Ухвала

від 30.07.2013 по справі 2а-3303/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" липня 2013 р. м. Київ К/9991/59952/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Костенка М.І.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 липня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року

по справі №2а-3303/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангели Техно» (надалі - ТОВ «Ангели Техно»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У березні 2012р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнень до нього) до ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.03.2012р. №0000032200 та №0000022200.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.07.2012р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Ангели Техно» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Київтранспостач», ТОВ «Будівельне управління-26», ТОВ «Техноторг-Ком» за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої було складено акт №10/23-9/32708580 від 13.01.2012р.

На підставі зазначеного акта відповідачем 02.03.2012р. були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000032200, яким позивачу за порушення ст.185, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та нараховано штрафні (фінансові) санкції;

- №0000022200, яким позивачу за порушення ст.185, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення - рішення, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 КАС України, виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів та не надав належних доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на таке.

Як вказують суди, між ТОВ «Ангели Техно» (Покупець) та ТОВ «Київтранспостач» (Постачальник) було укладено ряд договорів поставки, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві товар згідно із заявками Покупця в асортименті та по цінам, вказаним у прайсі, на підставі даних цін виписуються видаткові накладні та/або специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договорами. Поставка товару згідно вказаних договорів підтверджується видатковими накладними та податковими накладни.

Крім цього, між ТОВ «Ангели Техно» (Замовник) та ТОВ «Будівельне управління-26» (Підрядник) було укладено ряд договорів підряду, згідно з якими Підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик виконати та здати Підряднику за ціною, у терміни та на умовах зазначених угод комплекс робіт та послуг, що включають в себе (але не обмежуючись цим): закупівлю та поставку всіх необхідних матеріалів та обладнання, організацію виконання всіх необхідних будівельно-монтажних та інших робіт, систем та мереж, а також усунення дефектів під час гарантійного періоду та гарантійного строку, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від Підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх на умовах договорів. Факт здійснення вказаних договорів підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними та платіжними дорученнями.

Суми податку на додану вартість за спірними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за липень, серпень та вересень 2011р.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Так, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У п.198.6 ст.198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому п.201.7 ст.201 зазначеного Кодексу передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, а в подальшому відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару або здійснення робіт (послуг).

Так, згідно п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг. Тобто, поставка товару або здійснення робіт (послуг) є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.

Отже, на думку колегії суддів касаційної інстанції, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару, здійснення робіт (послуг)).

Тому, судам попередніх інстанції необхідно звернути уваги на зазначене та врахувати, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали взаємовідносини між позивачем та його контрагентами реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Відповідно до статті 11 КАС суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх доводів про те, що спірні угоди носить безпредметний (безтоварний) характер, податковий орган посилається на те, що:

- від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було отримано акт позапланової перевірки від 01.11.2011р. №2290/23-04/36218037 ТОВ «Київтранспостач», в якому зазначено, що співробітниками ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було опитано засновника та директора ТОВ «Київтранспостач» ОСОБА_1, яка пояснила, що вказане підприємство було зареєстроване на прохання її знайомого ОСОБА_3, стосовно здійснення господарської діяльності ТОВ «Київтранспостач» їй нічого невідомо, інших осіб на здійснення господарської діяльності від імені підприємства вона не уповноважувала, відповідних довіреностей не виписувала. Проведеною ДПІ у Шевченківському районі м. Києва перевіркою також було встановлено, що згідно податкової звітності ТОВ «Київтранспостач» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

- ДПІ у Деснянському районі м. Києва було здійснено заходи по проведенню зустрічної перевірки, за результатами якої було складено акт від 02.12.2011 №7974/7/07-020/36192653. Згідно вказаного Акту встановлено, що співробітниками ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва було опитано засновника, директора та головного бухгалтера в одній особі ТОВ «Будівельне управління-26» ОСОБА_2, який пояснив, що до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства відношення не має, печаткою підприємства не користувався, підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Будівельне управління-26» не здійснював, податкову звітність підприємства не складав, не підписував та не подавав її до ДПІ, нікого не уповноважував на проведення таких дій. Зазначеною перевіркою також було встановлено, що згідно податкової звітності ТОВ «Будівельне управління -26» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Отже, вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи судам попередніх інстанції необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу, який міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості прийнятих податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27.03.2012р. №204/12.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

М.І. Костенко