Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-3303/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3303/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангели Техно»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ангели Техно»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року у сумі 1006203,71 грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «Київтранспостач»та за серпень, вересень 2011 року у розмірі 680289,00 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Будівельне управління-26», оскільки податковий кредит за вказані періоди було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних. На момент укладення та виконання умов договорів вказані контрагенти були зареєстровані в якості суб'єктів підприємницької діяльності та платників ПДВ, всі первинні документи складено у відповідності до вимог законодавства, виконання контрагентами субпідрядних робіт та поставка товарів здійснювалося з метою виконання договорів, укладених позивачем з третіми особами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 02 березня 2012 року форми «В4»№ 0000032200, форми «Р»№ 0000022200.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ТОВ «Ангели Техно»зареєстроване Виконавчим комітетом Васильківської міської ради 18.12.2003 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

У період з 29.12.2011 року по 05.01.2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Ангели Техно»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Київтранспостач», ТОВ «Будівельне управління-26», ТОВ «Техноторг-Ком»за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 10/23-9/32708580 від 13.01.2012 року, за змістом якого даною перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Ангели Техно»ст. 185, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1346204,00 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 1006204,00 грн., за вересень 2011 року на суму 340000,00 грн. та завищено розмір зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, а саме р. 20.1 (у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість) на суму 340289,00 грн.

Такий висновок відповідач зробив на підставі того, що ТОВ «Ангели Техно»в податковій декларації за липень 2011 року було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1006203,70 грн., сплаченого у складі вартості товарів на користь ТОВ «Київтранспостач», свідоцтво платника податку на додану вартість якого було анульовано 18.08.2011 року. Крім того, від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було отримано акт позапланової перевірки від 01.11.2011 року № 2290/23-04/36218037 ТОВ «Київтранспостач», в якому зазначено, що співробітниками ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було опитано засновника та директора ТОВ «Київтранспостач», який пояснив, що вказане підприємство було зареєстроване на прохання знайомого, стосовно здійснення господарської діяльності ТОВ «Київтранспостач»нічого невідомо, інших осіб на здійснення господарської діяльності від імені підприємства він не уповноважував, відповідних довіреностей не виписував. Проведеною ДПІ у Шевченківському районі м. Києва перевіркою також було встановлено, що згідно податкової звітності ТОВ «Київтранспостач»встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Перевіркою також встановлено, що в податковій декларації за серпень 2011 року ТОВ «Ангели Техно»було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 340288,66 грн., а за вересень 2011 року - 340000,00 грн., сплачених у складі вартості товарів на користь ТОВ «Будівельне управління-26», відносно якого ДПІ у Деснянському районі м. Києва було здійснено заходи по проведенню зустрічної перевірки, за результатами якої було складено акт від 02.12.2011 року № 7974/7/07-020/36192653. Згідно вказаного акту встановлено, що співробітниками ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва було опитано засновника, директора та головного бухгалтера в одній особі ТОВ «Будівельне управління-26», який пояснив, що до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства відношення не має, печаткою підприємства не користувався, підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Будівельне управління-26»не здійснював, податкову звітність підприємства не складав, не підписував та не подавав її до ДПІ, нікого не уповноважував на проведення таких дій. Зазначеною перевіркою, проведеною ДПІ у Деснянському районі м. Києва, також було встановлено, що згідно податкової звітності ТОВ «Будівельне управління-26»встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту ТОВ «Київтранспостач»не було включено до складу податкового зобов'язання та відповідно не задекларовано та не сплачено до Державного бюджету за липень 2011 року суму у розмірі 1006203,70 грн., а ТОВ «Будівельне управління-26»не було включено до складу податкових зобов'язань у серпні 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 340288,66 грн. та у вересні 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 340000,00 грн., які були відображені ТОВ «Ангели Техно»у складі податкового кредиту.

Таким чином, за висновком відповідача, податкові та видаткові накладні від імені вказаних підприємств не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки підписані неуповноваженими особами. Вказане, за висновками перевіряючих, свідчить про відсутність у ТОВ «Ангели Техно»права на податковий кредит у липні 2011 року за наслідками проведених господарських операцій з ТОВ «Київтранспостач»та у серпні, вересні 2011 року за наслідками проведених господарських операцій з ТОВ «Будівельне управління-26».

