Постанова

від 20.07.2012 по справі 2а-7453/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2012 року 13:17 № 2а-7453/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пастушенко С.С.,

за участю сторін:

представник позивача - Джунь А.І.,

представники відповідача - Приходько О.С., Бакланова З.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УкрВата»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 12.03.2012 року № 0001072311 та № 0001082311,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «УкрВата»(надалі -ТОВ «УкрВата», позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС (надалі -ДПІ у Солом'янському м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2012 р. №0001082311 про збільшення сум грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму за основним платежем 59 760,00 грн. та 14 941,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення-рішення від 12.03.2012 р. №0001072311 про визначення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3 052 667,00 грн. за основним платежем та 705 667,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої позовні вимоги ТОВ «УкрВата»обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені спірні податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали повністю та зазначили, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

ДПІ у Солом'янському м. Києва з 26.01.2012р. по 09.02.2012р. у зв'язку з надходженням до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва постанови від 31.10.2011 року слідчого в ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві Коваль О.В. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УкрВата»(код ЄДРПОУ 31301408) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Гарант Сервіс-А» (код ЄДРПОУ 35399080) за період з 01.01.2009р. по 01.01.2012р.

За результатами перевірки складено акт перевірки №1647/23-11/31301408 від 22.02.2012р.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки ТОВ «УкрВата» порушило вимоги п.п. 7.2.3. п 7.2., п.п. 7.2.6. п 7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 59 760 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 3 224 грн.; п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 052 667 грн.

Висновки Акту перевірки відповідач обґрунтовує тим, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Гарант Сервіс-А» згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемними, оскільки вони, порушують публічний порядок. Тому суми витрат ТОВ «УкрВата»на оплату продукції за вказаними договорами у загальному розмірі 12 290 666,00 грн. підлягають виключенню зі складу витрат ТОВ «УкрВата», як такі, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідач зазначає, що згідно інформаційної бази даних АІС «Співставлення ПЗ та ПК», додатків №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість (уточнюючих розрахунків) поданих ТОВ «УкрВата»до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, задекларовано податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Гарант Сервіс-А»в сумі 62 984 грн.

ТОВ «Гарант Сервіс-А» взято на податковий облік в Ленінській міжрайонній ДПІ у м. Луганську від 06.09.2007 за № 1353. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Гарант Сервіс-А»від 24.09.2007р. № 100066368 - анульоване 30.07.2009 (Інші випадки, передбачені законодавством), № 100241769 від 26.08.2009р. - анульовано 25.03.2011р. (надання декларацій про відсутність поставок). Місцезнаходження ТОВ «Гарант Сервіс-А»згідно бази даних: 91055, м. Луганськ, вул. Совєцька, 54. Стан платника - «Запит на встановлення місцезнаходження».Директор та головний бухгалтер в одній особі ОСОБА_6 (ідентифікаційной номер НОМЕР_3).

Також відповідач зазначає, що ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві порушена кримінальна справа відносно службових осіб ПП «Клочюрвікбуд», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, відносно директора ТОВ «РА «Респект»ОСОБА_7, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч. 5. 2 1 2 ч. 3 КК України, відносно директора ТОВ «Гарант Сервіс-А»ОСОБА_6, за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та відносно невстановлених осіб, за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, відносно директора ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс»ОСОБА_10 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, відносно ОСОБА_11, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України.

Встановлено, що від імені ВАТ «ТБ Олімп»(код 13407200), ПП «Неон»(код 30641864) ТОВ «РА «Респект»(код 36048010), ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»(код 35017678), ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура»(код 36011677), ТОВ «Гарант Сервіс-А»(код 35399080), ТОВ «Інвест Буд»(код 37318548), ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест»(код 33923267), ТОВ «Екобудгруп»(код 33776687), ТОВ «Конкон»(код 35996379) та ін., невстановленими особами систематично здійснювалося підроблення та видача підроблених документів ряду суб'єктам господарювання, які, використовуючи реквізити та банківські рахунки вказаних підприємств, документально оформлювали фактично неіснуючі операції на отримання і продаж ТМЦ, надання послуг, виконання робіт, після чого дані документи передавалися замовникам злочинних послуг для відображення в бухгалтерському та податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових затрат, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість і на прибуток підприємств, незаконного відшкодування податку на додану вартість.

Засновник та директор ТОВ «Гарант Сервіс-А»ОСОБА_6 30.07.2011 року, будучи допитаним як свідок, показав, що він в 2007 році, за проханням громадянина на ім'я Михайло, зареєстрував підприємство, при цьому він підписав статутні документи та в подальшому відкрив рахунок в банківській установі. До фінансово-господарської діяльності підприємства він відношення не мав, а лише підписував та здавав до податкової інспекції надану невстановленими особами податкову звітність підприємства за винагороду.

