Постанова

від 06.09.2012 по справі 2270/5471/12

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 2270/5471/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіСалюка П.І. при секретарі Козельська А.В. за участі: представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскурів-Термо" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування та первинним бухгалтерським та іншим документам позивача, а тому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №008082301/2537 від 24.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 22500,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 5625,00 грн. і №0008092301/2536 від 24.07.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 196777,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 49194,00.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала та просила задоволити їх у повному обсязі.

Представник відповідача пред'явлені позовні вимоги не визнала, надала пояснення, детально позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов, які долучені до матеріалів справи.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши докази у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задоволити, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу начальника ДПІ у м. Хмельницькому №2216 від 07.06.2012 р. та направлень на перевірку від 19.06.2012 р. №002248, 002249, виданих ДПІ у м. Хмельницькому, проведено планову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Проскурів-Термо" (код ЄДРПОУ 31918700) за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р. тривалістю 10 робочих днів з 20.06.2012 р.

За результатами проведеної перевірки, 11.07.2012 р. складено Акт №4202/22-2/31918700 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Проскурів-Термо", код ЄДРПОУ 31918700, з питань дотримання вимога податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р.".

Вказаним Актом встановлено порушення:

- п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого занижено суму податку на прибуток всього в сумі 22500 грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 196777 грн. за липень 2010 року.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0008082301/2537 від 24.07.2012 року про збільшення суми грошового

зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 22500,00 грн. та

штрафними (фінансовими) санкціями 5625,00 грн.;

- № 0008092301/2536 від 24.07.2012 про збільшення суми грошового

зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 196777,00

грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 49194,00 грн.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до акту перевірки від 11 липня 2012 року № 4202/22-2/31918700 (п. 3.1.1.1 аркуш 3) перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.07.2010 по 31.03.2011 рік встановлено заниження позивачем скоригованого валового доходу в сумі 90 000,00 грн., у тому числі в розрізі податкових періодів:

- за 3 квартали 2010 року в сумі 90 000,00 грн.;

- за 2010 рік в сумі 90 000,00 грн.

Встановлено, що у IV кварталі 2010 року проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскурів-Термо", за результатами якої складено Акт №1011/23-5/31981700 від 20 жовтня 2010 року, відповідно до Акту перевірки № 1011/23-5/31981700 від 20 жовтня 2010 року (встановлено заниження задекларованих за І півріччя 2010 року ТОВ «Проскурів-Термо» показників у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів» в сумі 90000 грн. (п. 3.1.1 аркуш 5), що призвело до заниження валового доходу за півріччя 2010 року в сумі 90000 грн. В акті перевірки зазначено, що на порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року І 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством не відображено в податковому обліку, а саме в розрахунку приросту балансової вартості запасів (додаток К1/1) в рядку А стовпчика 4 «запаси, використані не в господарській діяльності» за півріччя 2010 року, вартість списання товарно-матеріальних цінностей по собівартості в зв'язку з їх псуванням на суму 90000 грн.

За результатами вищеописаної перевірки, контролюючим органом визначено ТОВ «Проскурів-Термо» податку на прибуток підприємств в сумі 32100 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 6420 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення №0005022301/0/7400 від 29 жовтня 2010 року.

Дане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем та відповідно підприємством сплачено визначене контролюючим органом податкове зобов'язання згідно платіжних доручень № 99, 104 від 03.11.2010 року та № 107 від 4.11.2010 року, що підтверджується банківськими виписками.

Під час складання декларації з податку на прибуток за три квартали 2010 року в листопаді 2011 року підприємством помилково були відображені результати та висновки попередньої документальної перевірки, а саме: в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів (додаток К1/1) в рядку А стовпчика 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» відображена сума 90000 грн. Ця ж сама помилка автоматично була перенесена в річну декларацію по прибутку за 2010 рік. Крім того, в деклараціях були відображені ще й інші висновки та результати перевірки.

Зрозумівши помилковість своїх дій, позивачем були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларацій по прибутку за три квартали 2010 року та за 2010 рік.

Невідповідність висновку відповідача про наявність обов'язку у позивача відображати результати перевірок у декларації на прибуток обґрунтовується тим, що відповідно до п. 1.11 статті 1 та п.п. 4.1.1. п. 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181 -III (із змінами і доповненнями) податкова декларація - це розрахунок самостійно обчисленої платником податків суми податкового зобов'язання, що подається ним до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, та на підставі якого здійснюється сплата податку.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків в податковій декларації, вважається узгодженим з дня подачі такої податкової декларації.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143 передбачено, що платник податків має право з врахуванням строків давності виправити самостійно виявлену помилку шляхом подачі уточнюючого розрахунку або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний період.

