.7. Договору; утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати) -на підставі п. 2.6. Договору.

У період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2011 року (включно) рахунки були оплачені Відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином відповідач, укладаючи договір, прийняв на себе зобов'язання згідно з договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

Отже, позивач правомірно здійснював нарахування коштів за надання послуг.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На вимогу колегії суддів Комунальне підприємство "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації надало докази надання послуг за технічне обслуговування внутрішніх телекомунікацій та інших мереж (п. 2.7), утримання будинкової та прибудинкової території (п. 2.6).

Можливість корегування розміру плати як за експлуатаційні (п. 2.6) та витрати за технічне обслуговування внутрішніх телекомунікацій та інших мереж (п. 2.7) передбачена умовами договору № 3293 від 01.04.2008 року.

Колегія суддів цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 31755,24 грн. основного боргу визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції у сумі 2 117,75 грн. та 3% річних у сумі 976,94 грн. також підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем з посиланнями на п. 4.2 Договору №3293 від 01.04.2008 р. та Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" нараховано відповідачу пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення у розмірі 11 901,39 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих з квітня 2008 року по грудень 2011 року послуг з дотриманням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 4.2 Договору за несвоєчасну оплату платежів, які передбачені цим договором, нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100% від суми боргу.

Правовідносини між сторонами даного спору виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, якими є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби, зокрема, юридичної особи у забезпеченні теплової енергії, то до цих правовідносин має застосовуватися положення спеціального нормативного-правового акта, а саме Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", який регулює ці відносини.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Враховуючи вищенаведені норми, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги про стягнення пені у сумі 11 901,39 грн.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є такими що підлягають задоволенню.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2012 року у справі № 5011-67/3197-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-67/3197-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пономаренко Є.Ю.

14.09.12 (відправлено)