02 березня 2012 року на підставі висновків вказаного акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «В4»№ 0000032200, яким позивачу за порушення ст. 185, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 340289,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 85072,00 грн.; форми «Р» № 0000022200, яким позивачу за порушення ст. 185, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 1767827,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 1346204,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 336551,00 грн.

Позивач вважає зазначені повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати у судовому порядку.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача є помилковими, скільки позивач лише здійснює приймання платежів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ «Ангели Техно»(покупець) та ТОВ «Київтранспостач»(постачальник) було укладено Договори поставки № 710 від 01 липня 2011 року, № 711 від 06 липня 2011 року, № 712 від 07 липня 2011 року, № 713 від 11 липня 2011 року, № 714 від 13 липня 2011 року, № 715 від 19 липня 2011 року, № № 78/1, 49/1, 41/1, 60/1, 61/1, 62/10, 63/1, 71/1, 72/1, 77/1, 70/1 від 29 липня 2011 року, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві товар згідно із заявками покупця в асортименті та по цінам, вказаним у прайсі, на підставі даних цін виписуються видаткові накладні та/або специфікації, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договорами.

Поставка товару згідно вказаних договорів підтверджується відповідними видатковими накладними.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Київтранспостач»виписало позивачу за вказаними угодами відповідні податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними у загальному розмірі 1006203,70 грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту за липень 2011 року та відображені в «Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних», який подається до Декларації з податку на додану вартість ТОВ «Ангели Техно»за липень 2011 року.

За зверненням позивача листом ТОВ «Київтранспостач»від 02 вересня 2011 року було надано ТОВ «Ангели Техно»відстрочку оплати поставлених товарів до 31 грудня 2012 року.

При цьому між ТОВ «Ангели Техно»(замовник) та ТОВ «Будівельне управління-26»(підрядник) було укладено договори підряду № Є12АЛТ/2 від 09 серпня 2011 року, № БК-38/2 від 10 серпня 2011 року, № БК 38/3 від 09 вересня 2011 року, № 195М/2 від 29 вересня 2011 року, № Є12АЛТ/3 від 29 вересня 2011 року, № 183М/2 від 30 вересня 2011 року, № Є12АЛТ/4 від 30 вересня 2011 року, № Є12АЛТ/5 від 30 вересня 2011 року, згідно з якими підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати підряднику за ціною, у терміни та на умовах зазначених угод комплекс робіт та послуг, що включають в себе (але не обмежуючись цим): закупівлю та поставку всіх необхідних матеріалів та обладнання, організацію виконання всіх необхідних будівельно-монтажних та інших робіт, систем та мереж, а також усунення дефектів під час гарантійного періоду та гарантійного строку, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх на умовах договорів.

Згідно умов укладених договорів підрядником було виконано роботи по будівництву нового аеровокзалу Міжнародного аеропорту «Львів», Пасажирський термінал; роботи по будівництву готельного комплексу на 255 номерів, що знаходиться в с. Поляниця, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області; роботи по будівництву комплексу будинків і споруд для обслуговування міжнародного аеропорту по вул. Медовій, аеропорт «Київ (Жуляни)»в Солом'янському районі м. Києва, Новий міжнародний термінал «А»; роботи по будівництву в м. Бровари Виробничо-складського комплексу з офісними приміщеннями і стоянкою для вантажних автомобілів, Блок № 2. Виконання зазначених вище дій підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт.

ТОВ «Будівельне управління-26»виписало позивачу податкові накладні, які складені у момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Будівельне управління -26», тобто в момент оформлення документів, що засвідчують факт виконання будівельних робіт.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними у загальному розмірі 640289,00 грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту за серпень та вересень 2011 року.

Оплата за виконані будівельні роботи була здійснена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Будівельне управління -26», що підтверджується платіжними дорученнями.

Надаючи спірним правовідносинам правову оцінку колегія суддів виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу наведених норм права вбачається, що достатніми підставами для включення ТОВ «Ангели Техно»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

За змістом акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Київтранспостач», а в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень та вересень 2011 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Будівельне управління -26», які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням (оплатою) товарів.

Судом першої інстанції було встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача ТОВ «Київтранспостач»та ТОВ «Будівельне управління-26»були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (свідоцтво № 100151938 від 21.11.2008 року, свідоцтво № 100345487 від 21.07.2011 року, відповідно).

