Ухвала

від 06.11.2012 по справі 2270/5471/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/5471/12

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі судового засідання: Бернацькій І.А.

за участю:

представника відповідача - Білик Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Проскурів-Термо" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскурів-Термо" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0008082301/2537 від 24.07.2012 р. та №0008092301/2536 від 24.07.2012 р.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивачем подано до суду заяву, в якій просить проводити розгляд апеляційної скарги без участі його представника, доводи апеляційної скарги не визнає.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її вимоги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом І інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу начальника ДПІ у м. Хмельницькому №2216 від 07.06.2012 р. та направлень на перевірку від 19.06.2012 р. №002248, 002249, виданих ДПІ у м. Хмельницькому, проведено планову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Проскурів-Термо" (код ЄДРПОУ 31918700) за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р. тривалістю 10 робочих днів з 20.06.2012 р.

За результатами проведеної перевірки, 11.07.2012 р. складено Акт №4202/22-2/31918700 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Проскурів-Термо", код ЄДРПОУ 31918700, з питань дотримання вимога податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р.".

Вказаним Актом встановлено порушення:

- п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого занижено суму податку на прибуток всього в сумі 22500 грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 196777 грн. за липень 2010 року.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0008082301/2537 від 24.07.2012 року про збільшення суми грошового

зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 22500,00 грн. та

штрафними (фінансовими) санкціями 5625,00 грн.;

- № 0008092301/2536 від 24.07.2012 про збільшення суми грошового

зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 196777,00

грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 49194,00 грн.

Відповідно до акту перевірки від 11 липня 2012 року № 4202/22-2/31918700 (п. 3.1.1.1 аркуш 3) перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.07.2010 по 31.03.2011 рік встановлено заниження позивачем скоригованого валового доходу в сумі 90 000,00 грн., у тому числі в розрізі податкових періодів:

- за 3 квартали 2010 року в сумі 90 000,00 грн.;

- за 2010 рік в сумі 90 000,00 грн.

Встановлено, що у IV кварталі 2010 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскурів-Термо", за результатами якої складено Акт №1011/23-5/31981700 від 20 жовтня 2010 року.

Відповідно до Акту перевірки № 1011/23-5/31981700 від 20 жовтня 2010 року встановлено заниження задекларованих за І півріччя 2010 року ТОВ "Проскурів-Термо" показників у рядку 01.2 Декларації "приріст балансової вартості запасів" в сумі 90000 грн. (п. 3.1.1 аркуш 5), що призвело до заниження валового доходу за півріччя 2010 року в сумі 90000 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року І 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", підприємством не відображено в податковому обліку, а саме в розрахунку приросту балансової вартості запасів (додаток К1/1) в рядку А стовпчика 4, "запаси, використані не в господарській діяльності" за півріччя 2010 року, вартість списання товарно-матеріальних цінностей по собівартості в зв'язку з їх псуванням на суму 90000 грн.

За результатами перевірки, контролюючим органом визначено ТОВ "Проскурів-Термо" податку на прибуток підприємств в сумі 32100 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 6420 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення №0005022301/0/7400 від 29 жовтня 2010 року (а.с.92).

Згідно платіжних доручень № 99, 104 від 03.11.2010 року та № 107 від 04.11.2010 року, позивачем було сплачено визначене контролюючим органом податкове зобов'язання, що підтверджується банківськими виписками.

Під час складання декларації з податку на прибуток за три квартали 2010 року в листопаді 2011 року підприємством помилково були відображені результати та висновки попередньої документальної перевірки, а саме: в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів (додаток К1/1) в рядку А стовпчика 4 "Запаси, використані не в господарській діяльності" відображена сума 90000 грн. Ця ж сама помилка автоматично була перенесена в річну декларацію по прибутку за 2010 рік. Крім того, в деклараціях були відображені ще й інші висновки та результати перевірки.

Виявивши допущену помилку, позивачем були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларацій по прибутку за три квартали 2010 року та за 2010 рік.

Відповідно до п. 1.11 статті 1 та п.п. 4.1.1. п. 4.1. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкова декларація - це розрахунок самостійно обчисленої платником податків суми податкового зобов'язання, що подається ним до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, та на підставі якого здійснюється сплата податку.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків в податковій декларації, вважається узгодженим з дня подачі такої податкової декларації.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143 передбачено, що платник податків має право з врахуванням строків давності виправити самостійно виявлену помилку шляхом подачі уточнюючого розрахунку або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний період.