Якщо під час перевірки контролюючий орган виявляє порушення, що призвели до завищення або до заниження податкових зобов'язань, то відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, податковий орган складає акт - службовий документ, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Із аналізу зазначеної норми вбачається, що акт перевірки не породжує ніяких правових наслідків та не є нормативно правовим актом чи актом індивідуальної дії, а відтак не має обов'язкового характеру для платника податків та не породжує для нього будь-якого обов'язку, а викладені в ньому обставини можуть бути лише підставою для прийняття керівником податкового органу відповідного рішення.

Відповідно до п.п. б) п. 4.2.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, встановлені контролюючим органом під час документальної перевірки помилки, що призвели до викривлення показників раніше поданих платником податків податкових декларацій, не є самостійно виявленими. А отже, відсутні підстави для коригування показників податкової звітності за перевірені періоди в частині виявлених порушень шляхом уточнюючого розрахунку або уточненням показників у складі податкової декларації за наступний період.

Висновок відповідача, що дії позивача призвели до заниження скоригованого валового доходу в сумі 90000,00 грн. та відповідно до заниження податку на прибуток за три квартали 2010 року та за 2010 рік спростовується наступними фактами: відповідно до уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на прибуток підприємства від 26.11.2010 року № 90005368976 за три квартали 2010 року і від 18.02.2011 року № 90004998056 за 2010 рік в рядках 7.1. «сума податкового зобов'язання звітного періоду при розрахунку якого виявлена помилка» та 7.2. «сума виправленого (вірного) податкового зобов'язання звітного періоду, при розрахунку якого виявлена помилка» стоїть прокресленим, що відповідно до п. 1.6. порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства свідчить про відсутність операції.

За таких обставин виключення з декларацій з податку на прибуток за три квартали 2010 року та 2010 рік сум, пов'язаних з відображенням результатів: перевірки проведеної у платника податків у IV кварталі 2010 року, шляхом подання уточнюючих розрахунків жодним чином не вплинуло на валовий дохід, відповідно на об'єкт оподаткування та не призвело до заниження підлягаючого до сплати за результатами діяльності підприємства за три квартали 2010 року та за 2010 рік податку на прибуток.

До посилань відповідача на Наказ ДПА України №143 від 29.03.2003 р. суд ставиться критично в силу того, що даним актом та жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку платника податку включати до декларації суму грошового зобов'язання, нараховану контролюючим органом.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення № 0008082301/2537 від 24.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 22500,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 5625,00 грн. є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0008092301/2536 від 24.07.2012 судом встановлено наступні обставини.

Так, відповідно до Акту перевірки від 11 липня 2012 року № 4202/22-2/31918700 податковим органом зазначено, що позивач у липні 2010 року занизив податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 196777,00 грн.

Як вказує відповідач, ТОВ "Проскурів-Термо використано оборотні та необоротні активи, стосовно яких позивачем отримано податковий кредит при їх придбанні, операціях з поставки за компенсацію валових активів платника податку іншому платнику податку, та відповідно переведення необоротних активі до складу виробничих фондів, в зв'язку з тим, що вони не приймають участі у виробничому процесі шляхом їх виділення іншим платникам податку чим порушив п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Дані обставини не відповідають дійсності, в силу нижчеописаного.

В липні 2010 року відбулася реорганізація ТОВ «Проскурів-Термо» шляхом виділу з нього нових трьох юридичних осіб - ТОВ «Проскурів-Термо плюс», ТОВ «Проскурів-Термо 2», ТОВ «Проскурів-Термо 3», в результаті чого були складені розподільчі баланси, які являються передавальними актами про передачу активів та зобов'язань, згідно яких:

- від ТОВ «Проскурів-Термо» до ТОВ «Проскурів-Термо плюс» були передані активи на суму 600 тис. грн.;

- від ТОВ «Проскурів-Термо» до ТОВ «Проскурів-Термо 2» були передані активи на суму 192 тис. грн.;

- від ТОВ «Проскурів-Термо» до ТОВ «Проскурів-Термо 3» були передані активи на суму 192 тис. грн.