Будучи допитаним як свідок засновник та директор ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура»та ТОВ «Конкон» ОСОБА_12 16.09.2011 року показав, що до діяльності. TOВ «Конкон»він відношення не має, а зареєстрував його на своє ім'я на прохання ОСОБА_7 за грошову винагороду. Те, що він являється засновником та директором ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура»йому відомо не було.

Будучи допитаною як свідок директор та засновник ПП «Неон», ВАТ «ТБ Олімп»та ТОВ «Екобудгруп»ОСОБА_13 30.08.2011 року показала, що жодного відношення до діяльності та реєстрації ПП «Неон»вона не має. ВАТ «ТБ Олімп»та ТОВ «Екобудгруп»вона зареєструвала на своє ім'я на прохання ОСОБА_7, фінансово-господарською діяльністю не займалась, жодних переговорів з контрагентами не вела, купівлю-продаж ТМЦ не здійснювала, наданням послуг не займалась. Чим займалось підприємство їй взагалі не відомо.

Будучи допитаною як свідок головний бухгалтер ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс»14.07. 2011 року показала, що ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс»фактично не здійснювало ніякої реальної господарської діяльності. Основним напрямком діяльності даного СПД було проведення безтоварних операцій з підприємствами реального сектору економіки з метою мінімізації сплати податків останніми. При цьому безготівкові грошові кошти надходили на рахунки ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс»та в подальшому за допомогою системи клієнт - банк перераховувались на підконтрольні ОСОБА_7 підприємства, які також задіяні в схемі мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від сплати податків, такі як ТОВ «РА «Респект»(код 36048010), ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура»(код ЄДРПОУ 36011677), ТОВ «Гарант Сервис-А»(код 35399080), ТОВ «Інвест Буд»(код 37318548), ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест»(код 33923267), ТОВ «Екобудгруп»(код 33776687), ТОВ «Конкон»(код 35996379) та в подальшому знімались готівкою та через посередників видавались клієнтам.

Також відповідач як на одну з обставин, якою доводиться факт нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Гарант Сервіс-А»посилається на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 26.08.2011р., якою гр. ОСОБА_6, який є директором ТОВ «Гарант Сервіс-А», звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії, та встановлено, що діями невстановлених осіб, які використовували ТОВ «Гарант Сервіс-А»для прикриття незаконної діяльності, спричинено велику матеріальну шкоду інтересам держави у вигляді ненадходження податків (ПДВ) на суму 3 192 365,25 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, подав до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва заперечення на висновки. Однак, відповідач листом №298/10/23-1109 від 05.03.2012р. відмовив у задоволенні заперечень.

На підставі Акту перевірки відповідач виніс податкові повідомлення-рішення № 0001072311 від 12.03.2012 р. про визначення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3052667,00 грн. за основним платежем та 705667,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001082311 від 12.03.2012р. про збільшення сум грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму за основним платежем 59760,00 грн. та 14941,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся із скаргою від 21.03.2012р. вих. №174 до Державної податкової служби у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві вих. №3004/10/12-114 від 21.05.2012р. про результати розгляду первинної скарги, скарга ТОВ «УкрВата»залишена без задоволення а оскаржувані повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погоджується з визначеними у вказаних повідомленнях-рішеннях сумами грошових зобов'язань та вважає, що Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва неправильно визначила суму грошового зобов'язання ТОВ «УкрВата»за результатами перевірки, а також прийняла рішення, що суперечить законодавству і виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених законодавством України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Гарант Сервіс-А», в особі директора ОСОБА_6, (Продавець) та ТОВ «УкрВата», (Покупець), в особі генерального директора Обіходь Дмитра Петровича, укладено Договір поставки №ГС10-6/1 від 06.06.2008 року .

Згідно вказаного договору, Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити марлю медичну, належним чином зареєстровану на території України як товар медичного призначення, надалі - Товар.

Загальна кількість Товару, що підлягає поставці за даним Договором на момент його підписання становить орієнтовно 2 500 000 метрів погонних. Остаточна кількість поставленого за даним Договором Товару визначається згідно усіх товарних накладних, оформлених під час дії даного Договору. Товар поставляється Продавцем окремими партіями.

Також, ТОВ «Гарант Сервіс-А», в особі директора ОСОБА_6, та ТОВ «УкрВата»в особі генерального директора Обіходь Дмитра Петровича, уклали Договір поставки №25/08 від 05.06.2008 року .

Згідно вказаного договору, Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити марлю медичну, належним чином зареєстровану на території України як товар медичного призначення.

Загальна кількість Товару, що підлягає поставці за даним Договором на момент його підписання становить орієнтовно 1 500 000 метрів погонних. Остаточна кількість поставленого за даним Договором Товару визначається згідно усіх товарних накладних оформлених під час дії даного Договору. Товар поставляється Продавцем окремими партіями.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Гарант Сервіс-А», в особі директора ОСОБА_6 та ТОВ «УкрВата», в особі генерального директора Обіходь Дмитра Петровича, укладено Договір поставки № ГС-5-6/2 від 05.06.2008 року.