Якщо під час перевірки контролюючий орган виявляє порушення, що призвели до завищення або до заниження податкових зобов'язань, то відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, податковий орган складає акт - службовий документ, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Із аналізу зазначеної норми вбачається, що акт перевірки не породжує ніяких правових наслідків та не є нормативно правовим актом чи актом індивідуальної дії, а відтак не має обов'язкового характеру для платника податків та не породжує для нього будь-якого обов'язку, а викладені в ньому обставини можуть бути лише підставою для прийняття керівником податкового органу відповідного рішення.

Відповідно до п.п. б) п. 4.2.2. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, судом І інстанції правильно відмічено, що встановлені контролюючим органом під час документальної перевірки помилки, що призвели до викривлення показників раніше поданих платником податків податкових декларацій, не є самостійно виявленими, а тому і відсутні підстави для коригування показників податкової звітності за перевірені періоди в частині виявлених порушень, шляхом уточнюючого розрахунку або уточненням показників у складі податкової декларації за наступний період.

Відповідно до уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на прибуток підприємства від 26.11.2010 року № 90005368976 за три квартали 2010 року і від 18.02.2011 року № 90004998056 за 2010 рік, в рядках 7.1. "сума податкового зобов'язання звітного періоду при розрахунку якого виявлена помилка" та 7.2. "сума виправленого (вірного) податкового зобов'язання звітного періоду, при розрахунку якого виявлена помилка" стоїть прокресленим, що відповідно до п. 1.6. порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства свідчить про відсутність операції.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком судом І інстанції, що дії позивача не призвели до заниження скоригованого валового доходу в сумі 90000,00 грн. та до заниження податку на прибуток за три квартали 2010 року та за 2010 рік.

Також колегія суддів погоджується з тим, що виключення з декларацій з податку на прибуток за три квартали 2010 року та 2010 рік сум, пов'язаних з відображенням результатів перевірки проведеної у платника податків у IV кварталі 2010 року, шляхом подання уточнюючих розрахунків, жодним чином не вплинуло на валовий дохід, а тому і на об'єкт оподаткування, та не призвело до заниження підлягаючого до сплати за результатами діяльності підприємства за три квартали 2010 року та за 2010 рік податку на прибуток.

Враховуючи викладене, суд І інстанції дійшов правильного висновку, підтвердженого матеріалами справи, що податкове повідомлення-рішення №0008082301/2537 від 24.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 22500,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 5625,00 грн. є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до Акту перевірки від 11 липня 2012 року № 4202/22-2/31918700, позивач у липні 2010 року занизив податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 196777,00 грн.

В липні 2010 року відбулася реорганізація ТОВ "Проскурів-Термо" шляхом виділу з нього нових трьох юридичних осіб: ТОВ "Проскурів-Термо плюс", ТОВ "Проскурів-Термо 2", ТОВ "Проскурів-Термо 3". В результаті реорганізації були складені розподільчі баланси, які являються передавальними актами про передачу активів та зобов'язань, та згідно яких:

- від ТОВ "Проскурів-Термо" до ТОВ "Проскурів-Термо плюс" передані активи на суму 600 тис. грн.;

- від ТОВ "Проскурів-Термо" до ТОВ "Проскурів-Термо 2" передані активи на суму 192 тис. грн.;

- від ТОВ "Проскурів-Термо" до ТОВ "Проскурів-Термо 3" передані активи на суму 192 тис. грн.

Новостворені юридичні особи зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як правонаступники ТОВ "Проскурів-Термо".

Колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції, що операції з виділу частини майна ТОВ "Проскурів-Термо" для створення нових юридичних осіб - ТОВ "Проскурів-Термо плюс", ТОВ "Проскурів-Термо 2" та ТОВ "Проскурів-Термо 3", не призводить виникнення податкових наслідків, в тому числі до збільшення чи зменшення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.