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вказані вище суб'єкти господарської діяльності мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС листом № 925/9/10-223 від 18.05.2012 року було надано рішення № 988 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 18.08.2011 року, відповідно до якого видане ТОВ «Київтранспостач»свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ було анульоване 18 серпня 2011 року, в той час як податкові накладні на користь позивача були видані зазначеним платником податку у липні 2011 року.

Згідно наданого суду ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС рішення № 6 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 04.04.2012 року, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Будівельне управління-26»було анульоване 04 квітня 2012 року, в той час як податкові накладні на користь позивача були видані зазначеним платником податку у серпні та вересні 2011 року.

Тобто, на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ «Київтранспостач»та ТОВ «Будівельне управління-26»були чинними і вказані суб'єкти господарювання мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (виконання робіт).

Отже, колегія суддів зауважує, що подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані вказаними підприємствами до прийняття рішень про анулювання свідоцтва платників ПДВ.

Таким чином податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

При цьому колегія суддів зауважує, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

За вимогами статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом першої інстанції було встановлено, що контрагенти позивача ТОВ «Київтранспостач»та ТОВ «Будівельне управління-26»на момент проведення господарських операцій не були ліквідовані, їх діяльність в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємства не виключені. До того ж, вказаними довідками не підтверджуються доводи відповідача стосовно внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про відсутність ТОВ «Київтранспостач»та ТОВ «Будівельне управління-26»за їх місцезнаходженням.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що контрагенти позивача не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки на користь позивача товарів та виконання робіт, а також їх придбання (замовлення) з метою їх використання у власній господарській діяльності, колегія судів зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.05.2012 року № 13745184 до основних видів діяльності ТОВ «Ангели Техно»належать: 71.11 «Діяльність у сфері архітектури», 43.22 «Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання», 71.12 «Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах», 43.21 «Електромонтажні роботи», 43.29 «Інші будівельно-монтажні роботи», 41.20 «Будівництво житлових і нежитлових будівель», інші види діяльності.

Судом першої інстанції було встановлено, що товари та роботи, що придбавались (замовлялись) позивачем у ТОВ «Київтранспостач»та ТОВ «Будівельне управління-26», фактично отримувались ТОВ «Ангели Техно»з метою виконання будівельно-монтажних робіт за договорами підряду, укладеними з замовниками ТОВ «Трансбуд-компані», ТОВ «Зірка Буковелю», ТОВ «Сіріуспроект Львів», ПАТ «Броварський меблевий комбінат».

На підставі укладених позивачем з ТОВ «Зірка Буковелю»договорів підряду № БК-38/2 від 10 серпня 2011 року, № БК 38/3 від 09 вересня 2011 року позивачем отримано замовлення на здійснення комплексу робіт по об'єкту, який розташований в с. Поляниця, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Згідно Договору підряду № Є12АЛТ/10 від 29 квітня 2010 року, укладеного з ТОВ «Альтіс»та ТОВ «Трансбуд-компані», позивачем отримано замовлення з виконання комплексу монтажних та пусконалагоджувальних робіт систем протипожежних заходів на будівництві нового аеровокзалу міжнародного аеропорту «Львів».

За Договором підряду № 183М від 11 липня 2011 року, укладеним з ПАТ «Броварський меблевий комбінат», позивачем отримано замовлення по виконанню комплексу робіт з встановлення автоматичної системи водяного спринклерного пожежогасіння на об'єкті Замовника за адресою: м. Бровари, вул. Кутузова, 61, виробничо-складський комплекс з офісними приміщеннями і стоянкою для вантажних автомобілів, Блок № 2 осі 7-13, 12264 м2.

За погодженням із замовниками позивачем був залучений субпідрядник ТОВ «Будівельне управління-26»на виконання частини обсягу замовлених за договорами робіт.

Роботи, що були виконані субпідрядником і передані позивачу, в подальшому були передані замовникам. Реальність виконання робіт, їх господарський і товарний характер підтверджується ідентичністю робіт, виконаних субпідрядником та робіт, реально прийнятих замовниками, їх найменуванням, обсягом, строками виконання. Підтвердженням цього є акти передачі робіт позивачем замовникам та актами виконаних робіт, переданих субпідрядником позивачу.