Новостворені юридичні особи зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як правонаступники ТОВ «Проскурів-Термо».

Вищезазначені обставини підтверджуються рішеннями зборів засновників ТОВ «Проскурів-Термо» оформлених протоколом № 41 від 22 квітня 2010 року та протоколом № 42 від 15 липня 2010 року, розподільчими балансами від 30 червня 2010 року №№ 1/1, 1/2, 1/3 ,1/4, які являються передавальними актами, довідкою з ЄДРЮОФОП від 23.07.2012 року № 14325848, витягами з ЄДРЮОФОП від 23.07.2012 року № 14325792, від 24.07.2012 року №№ 14332505, 14332455.

Операції з виділу частини майна ТОВ "Проскурів-Термо" для стоворення нових юридичних осіб - ТОВ «Проскурів-Термо плюс», ТОВ «Проскурів-Термо 2», ТОВ «Проскурів-Термо 3» не призводить виникнення податкових наслідків, в тому числі до збільшення чи зменшення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.

За змістом ст. 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 ЦК Кодексу.

Податковим законодавством не передбачено обов'язок підприємства коригувати свій податковий кредит при передачі майна за розподільчим балансом при реорганізації шляхом виділу так як операції з виділення є об'єктом оподаткування на підставі норм п.1.4 ст.1 та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 закону України "Про податок на додану вартість".

При перевірці безпідставно здійснено висновок про заниження ТОВ «Проскурів-Термо» податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлено: якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею З цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

При дослідженні взаємовідносин ТОВ "Проскурів-Термо" одночасно перевіряючими особами неправомірно застосовано пп.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" оскільки, відповідно до цього підпункту, не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку іншому платнику податку. Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває-прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

Тобто звільнення від оподаткування ПДВ за пп.3.2.8 можливе тільки при дотриманні всіх без винятку його вимог, а саме: включення валових активів підприємства або його частини до складу активів іншої юридичної особи; юридична особа - покупець має бути правонаступником товариства, що реорганізується; необхідна наявність компенсації за отримані активи.

При реорганізації товариства шляхом виділення перша і друга умови пп.3.2.8 вказаного Закону виконуються, але третя - ні, оскільки при реорганізації підприємства компенсації за передачу активів не передбачено. Реорганізація шляхом виділення полягає в перерозподілі активів і зобов'язань, а отже не має нічого спільного ні з безоплатним отриманням активів, ні з придбанням їх у результаті цивільно-правових відносин (купівлею-продажем).

Закон України "Про податок на додану вартість" під поставкою товарів розуміє будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт). У разі реорганізації новостворене підприємство не оплачує і не компенсує отримані активи, а відтак отримання активів за розподільчим балансом не можна вважати і внеском до статутного капіталу, адже юридична особа, що реорганізується, не є засновником новоствореного товариства.

При дослідженні наданих сторонами документів відсутні такі, які б свідчили б, що при здійсненні операції з передачі майна при реорганізації підприємства шляхом виділення частки майна ТОВ "Проскурів-Термо" та створення ТОВ «Проскурів-Термо плюс», ТОВ «Проскурів-Термо 2», ТОВ «Проскурів-Термо 3», відбувалась зміна компенсації вартості за поставку товарів або виправлення платником податку помилок, самостійно виявлених ним у показниках раніше поданої податкової декларації.

За наслідками реорганізації шляхом виділу зменшується статутний капітал ТОВ "Проскурів-Термо" на розмір майна, переданогоТОВ «Проскурів-Термо плюс», ТОВ «Проскурів-Термо 2», ТОВ «Проскурів-Термо 3» та затверджено зміни до Статуту ТОВ "Проскурів-Термо" шляхом їх державної реєстрації та було зареєстровано новостворені ТОВ «Проскурів-Термо плюс», ТОВ «Проскурів-Термо 2», ТОВ «Проскурів-Термо 3».

Як слідує із наданих документів, реорганізація ТОВ "Проскурів-Термо" шляхом виділення частки майна та створення ТОВ «Проскурів-Термо плюс», ТОВ «Проскурів-Термо 2», ТОВ «Проскурів-Термо 3» не передбачає процедуру анулювання реєстрації підприємства.

Таким чином, факт продажу (поставки) з позиції аналізу діючого податкового законодавства відсутній, а тому відсутні нормативні та документальні підстави для проведення коригування податкових зобов'язань податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Проскурів-Термо".

