Постанова

від 23.07.2012 по справі 5011-35/3877-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2012 № 5011-35/3877-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

секретар Гончарук І.В.

за участю представників:

від позивача - Степанчук П.І. (представник за довіреністю)

від відповідача - Дворніцький О.Б. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Талісман»

на рішення господарського суду міста Києва

від 06.06.2012 р.

у справі №5011-35/3877-2012 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Комунального підприємства «Мостицький» Подільської районної в м.

Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Талісман»

про стягнення 57739,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Мостицький» Подільської районної в м. Києві державної адміністрації звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Талісман» про стягнення 57739,01 грн., з яких: 51805,18 грн. - сума заборгованості, 1332,69 грн. - 3% річних, 4601,14 грн. - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг в період з грудня 2010 р. по лютий 2011 р. за договором №45 про надання комунальних послуг для забезпечення експлуатаційного будинку (приміщення) від 01.03.2008 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2012 р. позов задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу. Стягнуто з ТОВ «Компанія «Талісман» на користь Комунального підприємства «Мостицький» Подільської районної в м. Києві державної адміністрації 48805,18 грн. основного боргу, 4601,14 грн. інфляційних втрат, 1332,69 грн. процентів річних, 1525,87 грн. судового збору. Повернуто Комунальному підприємству «Мостицький» Подільської районної в м. Києві державної адміністрації з державного бюджету України 83,63 грн. судового збору.

Рішення мотивоване доведеністю та обґрунтованістю вимог позивача щодо існування заборгованості відповідача за надані позивачем послуги за договором №45 про надання комунальних послуг для забезпечення експлуатаційного будинку (приміщення) від 01.03.2008 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Талісман» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 р. у справі №5011-35/3877-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Компанія «Талісман» суму основного боргу в розмірі 48805,18 грн., в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не враховано, що термін дії договору №45 від 01.03.2008 р. закінчився 01.03.2010 р., тому нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат після 01.03.2010 р. є неправомірним; судом не враховано фінансове становище відповідача та не зменшено розмір 3% річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 р. у справі №5011-35/3877-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Компанія «Талісман» суму основного боргу в розмірі 48805,18 грн., в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 р. у справі №5011-35/3877-2012 залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.03.2008 р. між Комунальним підприємством «Мостицький», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Талісман», як замовником, було укладено Договір №45 про надання комунальних послуг для забезпечення експлуатації будинку (приміщення) по вул. Сирецька, 38 (далі - Договір), предметом якого є надання постачальником комунальних послуг замовнику для забезпечення експлуатації будинку по вул. Сирецька, 38 в місті Києві, а саме: комунальних послуг з центрального опалення, холодного водопостачання, каналізації та електроенергії.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору замовник відшкодовує постачальнику вартість отриманих послуг згідно цін і тарифів, які встановлені відповідними комунальними підприємствами для орендарів, та банківські послуги. Замовник зобов'язаний вносити плату по даному Договору до останнього дня фактично отриманих послуг.

Згідно із п. 2.1 Договору замовник зобов'язаний щомісячно вносити плату згідно п. 1.2 цього Договору, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним на розрахунковий рахунок постачальника з урахуванням індексу інфляції.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що постачальник щомісячно виставляє замовнику рахунок згідно п. 1.2 цього Договору.

Позивач вважає, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за надані комунальним підприємством послуги за договором №45 від 01.03.2008 р. за період з грудня 2010 р. по лютий 2011 р. в розмірі 51805,18 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача з позовом до суду відповідач частково оплатив надані послуги, перерахувавши позивачу 3 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3000 грн. основного боргу, оскільки після подання позову відповідачем було частково сплачено борг у сумі 3000,00 грн. і в цій частині у сторін не залишилось неврегульованих питань.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 48805,18 грн. (51805,18 - 3000,00), її розмір належним чином доведений та документально підтверджений, відповідач погоджується в вказаним розміром заборгованості, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 48805,18 грн.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1332,69 грн. - 3% річних, 4601,14 грн. - інфляційний втрат за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті за надані послуги за період з 01.04.2008 р. по 31.01.2012 р. за договором №45 про надання комунальних послуг для забезпечення експлуатаційного будинку (приміщення) від 01.03.2008 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Твердження відповідача про те, що нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат після 01.03.2010 р. є неправомірним, посилаючись на закінчення терміну дії договору №45 від 01.03.2008 р., колегією суддів не приймаються, оскільки передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті за надані послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування трьох відсотків річних в сумі 1332,69грн., інфляційних втрат в сумі 4601,14 грн., вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно відхилено клопотання відповідача про зменшення розміру процентів річних та інфляційних втрат, оскільки інфляційні втрати та проценти річні, стягнення яких передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України, не належать до штрафних санкцій, а є особливим видом цивільно-правової відповідальності, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Статтею 233 Господарського кодексу України, ст.511 Цивільного кодексу України та п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках лише розмір неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 101-103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Талісман» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 р. у справі №5011-35/3877-2012 залишити без змін.

Матеріали справи №5011-35/3877-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

суддя В.О. Зеленін

суддя О.Ф. Синиця

Головуючий суддя Іоннікова І.А.

Судді Зеленін В.О.

Синиця О.Ф.