Ухвала

від 21.03.2012 по справі 2а/1770/4434/2011

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

УХВАЛА

іменем України

"21" березня 2012 р. Справа № 2а/1770/4434/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Малахової Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" листопада 2011 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" до Державної податкової інспекції у м.Рівне, Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі-ДПІ) від 29 липня 2011 року № 0000472344, № 0000462344. Стягнуто з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" (далі-Товариство) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року в розмірі 62801,34 грн.

Апелянт в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову, прийняти нову про відмову у задоволені позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги. колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 12.07. по 19.07.2011 року ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 19.07.2011 року № 898/23-300/30712154 (т.1 а.с.11-25). На підставі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000472344 від 29.07.2011 року, згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 100858 грн. та застосовано до Товариства штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн.(т.1 а.с.32-33).

Суд встановив, що в обґрунтування вказаного повідомлення-рішення, крім висновків щодо господарських операцій з контрагентом ПП "Ніка Ойл", покладено висновки ДПІ, зазначені в акті перевірки, про неможливість заявлення Товариством до відшкодування або використання для погашення податкових зобов'язань залишку від'ємного значення у сумі 91772,00 грн., що виник у серпні 2007 року через пропущення строків давності визначених у п.102.5. ст.102 Податкового кодексу України та ст.257 Цивільного кодексу України.

При розгляді справи встановлено, що 19.05.2011 року Товариством було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року (т.1 а.с.53-59). У рядку 24 вказаної декларації зазначено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 103400,00 грн. Як вбачається з доданої до вказаної податкової декларації довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, залишок від'ємного значення у сумі 91772,00 грн. виник у серпні 2007 року.

Судом вірно зазначено, що є безпідставними посилання ДПІ на ст. 257 ЦК України, яка передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, оскільки згідно ч. 2 ст.1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

За п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. У пп. 15.3.1. п. 15.3. ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-III, що був чинним на момент подання позивачем податкової декларації за серпень 2007 року, містилась норма аналогічного характеру. Вказані норми застосовуються до правовідносин, що регулюють повернення або відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань у випадках передбачених податковим законодавством.

Суд з'ясував, що Податковий кодекс України передбачає можливість повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання (ст. 43 Податкового кодексу України) та бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість з Державного бюджету України (ст. 200 Податкового кодексу України).

У відповідності до пп. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Надавши правовому оцінку представленим доказам, з врахуванням положень п.200.1., п.200.3., п.200.4., п.200.7. ст. 200 Податкового кодексу України, суд зробив вірний висновок, що у податковому законодавстві розрізняються поняття від'ємного значення суми, розрахованої як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та поняття суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Наявність від'ємного значення суми, розрахованої як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду є підставою для здійснення платнику податків бюджетного відшкодування. Проте, таке право на бюджетне відшкодування реалізується шляхом прийняття платником податку рішення, яке відображається у відповідному рядку декларації та подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування у спосіб, обраний платником податку.

Вказане підтверджено Наказом Державної податкової адміністрації "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997 року №166, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054 (який, з урахуванням положень п. 2 Наказу Державної податкової адміністрації "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 25.01.2011 року №41, затвердженого у Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за №197/18935, є чинним для визначення форми декларації у спірному податковому періоді).

Зокрема, у підпунктах 5.12.2.-5.12.3. п. 5.12. вказаного Наказу зазначається, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів (рядок 24).

Значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що Товариством при імпорті товарів через митну територію України було видано податкові векселі від 26.06.2007 року серії АА №0787342 на суму 116167,62 грн. та серії АА № 0787342 на суму 36842,19 грн., терміном погашення 25.07.2007 року (т. 1 а.с.41, 42).

За абз.2 п.19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року №1104 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо термін погашення податкового векселя настає після закінчення терміну подання податкової декларації до органу державної податкової служби за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю, платник податку включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань у звітному (податковому) періоді, в якому він був поданий органові митного контролю. При цьому, платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Сума податку на додану вартість, зазначена у вказаних податкових векселях, включена позивачем до складу податкового зобов'язання з ПДВ та відображена у рядку 6 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року, поданої до ДПІ 20.07.2007 року (т.1 а.с.116-117). Податок на додану вартість по вказаних податкових векселях у загальній сумі 153010 грн. включено Товариством до податкового кредиту у липні 2007 року, що відображено у рядку 12.2 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року, поданої до ДПІ 20.08. 2007 року. Податкове зобов'язання по податку на додану вартість, що виникло на підставі податкових векселів, погашене позивачем за рахунок податкового кредиту поточного податкового періоду, що відображено у рядку 27 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року (т. 1 а.с.119-120).