Згідно ст. 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Судом І інстанції правильно зазначено, що податковим законодавством не передбачено обов'язок підприємства коригувати свій податковий кредит при передачі майна за розподільчим балансом при реорганізації шляхом виділу так як операції з виділення є об'єктом оподаткування на підставі норм п.1.4 ст.1 та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно п.п 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Колегія суддів погоджується з тим, що підпункт 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки, відповідно до цього підпункту, не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку іншому платнику податку. Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває-прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

Звільнення від оподаткування ПДВ за пп.3.2.8 можливе тільки при дотриманні всіх без винятку його вимог, а саме: включення валових активів підприємства або його частини до складу активів іншої юридичної особи; юридична особа - покупець має бути правонаступником товариства, що реорганізується; необхідна наявність компенсації за отримані активи.

При цьому, при реорганізації підприємства компенсації за передачу активів не передбачено. Реорганізація шляхом виділення полягає в перерозподілі активів і зобов'язань, а отже не має нічого спільного ні з безоплатним отриманням активів, ні з придбанням їх у результаті цивільно-правових відносин (купівлею-продажем).

Законом України "Про податок на додану вартість" під поставкою товарів визначено будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт). У разі реорганізації новостворене підприємство не оплачує і не компенсує отримані активи, а відтак отримання активів за розподільчим балансом не можна вважати і внеском до статутного капіталу, адже юридична особа, що реорганізується, не є засновником новоствореного товариства.

Документи, які б свідчили, що при здійсненні операції з передачі майна при реорганізації підприємства шляхом виділення частки майна ТОВ "Проскурів-Термо" та створення ТОВ "Проскурів-Термо плюс", ТОВ "Проскурів-Термо 2", ТОВ "Проскурів-Термо 3", відбувалась зміна компенсації вартості за поставку товарів або виправлення платником податку помилок, самостійно виявлених ним у показниках раніше поданої податкової декларації, в матеріалах справи відсутні.

За наслідками реорганізації шляхом виділу зменшується статутний капітал ТОВ "Проскурів-Термо" на розмір майна, переданогоТОВ "Проскурів-Термо плюс", ТОВ "Проскурів-Термо 2", ТОВ "Проскурів-Термо 3"та затверджено зміни до Статуту ТОВ "Проскурів-Термо" шляхом їх державної реєстрації та було зареєстровано новостворені ТОВ "Проскурів-Термо плюс", ТОВ "Проскурів-Термо 2", ТОВ "Проскурів-Термо 3".

Як слідує із наданих документів, реорганізація ТОВ "Проскурів-Термо" шляхом виділення частки майна та створення ТОВ "Проскурів-Термо плюс", ТОВ "Проскурів-Термо 2", ТОВ "Проскурів-Термо 3" не передбачає процедуру анулювання реєстрації підприємства.

Колегія суддів погоджується з тим, що факт продажу (поставки) з позиції аналізу діючого податкового законодавства відсутній, а тому і відсутні нормативні та документальні підстави для проведення коригування податкових зобов'язань податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Проскурів-Термо".

Передача активів та зобов'язань за розподільчим балансом при реорганізації не може вважатись поставкою.

У розумінні норм Закону України "Про податок на додану вартість" для цілей оподаткування основним критерієм для віднесення цієї чи іншої операції до продажу є передача права власності на товар. Тобто будь-яка операція, яка передбачає передачу права власності, незалежно від змісту господарського зобов'язання та виду компенсації, вважається продажем. В свою чергу, господарська операція яка не передбачає передачу права власності на товари за компенсацію не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

При створенні ТОВ "Проскурів-Термо плюс", ТОВ "Проскурів-Термо 2", ТОВ "Проскурів-Термо 3" відбулась реорганізація шляхом виділу, що полягає у перерозподілу активів і зобов'язань, на базі яких і створені нові юридичні особи, за розподільчими балансами, що не є цивільно-правовими договорами, оскільки не передбачають передачу права власності на передане майно, а здійснюється шляхом включення валових активів одного підприємства до складу валових активів іншого підприємства.

Тобто, немає самого факту поставки, а відтак, зазначена операція не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

З огляду на зазначене, суд І інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем під час перевірки зроблено хибний висновок те, що передача ТОВ "Проскурів-Термо плюс", ТОВ "Проскурів-Термо 2", ТОВ Проскурів-Термо 3" внаслідок виділу з ТОВ "Проскурів-Термо" по розподільчому балансу майна, є операцією поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку іншому платнику податків, яка урегульована п. п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", що становить порушення вимог абзацу 5 п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", вимоги якого застосовуються у випадку, якщо товари, по яким у попередніх періодах сформовано податковий кредит у подальшому починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 листопада 2012 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.