Ухвала

від 04.10.2012 по справі 2а/0570/8608/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 року справа №2а/0570/8608/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.,

секретар Полторацька С.С.

за участі представника позивача Литвиненка В.І.

представника відповідача Пікалова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м. Краматорська Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року по справі № 2а/0570/8608/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Мега-ресурс» до Державної податкової інспекції м. Краматорська Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсною податкову консультацію, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Мега-ресурс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції м.Краматорська Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсною податкової консультації від 30.05.2012р. №9293/10/31-013-5.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, представник відповідача просити доводів апеляційної скарги заперечував.

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Колегією суддів установлено, що листом від 30.04.2012р. №02/425, позивач звернувся до відповідача із проханням надати індивідуальну податкову консультацію з питань практичного застосування норм чинного законодавства, а саме роз'яснення: чи повинно підприємство справляти екологічний податок за розміщення інших видів відходів (наприклад, металобрухту, люмінесцентних ламп), якщо вони передаються спеціалізованим підприємствам зі збору (прийому) та утилізації відходів, а також, якщо ці відходи передаються спеціалізованим підприємствам зі збору (прийому) та утилізації відходів протягом звітного кварталу або в різних звітних періодах.

На вказаний лист відповідачем надана відповідь від 30.05.2012р. №9293/10/31-013-5 «Щодо застосування положень розділу VIII Податкового кодексу України», відповідно до якої суб'єкт господарювання (незалежно від отримання дозволу на утворення та розміщення відходів та наявності договору на видалення та утилізацію відходів з переробним підприємством (спеціалізованим підприємством)) повинен нараховувати та сплачувати екологічний податок за тимчасове розміщення (зберігання) виробничих відходів протягом звітного кварталу на загальних підставах, крім тих суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Також зазначено, що за даними матеріально-сировинного балансу виробництва суб'єкта господарювання у звітному кварталі поточного року залишаються рахуватися відходи, за які вже було сплачено екологічний податок у попередньому кварталі, проте їх не було передано на видалення та утилізацію спеціалізованому підприємству та відходи, які фактично були розміщені у звітному кварталі поточного року, то за звітний квартал поточного року слід зазначити фактичні обсяги розміщення відходів, що були розміщені у відповідному податковому (звітному) періоді. Тобто, у колонці 3 «Фактичні обсяги розміщення відходів, тонн (одиниць)» додаток 4 до податкової декларації екологічного податку за звітний квартал поточного року не потрібно відображати обсяги відходів, що були відображені у податковій декларації екологічного податку за попередній звітний квартал (незалежно від того чи відбулася сплата грошового зобов'язання), проте їх не було передано (або вони були передані) на видалення та утилізацію спеціалізованому підприємству.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, судова колегія приходить до наступного.

Згідно з п. п. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 14.1.172 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Статтями 52 та 53 Податкового кодексу України передбачені порядок надання та наслідки застосування податкових консультацій.

Відповідно із вищезазначеними нормами:

- за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства;

- податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію;

- за вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі;

- консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку;

- контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень;

- не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована;

- платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору;

- визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Наслідком застосування податкової консультації згідно п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України є те, що платника податку не може бути притягнуто до відповідальності, якщо він діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.

Відповідно до п.53.3 ст.53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Відповідно до п.240.1 ст. 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються в тому числі розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

За змістом п. 240.5 зазначеної статті не є платниками податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері.

За приписами пп. 242.1.3 ст. 242 ПКУ об'єктом та базою оподаткування, в тому числі є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

При цьому, розміщенням відходів, у розумінні пп.14.1.223 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу та ст. 1 Закону України «Про відходи», є зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Спеціально відведеними місцями, згідно ст.1 Закону України «Про відходи», є місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Із аналізу вказаних норм слідує, що платниками екологічного податку є - особи, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Як встановлено судом першої інстанції, вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач не має ліцензії на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, відповідно до статуту підприємства не провадить діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) та надають послуги у цій сфері.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально-відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, тому не є платником екологічного податку, хоча і не входить до суб'єктного складу осіб, які не є платниками зазначеного податку, а платниками такого податку є організації, що безпосередньо здійснюють розміщення відходів позивача на спеціально відведених місцях у відповідності до укладених договорів на здійснення вивозу та утілізації побутових відходів.

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Оскар» укладено договір поставки від 18.01.2012 року № 180112, який діє до 31.12.2012 року, відповідно до якого позивач, як постачальник зобов'язаний на умовах, визначених даним договором поставити ТОВ Фірма Оскар», як покупцю промисловий лом металів, що утворюються у ході господарської діяльності постачальника.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про суперечність податкової консультації нормам Податкового кодексу України в частині, яка встановлює, суб'єкта господарювання, який повинен нараховувати та сплачувати екологічний податок за тимчасове розміщення (зберігання) виробничих відходів протягом звітного кварталу на загальних підставах, крім тих суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Відповідачем не спростовані висновки суду першої інстанції доводами, що викладені в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а потому не може бути скасована чи змінена з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м.Краматорська Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року по справі 2а/0570/8608/2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак