Постанова

від 06.09.2012 по справі 2а/0570/8608/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/8608/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І.В.

при секретарі Могілевському А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Литвиненко В.І. (дов.)

відповідача: Пікалова Д.В. (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Мега-ресурс»

до Державної податкової служби м.Краматорська Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсною податкову консультацію

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Мега-ресурс» (надалі - позивач, ПАТ «Мега-ресурс»)звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції м.Краматорська Донецької області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ м.Краматорська) про визнання недійсною податкової консультації від 30.05.2012р. №9293/10/31-013-5.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна податкова консультація відносно того, що позивач є платником екологічного податку у розумінні пп.240.1.3 п. 240.1 ст.240 Податкового кодексу України суперечить нормам діючого законодавства, оскільки ПАТ «Мега-ресурс» не розміщує відходи своєї господарської діяльності у спеціально-відведених місцях, а тому позивач у судовому порядку просить визнати спірну податкову консультацію недійсною.

В судовому засіданні від 06.09.2012р. представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, згідно яких позовні вимоги не визнає. Заперечення обґрунтовані тим, що спірна податковій консультація ґрунтується на нормах діючого законодавства та надана у межах повноважень податкового органу, як акт органу виконавчої влади. Також відповідач зазначає, що при підготовці індивідуальної податкової консультації враховано, що ПАТ «Мега-ресурс» звернулось саме з питання сплати екологічного податку за тимчасове розміщення відходів, які утворюються в процесі господарської діяльності підприємства.

В судовому засіданні від 06.09.2012р. представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив в їх задоволенні відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Приватне акціонерне товариство «Мега-ресурс» зареєстровано виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 30791770, місцезнаходження: 84333, Донецька область, .Краматорськ, вул.19 партз'їзду, буд.29), про що видане відповідне свідоцтво серія А00 №608262.

Листом від 30.04.2012р. №02/425, позивач звернувся до відповідача із проханням надати індивідуальну податкову консультацію з питань практичного застосування норм чинного законодавства, а саме роз'яснення: чи повинно підприємство справляти екологічний податок за розміщення інших видів відходів (наприклад, металобрухту, люмінесцентних ламп), якщо вони передаються спеціалізованим підприємствам зі збору (прийому) та утилізації відходів, а також, якщо ці відходи передаються спеціалізованим підприємствам зі збору (прийому) та утилізації відходів протягом звітного кварталу або в різних звітних періодах.

Із вказаного листа вбачається, що звернення мотивовано тим, що Наказом ДПСУ від 16.12.2011р. №258 було затверджено «узагальнюючу податкову консультацію щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів».

На вказаний лист відповідачем надана відповідь від 30.05.2012р. №9293/10/31-013-5 «Щодо застосування положень розділу VIII Податкового кодексу України», відповідно до якої суб'єкт господарювання (незалежно від отримання дозволу на утворення та розміщення відходів та наявності договору на видалення та утилізацію відходів з переробним підприємством (спеціалізованим підприємством)) повинен нараховувати та сплачувати екологічний податок за тимчасове розміщення (зберігання) виробничих відходів протягом звітного кварталу на загальних підставах, крім тих суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Також зазначено, що за даними матеріально-сировинного балансу виробництва суб'єкта господарювання у звітному кварталі поточного року залишаються рахуватися відходи, за які вже було сплачено екологічний податок у попередньому кварталі, проте їх не було передано на видалення та утилізацію спеціалізованому підприємству та відходи, які фактично були розміщені у звітному кварталі поточного року, то за звітний квартал поточного року слід зазначити фактичні обсяги розміщення відходів, що були розміщені у відповідному податковому (звітному) періоді. Тобто, у колонці 3 «Фактичні обсяги розміщення відходів, тонн (одиниць)» додаток 4 до податкової декларації екологічного податку за звітний квартал поточного року не потрібно відображати обсяги відходів, що були відображені у податковій декларації екологічного податку за попередній звітний квартал (незалежно від того чи відбулася сплата грошового зобов'язання), проте їх не було передано (або вони були передані) на видалення та утилізацію спеціалізованому підприємству.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) встановлено, що податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Надання податкових консультацій знаходиться у межах повноважень органів Державної податкової служби відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу».

Згідно п.52.1ст.52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Підпунктом 52.4 ст.52 Податкового кодексу України встановлено, що консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до п.53.3 ст.53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином, у розумінні ПКУ податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позиції органу Державної податкової служби із застосування конкретних норм податкового законодавства, в межах повноважень.

За нормами п.240.1 ст. 240 ПКУ платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються в тому числі розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Разом з цим, не є платниками податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері (п. 240.5 ст. 240 ПКУ).

Судом встановлено, що ПАТ «Мега-ресурс» не має ліцензії на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, а також у статуті підприємства не зазначено, що ПАТ «Мега-ресурс» провадить діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері

У відповідності до пп. 242.1.3 ст. 242 ПКУ об'єктом оподаткування в тому числі є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

При цьому, розміщенням відходів, у розумінні пп.14.1.223 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу та ст. 1 Закону України «Про відходи», є зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

А спеціально відведеними місцями, згідно ст.1 Закону України «Про відходи», є місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами

Отже, як слідує із системного аналізу вказаних правових норм, платниками екологічного податку є - особи, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально-відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, він не є платником екологічного податку, хоча і не входить до суб'єктного складу осіб, які не є платниками зазначеного податку. За даних обставин платниками такого податку є організації, що безпосередньо здійснюють розміщеня відходів позивача на спеціально відведених місцях у відповідності до укладених договорів на здійснення вивозу та утілізації побутових відходів.

Крім того, як з'„'„ѓ„Ђ„r„p„~„Ђ „… „‡„Ђ„tі „‚„Ђ„x„s„|„'„t„… „ѓ„Ѓ„‚„p„r„y, „ і„w „Ѓ„Ђ„x„y„r„p„‰„u„ „„„p „S„O„B „Uі„‚„ „p Ѓg„O„ѓ„ „p„‚Ѓh „…„ „|„p„t„u„~„Ђ „t„Ђ„s„Ђ„rі„‚ „Ѓ„Ђ„ѓ„„„p„r„ „y „rі„t 18.01.2012„‚. ‡‚ 180112, „Ѓ„‚„u„t„ „u„„„Ђ„ „'„ „Ђ„s„Ђ є Ѓ\ „x„Ђ„q„Ђ„r'„'„x„p„~„~„' „Ѓ„Ђ„ѓ„„„p„‰„p„|„Ћ„~„y„ „p („Ѓ„Ђ„x„y„r„p„‰) „~„p „…„ „Ђ„r„p„‡, „r„y„x„~„p„‰„u„~„y„‡ „t„p„~„y„ „t„Ђ„s„Ђ„r„Ђ„‚„Ђ„ „Ѓ„Ђ„ѓ„„„p„r„y„„„y „Ѓ„Ђ„ „…„Ѓ„€„ђ („S„O„B „Uі„‚„ „p Ѓg„O„ѓ„ „p„‚Ѓh) „Ѓ„‚„Ђ„ „y„ѓ„|„Ђ„r„y„z „|„Ђ„ „ „u„„„p„|і„r, „‹„Ђ „…„„„r„Ђ„‚„ђ„ђ„„„Ћ„ѓ„' „… „‡„Ђ„tі „s„Ђ„ѓ„Ѓ„Ђ„t„p„‚„ѓ„Ћ„ „Ђї „tі„'„|„Ћ„~„Ђ„ѓ„„і „Ѓ„Ђ„ѓ„„„p„‰„p„|„Ћ„~„y„ „p.

Строк дії даного договору встановлено до 31.12.2012р.

Тобто, на підставі даних обставин вбачається, що промисловий лом металів, що утворюються у ході господарської діяльності позивача, останнім не зберігався, а продавався, відповідно умов названого вище договору.

З урахуванням наведених доводів та доказів суд дійшов висновку про необґрунтованість спірної податкової консультації, та її невідповідність обставинам справи і нормам матеріального права.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Мега-ресурс» до Державної податкової інспекції м.Краматорська Донецької області Державної податкової служби задовольнити повністю.

Податкову консультацію Державної податкової інспекції м.Краматорська Донецької області Державної податкової служби №9293/10/31-013-5 від 30.05.2012р. - визнати недійсною.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Мега-ресурс» (ЄДРПОУ 30791770, місцезнаходження: 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.19 партз'їзду, буд.29) 32 (тридцять дві) гривні 19 (дев'ятнадцять) копійок судового збору.

3. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 КАС України.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 6 вересня 2012 року, повний текст виготовлено 11 вересня 2012 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Буряк І. В.