Оскільки погашення векселів відбулось за рахунок податкового кредиту, у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2007 року, поданої до Державної податкової інспекції у м. Рівне 20.09.2007 року, ПДВ у сумі 153010 грн. відображено у сумі залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного у рядку 26 (т.1 а.с. 121-122).

Згідно пп.5.12.4. п.5.12. Наказу Державної податкової адміністрації "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду). Тому, відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, позивач не реалізовував своє право на відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість шляхом зазначення про це в податковій декларації та подання заяви у порядку передбаченому податковим законодавством. Тому, застосування до вказаних правовідносин норм п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України є безпідставним та незаконним.

З огляду на викладене, суд зробив вірний висновок, що податкове повідомлення-рішення № 0000472344 від 29.07.2011 року в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Відносно повідомлення-рішення № 0000472344 від 29.07.2011 року у частині завищення від'ємного значення по декларації з ПДВ за квітень 2011 року на суму 9086,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000462344 від 29.07.2011 року судом встановлено, що 19.05.2011 року Товариством подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року. У рядках 23, 23.1 вказаної декларації зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 96631 грн. До декларації додано розрахунок суми бюджетного відшкодування та відповідну заяву про повернення бюджетного відшкодування у сумі 96631 грн. (т. 1 а.с.53-59). Суд з'ясував, що ця сума бюджетного відшкодування виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, задекларованого позивачем у податковій декларації за березень 2011 року, поданої до органу державної податкової служби 12.04.2011 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість (т. 1 а.сп.76-85, 170-176).

Згідно представлених копій платіжних документів сума бюджетного відшкодування була сплачена Товариством у повному обсязі (т. 1 а.с.177-181).

З акту перевірки № 898/23-300/30712154 від 19.07. 2011 року, вбачається, що податковий кредит у сумі 62801,34 грн. та завищення залишку від'ємного значення (рядок 24) по декларації з ПДВ за квітень 2011 року на суму 9086 грн. сформовано по контрагенту ПП "Ніка Ойл" (т. 1 а.с.16, 17).

28 липня 2011 року ДПІ подано Головному управлінню Державного казначейства України у Рівненській області (далі-Державне казначейство) висновок про суми відшкодування податку на додану вартість із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 33829,66 грн. (т.1 а.с.165-166). В цей день на підставі отриманого висновку ДПІ Державним казначейством відшкодовано Товариству зазначену суму шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку (т. 1 а.с.167).

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято також податкове повідомлення-рішення № 0000462344 від 29.07.2011 року, згідно якого Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 62801,34 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн. (т. 1 а.с.17).

Підставою для прийняття такого рішення стали висновки ДПІ про безтоварність та фіктивність господарських операцій, здійснених між Товариством та ПП "Ніка Ойл", порушення норм цивільного законодавства та п.198.3 ст.198, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Суд дослідив представлені докази, дав їм належну правову оцінку, встановив дійсні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів та висновків, зроблених ДПІ, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях.

Так, виходячи з приписів п.198.6. ст.198, п.200.1., 200.3., 200.4. ст.200 Податкового кодексу України, суд з'ясував, що залишок від'ємного значення на суму 9086,00 грн. та податковий кредит у сумі 62801,34 грн. сформовані Товариством за рахунок придбання паливно-мастильних матеріалів у межах господарських операцій з ПП "Ніка Ойл".