Згідно вказаного договору, Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити бавовняне волокно в асортименті та кількості погоджених сторонами у товарних накладних.

Остаточна кількість поставленого за даним Договором Товару визначається згідно усіх товарних накладних оформлених під час дії даного Договору. Товар поставляється Продавцем окремими партіями.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій згідно вказаних договорів, позивач надав суду копії податкових накладних, копії платіжних доручень, роздрукованих із системи «клієнт банк», що підтверджує реальність руху коштів за вказаними договорами, копії видаткових накладних, про постачання виробів медичного призначення і лікарських засобів.

Судом встановлено, що всі документи, щодо здійснення операцій з поставки продукції за договорами № ГС-5-6/2 від 05.06.2008 p., № 25/08 від 05.06.2008 p., № ГС-10-6/1 від 06.06.2008 p., знаходяться у податкової міліції ДПС м. Києва, оскільки зазначені документи (оригінали) були вилучені у позивача у ході виїмки проведеної ст. о/у УПМ ДПА у м. Києві Візним С.М. 28.09.2011 р., копія протоколу виїмки наявна в матеріалах справи.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законодавством України на однуіз сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі -також "Шоста Директива").

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес"АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі відносно посадових осіб товариства, який набрав законної сили.

Матеріали справи таких відомостей не містять.

Суд не бере до уваги постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 26.08.2011р., якою гр. ОСОБА_6, який є директором ТОВ «Гарант Сервіс-А», звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії, та встановлено, що діями невстановлених осіб, які використовували ТОВ «Гарант Сервіс-А» для прикриття незаконної діяльності, спричинено велику матеріальну шкоду інтересам держави у вигляді ненадходження податків (ПДВ) на суму 3192365,25 грн., оскільки у вказаній постанові суду не зазначено про здійснення незаконних господарських операцій між ТОВ «УкрВата»та ТОВ «Гарант Сервіс-А», більш того, у ній чітко зазначено, що у результаті дій невстановлених осіб, що використовували ТОВ «Гарант Сервіс-А»завдано шкоди державі у вигляді ненадходження податків (ПДВ) на суму 3 192 356,25 грн. Між тим, згідно Акта перевірки ТОВ «УкрВата»донараховано 3 052 667,00 грн. податку на прибуток підприємств, а не податку на додану вартість, отже зазначена постанова суду не стосується відносин між ТОВ «УкрВата»та ТОВ «Гарант Сервіс-А».

Також, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд звертає увагу, що станом на дату укладення і виконання договорів між позивачем та ТОВ «Гарант Сервіс-А», вказаний суб'єкт господарювання зареєстрований у передбаченому законодавством порядку і є платником ПДВ, тобто мав спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що волевиявлення позивача та ТОВ «Гарант Сервіс-А»на укладення договорів було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договори спрямовані на реальне настання передбачених ним наслідків.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

При цьому, необхідно зазначити, що усі первинні документи на поставку продукції за вищевказаними договорами з ТОВ «Гарант Сервіс-А»відповідають вимогам до первинних документів, встановлених наведеним вище законодавством України.

Між тим, аналіз судової практики свідчить про те, що зміст первинних документів має бути достатнім для встановлення змісту господарської операції, яку ним засвідчено.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, відображеної в Інформаційному листі від 01.11.11 №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд виходить з того, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Судом встановлено, що формування ТОВ «УкрВата»складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є безпідставним.

Таким чином, ДПІ у Солом'янському м. Києва не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що ТОВ «УкрВата»та ТОВ «Гарант Сервіс-А»були повністю виконані умови договорів поставки №ГС10-6/1 від 06.06.2008 року, №25/08 від 05.06.2008 року № ГС-5-6/2 від 05.06.2008 року, на підтвердження чого існують належним чином оформлені та підписані первинні документи, наявність яких дає позивачу правові підстави для віднесення сум ПДВ по вказаних операціях до податкового кредиту.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму за основним платежем 59 760,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 941,00 грн. та визначення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 052 667,00 грн. за основним платежем та нарахування штрафних санкцій у розмірі 705 667,00 грн. здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень від 12.03.2012 р. №0001082311 та №0001072311 у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 р. №0001082311 та податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012р. №0001072311, винесені ДПІ у Солом'янському м. Києва без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги ТОВ «УкрВата»є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «УкрВата»задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 р. №0001072311 про визначення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3 052 667,00 грн. за основним платежем та 705 667,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 р. №0001082311 про збільшення сум грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму за основним платежем 59 760,00 грн. та 14 941,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 146,00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УкрВата» (код ЄДРПОУ 31301408) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2012р.

Суддя В.П. Шулежко