Відповідно до умов укладених Договорів забезпечення робіт матеріалами, устаткуванням та послугами здійснювалось за рахунок і засобами підрядника.

Під час виконання вказаних будівельних робіт позивачем використовувались товари, що поставлялись ТОВ «Київтранспостач», що підтверджується підсумковими відомостями ресурсів та накладних на передачу матеріалів у виробництво № Львів7-2 від 27 липня 2011 року, № Львів7-1 від 29 липня 2011 року, № Львів7-3 від 27 липня 2011 року, № Комф.Тр.2 від 29 липня 2011 року, № Бук.17-2 від 26 липня 2011 року, № БУков.17 від 26 липня 2011 року, накладними на передачу матеріалів у виробництво № Сир.Льв7-2 від 29 липня 2011 року.

За змістом витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до основних видів діяльності ТОВ «Київтранспостач», зокрема, належить «Інші види оптової торгівлі»(51.90.0), до основних видів діяльності ТОВ «Будівельне управління -26»належать «Будівництво Будівель»(45.21.1).

Враховуючи вказані вище договори та вид діяльності позивача і його контрагентів, з огляду на характер поставлених ТОВ «Київтранспостач»товарів та виконаних ТОВ «Будівельне управління-26»робіт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції позивача з ТОВ «Київтранспостач»та ТОВ «Будівельне управління-26»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а придбані ТОВ «Ангели Техно»товари (роботи) були використанні у його власній господарській діяльності.

Вказане спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

Також колегія суддів вважає помилковим висновок відповідача про неможливість виконання контрагентами позивача спірних господарських операцій у зв'язку із відсутністю основних фондів та людського ресурсу з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Київтранспостач»та ТОВ «Будівельне управління-26»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність цих підприємств.

Колегія суддів зауважує, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку, доказів аналізу яких відповідачем суду не надано.

Крім того, такі висновки відповідача не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди на виконання певного виду робіт та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, тощо.

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для виконання взятих на себе зобов'язань з поставки товарів (виконання робіт).

До того ж, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємств податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Крім того, доводи відповідача про відсутність у контрагентів трудових ресурсів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, згідно інформації, наданої на запит суду ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС відносно ТОВ «Будівельне управління-26», вбачається, що кількість працівників на вказаному підприємстві становила 12 осіб.

Отже, підприємство мало в своєму розпорядженні достатній трудовий ресурс для виконання покладених на нього договірних обов'язків по налаштуванню автоматичної системи пожежної сигналізації та інших підрядних робіт.

При цьому колегія суддів вважає правильним критичне сприйняття судом першої інстанції посилання відповідача на пояснення директора ТОВ «Київтранспостач»та директора ТОВ «Будівельне управління-26», дані останніми на досудовому слідстві, у яких, зокрема, вказується на факти фіктивного підприємництва у вигляді створення та використання ТОВ «Київтранспостач»та ТОВ «Будівельне управління-26»для незаконної діяльності, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Згідно статті 70 КАСУ належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. (ч.4 ст. 72 КАСУ).

Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем не було надано суду вироку суду, якими би було встановлено, що ТОВ «Київтранспостач»та ТОВ «Будівельне управління-26»були зареєстровані в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що вказаними юридичними особами укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з ТОВ «Ангели Техно»(з метою суперечною інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо), підроблялись первинні документи або що товари, роботи (послуги) від вказаних контрагентів позивачу фактично не передавались.

Інших доказів, які б підтверджували факт підписання реєстраційних, фінансових та інших документів від імені ТОВ «Київтранспостач»та ТОВ «Будівельне управління-26»неналежними особами, відповідачем не надано.

Також колегія суддів вважає помилковими висновки податкового органу щодо збільшення сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагенти не виконали свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Правова позиція по даному питанню висловлена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 01.06.2010 року в справі № 21-573во10, в яких Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, за законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Київтранспостач»та ТОВ «Будівельне управління -26»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари і роботи, що придбавалися позивачем у ТОВ «Київтранспостач»та ТОВ «Будівельне управління -26», отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Київтранспостач»та ТОВ «Будівельне управління -26», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення -придбання товарів та отримання результатів робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, а в спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження висновків про порушення позивачем податкового законодавства, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що даний позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідач під час розгляду справи не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року -без змін .

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.