Ухвала

від 29.08.2012 по справі 32/79-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 32/79-А Головуючий у 1-й інстанції: Качан Н.І.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Грищенко Т.М., Петрика І.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Державної податкової інспекції у Святошинському району м. Києва на Постанову Господарського суду м. Києва від 02.06.2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кас-М», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фернет», про визнання угоди недійсною, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2006 року Державна податкова інспекція у Святошинському району м. Києва звернулись до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кас-М», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фернет», в якому просили суд визнати недійсним договору від 09.03.2004р. №006-СПр/04, укладеного між відповідачами, та стягнути з відповідача - ТОВ «Фернет»в доход держави 565 748,40 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 02.06.2011 року в задоволені адміністративного позову -відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Господарського суду м. Києва від 02.06.2011 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 9 березня 2004 року між ТОВ «Кас-М»(відповідач 1.), як підрядником, та ТОВ «Фернет»(відповідач 2.), як замовником, було укладено Договір підряду на виконання робіт по підготовці території та земляні роботи при будівництві комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення між проспектом Миколи Бажана та вулицею Завальною в Дарницькому районі м. Києва.

Відповідно до п. 1.2., п. 1.3. Договору роботи виконуються в обсягах, визначених проектною документацією на відповідні об'єкти. Роботи мали бути завершені в повному обсязі до 30 червня 2004 року.

Відповідно до п. 3 вартість робіт за даним договором визначена на підставі проектно-кошторисної документації і вказана у Додатку №1 (Договірна ціна) до даного Договору, який є його невід'ємною частиною. Загальна вартість Робіт визначається, виходячи з фактичного обсягу виконаних Робіт за актом передачі-приймання виконаних робіт КБ-2в (Акт приймання виконаних підрядних робіт), КБ-3 (Довідка про вартість виконаних підрядних робіт).

Оплата робіт здійснюється протягом тридцяти робочих днів з моменту підписання акту КБ-2в, КБ-3. Розрахунки між сторонами щодо фінансування Робіт здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування Замовником відповідних сум на банківський рахунок Підрядника.

Відповідно до п. 4.1., п. 4.2 Договору приймання Замовником виконаних робіт здійснюється щомісяця з оформленням акту КБ-2в, КБ-3, який складається в двох примірниках та має бути підписаний повноважними представниками обох Сторін протягом 10-ти (десяти) робочих днів з моменту фактичного виконання Робіт з урахуванням вимог п. 2.3.3. Договору - виконувати роботи якісно, в повному обсязі та в строки погоджені Сторонами в Додатку №1 до Договору.

За результатами виконання умов Договору сторонами були оформлені наступні документи: Акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт, Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2004 р. на суму 405 036 грн., у тому числі ПДВ 67 506 грн.; Акт № 2 приймання виконаних підрядних робіт, Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2004р. на суму 160 712,40 грн., у тому числі ПДВ 26 785,40 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

Також були виписані податкові накладні: №239/101 від 31 березня 2004р. на суму 405 036 грн., у тому числі ПДВ 67 506 грн. та №64/293 від 28 червня 2004р. на суму 160 712,40 грн., у тому числі ПДВ 26 785,40 грн.

Позивач вважає, що Договір між відповідачами укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави і має бути визнаний недійсним на підставі ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України..

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими і не доводяться відповідними доказами, а позовна заява задоволенню не підлягає.

Проте, з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що підставою позову, поданого до суду у січні 2006 року, орган податкової служби зазначив ст. 49 ЦК УРСР.

Положеннями ст.49 ЦК УРСР, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачалась недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України, ст.228 якого передбачено, що правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено ч.2 ст.215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Відповідно до ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Окрім того, згідно ч. 1 ст.208 Господарського кодексу України (далі -ГК України) якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Санкції передбачені положеннями ч.1 ст.208 ГКУ застосовує лише суд. Це правило відповідає ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій ст.238 ГК України.

Застосування санкцій судами, встановлених за укладення угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, з 01.01.2004 року може відбуватися на підставі ст.ст.207, 208 ГКУ в залежності від часу, коли були допущені правопорушення.

ЦК УРСР, ст.49 якого встановлювала, зокрема, конфіскаційні санкції за укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, втратив чинність із 01.01.2004 року, ЦК України таких санкцій не передбачає.

За змістом ч.2 ст.5 ЦК України Кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Разом з тим, Господарський кодекс України, що набув чинності 01.01.2004, містить норми, які за предметом регулювання та встановленими наслідками збігаються зі ст.49 ЦК УРСР.

Однак, відповідно до п.5 розділу IX «Прикінцеві положення»ГК України положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення названого кодексу щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Оскільки позивачем не було доведено та не надано доказів спрямованості умислу відповідачів на укладання спірного договору, який суперечить інтересам держави та суспільства та щодо вини сторін, наявності їх умислу щодо дій, які суперечать інтересам держави та суспільства, суд дійшов вірного висновку, що наявні у справі документальні дані свідчать про належне виконання сторонами оспорюваної угоди та не містять у діях суб'єктів господарювання будь-яких ознак чи обставин, з якими чинне законодавство пов'язує недійсність господарських зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та закриває провадження у справі в частині позовних вимог ДПІ у Святошинському районі м. Києва щодо визнання укладеного відповідачами договору недійсним.

В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва - задовольнити частково .

Постанову Господарського суду м. Києва від 02.06.2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним - скасувати .

Провадження у справі в зазначеній частині - закрити .

У решті постанову Господарського суду м. Києва від 02.06.2011 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Петрик І.Й.