Згідно укладених договорів поставки № 33 та № 9, відповідно від 01.02.2010 р. та 20.01.2011 р. ПП "Ніка Ойл" поставило Товариству нафтопродукти в асортименті, а саме - дизпаливо (т. 2 а.с.49,87). За умовами договору № 9 від 20.01.2011 р. було поставлено дизпаливо, що підтверджується накладними: № 56 від 01.03.2011 р. на суму 56279 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9379,83 грн.; № 59 від 04.03.2011 р. на суму 57559,60 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9593,27 грн., № 64 від 11.03.2011 р. на суму 59317 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9885,33 грн., № 71 від 17.03.2011 р. на суму 62475 грн., в тому числі ПДВ у сумі 10412,50 грн., № 91 від 24.03.2011 р. на суму 64160,80 грн., в тому числі ПДВ у сумі 10693,47 грн. та № 111 від 31.03.2011 р. на суму 59312 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9885,33 грн. (т.1 а.с.101,103,104). Товариством проведено повну оплату за товар (т.1 а.с.181-189). ПП "Ніка Ойл" надано відповідні податкові накладні на ПДВ (т.1 а.с.102,105,106), 57316,34 грн. із вказаної суми у яких віднесено до податкового кредиту позивача у березні 2011 року.

Окрім того, на виконання умов договору № 9 від 20.01.2011 року ПП "Ніка Ойл" було поставлено дизпаливо за накладною № 19 від 04.02.2011 р. на суму 52909,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 8818,17 грн. (т.2 а.с.50). Поставка оплачена в повному обсязі (т. 1 а.с.181), ПП "Ніка Ойл" надано податкову накладну Товариству (т.2 а.с.51) на суму 3541 грн., яку Товариство віднесло до податкового кредиту у лютому 2011 року.

На виконання умов договору № 33 від 01.02.2010 р. ПП "Ніка Ойл" було поставлено дизпаливо, що підтверджується накладною № 147 від 10.04.2010 р. на суму 73968 грн., в тому числі, ПДВ у сумі 12328 грн. (т.1 а.с.228). За поставлений товар проведено повну оплату, Товариством отримано податкову накладну на суму 1944,00 грн., сума якої віднесена до податкового кредиту Товариства у квітні 2010 року (т.1 а.с.229). Видані податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, зауважень до форми і змісту накладних у акті перевірки не має.

При розгляді справи встановлено та не заперечувалося у судовому засіданні представниками сторін, що від'ємне значення з ПДВ у сумі 9086,00 грн. було включено позивачем до податкових декларацій з ПДВ за березень-червень, жовтень 2010 року та лютий 2011 року. Також, сторонами не заперечувався і той факт, що на момент видачі податкових накладних ПП "Ніка Ойл" було включене в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстроване платником податку на додану вартість, тому на законних підставах видавало податкові накладні (т. 2 а.с.81-83,92).

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано докази про подальше використання нафтопродуктів Товариством в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності (т.2 а.с.52, 88-91).

З огляду на викладене, судом зроблено вірний висновок про те, що посилання ДПІ на відсутність реального настання правових наслідків від господарських операцій по придбанню нафтопродуктів у ПП "Ніка Ойл" та на їх невідповідність приписам норм цивільного законодавства, є необґрунтованими. При цьому, суд виходив з правового аналізу положень ч.1 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 ст.228 ЦК України та практики Європейського суду з прав людини в аналогічних справах. Також, врахував, що представником Товариства надано письмові докази на підтвердження наявності у господарській діяльності контрагента ПП "Ніка Ойл" умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності. Зокрема, представником позивача надано договір оренди складських приміщень вказаним контрагентом, докази перевезення вантажів автомобільним транспортом, паливні відомості, відомості про заправку автомобілів позивача, товарно-транспортні накладні на перевезення дизельного палива (т. 2 а.с.52,76, 85-86, 88-91).

Вищевикладене не спростовано податковим органом та не доведено в ході розгляду справи правомірності прийнятих ним рішень, як того вимагають приписи ч.2 ст.71 КАС України. Суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Оскільки податкові повідомлення-рішення № 0000472344, № 0000462344 від 29 липня 2011 року є необґрунтованими, то суд вірно вирішив про задоволення вимог про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування у розмірі 62801,34 грн., що не суперечить положенням п.4 ч.2 ст.162 КАС України.

Постанову судом прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" листопада 2011 р. без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік Н.М. Малахова

А.В. Жизневська

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю -фірма " ДП Рівнетрансекспедиція " вул.У.Самчука 5,м.Рівне,33003

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023 Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області вул.С.Петлюри, 13,м.Рівне,33028