Передача активів та зобов'язань за розподільчим балансом при реорганізації не може вважатись поставкою, що узгоджується з позицією, викладеною в листах органів державної влади: листом Державної податкової адміністрації України від 04.08.2006р. № 8571/6/15-0316; листом Державної податкової адміністрації України від 17.08.2001р. № 11202/7/16-1217-26; листами Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 15.08.2002р. № 2-221/4468 та від 11.09.2002р. № 1-221/4912; листом Державної податкової адміністрації України від 21.04.2005р. № 3335/6/12-0216.

Підставою для застосування п.п. 3.2.8 п. 3.2 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» до операцій з передачі за розподільчими балансами ТОВ «Проскурів-Термо плюс», ТОВ «Проскурів-Термо 2», ТОВ «Проскурів-Термо 3», які утворилися шляхом виділу з ТОВ «Проскурів-Термо» майнових прав (валових активів) та обов'язків є наявність передбачених Законом умов, а саме: відповідна операція повинна підпадати під поняття поставки визначеного Законом України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого за передані майнові права (валові активи) одержувач, який у момент передачі має бути платником ПДВ, компенсує їх вартість.

У розумінні норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 травня 1997 року №168/97-ВР для цілей оподаткування основним критерієм для віднесення цієї чи іншої операції до продажу є передача права власності на товар. Тобто будь-яка операція, яка передбачає передачу права власності, незалежно від змісту господарського зобов'язання та виду компенсації, вважається продажем. В свою чергу, господарська операція яка не передбачає передачу права власності на товари за компенсацію не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

При створенні ТОВ «Проскурів-Термо плюс», ТОВ «Проскурів-Термо 2», ТОВ «Проскурів-Термо 3» відбулась реорганізація шляхом виділу, що полягає у перерозподілу активів і зобов'язань, на базі яких і створені нові юридичні особи, за розподільчими балансами, що не є цивільно-правовими договорами, оскільки не передбачають передачу права власності на передане майно, а здійснюється шляхом включення валових активів одного підприємства до складу валових активів іншого підприємства.

Тобто, немає самого факту поставки, а відтак, зазначена операція не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем під час перевірки зроблено невірний висновок те, що передача ТОВ «Проскурів-Термо плюс», ТОВ «Проскурів-Термо 2», ТОВ Проскурів-Термо 3» внаслідок виділу з ТОВ «Проскурів-Термо» по розподільчому балансу майна, є операцією поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку іншому платнику податків, яка урегульована п. п. 3.2.8 п. 3.2 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість», що як наслідок тягне порушення вимог абзацу 5 п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», вимоги якого застосовуються у випадку, якщо товари, по яким у попередніх періодах сформовано податковий кредит у подальшому починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею З цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону.

В судовому засідання було допитано свідка - ОСОБА_4, яка пояснила, що вона жодних консультацій представникам ТОВ "Проскурів-Термо" не надавала, також вказала, що грошове зобов'язання, визначене контролюючим органом слід включати у податкову декларацію, однак жодним чинними нормативно-правовими актом не передбачено обов'язок платника податків включати вказану суму в декларацію.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до закріпленого у ст. 11 КАС України принципу змагальності, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім цього, суд приймає до уваги, як вагому обставину той факт, що відповідач (який є суб'єктом владних повноважень) зобов'язаний у відповідності до ст. 71 КАС України довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне, відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог та стягнути на користь позивача суму судових витрат.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно платіжного доручення №396 від 27.08.2012 р. позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2146 грн.. Жодних інших, документально підтверджених доказів сплати судового збору у судовому засіданні представником позивача надано не було, а тому суд вважає, що керуючись ст. 11 КАС України слід вийти за межі позовних вимог та стягнути з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2146 грн. шляхом списання їх з рахунка Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на користь позивача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги, як спосіб захисту порушених прав позивача, відповідають об'єкту порушеного права і у спірних правовідносинах є достатніми, необхідними та такими, що повністю відновлюють порушене право позивача, є документально і нормативно обґрунтовані, а тому заявлені позовні вимоги слід задоволити у повному обсязі

Керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 104, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0008082301/2537 від 24.07.2012 р. та №0008092301/2536 від 24.07.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн.) шляхом списання їх з рахунка Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскурів-Термо".

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2012 року

Суддя "Згідно з оригіналом" Суддя П.І. Салюк