Постанова

від 06.09.2012 по справі 2а-7410/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-7410/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  06 вересня 2012 року           15:00           № 2а-7410/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Кернел-Трейд” доОкружної Державної податкової служби – Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 30 травня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Кернел-Трейд” (далі по тексту –позивач, ТОВ “Кернел-Трейд”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту –відповідач, СДПІ), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 лютого 2012 року №0000074040, №0000084040, №000094040 та №0000104040. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-7410/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12 червня 2012 року. В судове засідання 12 червня 2012 року не прибув представник відповідача. Крім того, судом замінено первинного відповідача –СДПІ на належного - Окружну Державну податкову службу – Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі по тексту - ОДПС). Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи неприбуття представників відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 12 червня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення СДПІ від 09 лютого 2012 року №0000074040 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ТОВ “Кернел-Трейд” зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 6 350 026,00 грн. Відповідно до податкового повідомлення-рішення СДПІ від 09 лютого 2012 року №0000084040 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Кернел-Трейд” зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 323 414,54 грн. Відповідно до податкового повідомлення-рішення СДПІ від 09 лютого 2012 року №0000094040 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Кернел-Трейд” зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2 568 628,15 та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн. Відповідно до податкового повідомлення-рішення СДПІ від 09 лютого 2012 року №00000104040 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ТОВ “Кернел-Трейд” збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 2 534 433,75 грн., у тому числі за основним платежем на 2 027 547,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –506 886,75 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 19 січня 2012 року №50/40-40/314543836 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Кернел-Трейд”, код ЄДРПОУ 31454383, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ “КП Альком”, код ЄДРПОУ 37115889 за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.” (далі по тексту –Акт перевірки). У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2010 року та 2010 рік; пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення суми податкового кредиту за вересень-грудень 2010 року, завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  за жовтень-грудень 2010 року та завищено від'ємне значення за січень 2011 року. Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані тим, що за фактом створення підприємства-контрагента позивача –ТОВ “КП Альком” порушено кримінальну справу; за результатами податкової перевірки ТОВ “КП Альком” встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що свідчить про вчинення правочинів без мети настання реальних наслідків. Наведене, на думку відповідача, свідчить, що відбувся правочин, який суперечить моральним засадам суспільства та є таким, що укладений з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, а отже є нікчемним. Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: на момент перевірки у позивача були наявні всі первинні та бухгалтерські документи; ТОВ “КП Альком” було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції були здійснені в межах регулярної господарської діяльності підприємства. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки. Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ТОВ “Кернел-Трейд”, виходячи з наступних мотивів. Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ “Кернел-Трейд” з ТОВ “КП Альком”, обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість). Як підтверджують матеріали справи, протягом жовтня-грудня 2010 року між ТОВ “Кернел-Трейд” (покупець) з ТОВ “КП Альком” (постачальник) укладено ряд договорів, згідно яких постачальник зобов'язується поставити покупцю насіння соняшника пшеницю 2-го, 5-го та 6-го класу, сою, кукурудзу, ріпак. За умовами договорів умови поставки: EXW елеватори у відповідності з правилами “Інкотермс-2000”; при поставці товару постачальник зобов'язується надати покупцю, зокрема, рахунок-фактуру, податкову накладну, товарну накладну, картку аналізу зерна, складського документа. Згідно рахунків на оплату, видаткових накладних, складських квитанцій, специфікацій до вказаного договору, видаткових накладних, датованих вереснем-груднем 2010 року, ТОВ “КП Альком” поставило позивачу насіння соняшника пшеницю 2-го, 5-го та 6-го класу, сою, кукурудзу, ріпак на загальну суму 16 212 074,20 грн. ТОВ “КП Альком” виписало на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 16 212 074,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 702 012,37 грн. Крім того, між ТОВ “Кернел-Трейд” (замовник) з ТОВ “КП Альком” (виконавець) 10 серпня 2010 року укладено договір надання послуг, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику маркетингові послуги по знаходженню клієнтів та проведенню з ними переговорів щодо укладання договорів купівлі-продажу або постачання сільськогосподарської продукції, а саме: проведення перевірки наявності та здійснення переоформлення товару на елеваторах України; надання замовнику реквізитів, адрес, телефонів клієнтів; надання необхідної інформації про наявність, якість та місце зберігання сільськогосподарської продукції; організація зустрічей клієнтів та замовника щодо проведення переговорів та обговорення умов договорів. Згідно актів здачі-прийняття робіт та рахунків на оплату ТОВ “КП Альком” надало наступні послуги: надання інформації про наявність, якість та місце зберігання сільськогосподарської продукції; проведення перевірки наявності та здійснення переоформлення товару на елеваторах, за що отримує комісійну винагороду в загальній сумі 1 140 182,00 грн. ТОВ “КП Альком” виписало на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 1 140 182,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 190 030,33 грн. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості поставки, про що зазначено в Акті перевірки та не заперечується сторонами. Суд не приймає до уваги в якості доказів платіжні доручення, що надані позивачем, оскільки вони не містять підпису уповноваженої особи, печатки та відмітки банку про їх одержання та проведення. В частині висновків Акту перевірки щодо порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне. Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Судом встановлено, що ТОВ “Кернел-Трейд” займається виробництвом олії та тваринних жирів, оптовою торгівлею зерном, насінням, кормами, виробництвом цукру. За даними спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ТОВ “КП Альком” є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин. Суд встановив, що придбане у ТОВ “КП Альком” насіння соняшника передане на переробку маслоекстракційним підприємствам; інша частина придбаної сільськогосподарської продукції експортована. На підтвердження реальності господарських операцій по поставці сільськогосподарської продукції позивач надав суду копії складських квитанцій зернових складів, де зберігався придбаний товар; карток аналізу зерна; зовнішньоекономічних контрактів, вантажних митних декларацій на експортування сої, пшениці, кукурудзи; господарських договорів, додаткових угод до них, актів надання послуг з переробки насіння. Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ “КП Альком” по поставці сільськогосподарської продукції здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами. Доказів на підтвердження того, що ТОВ “КП Альком” не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано. За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В Акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших документів. Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суд звертає увагу на наступне. Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету. Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних правовідносин між позивачем, ТОВ “КП Альком”, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “КП Альком” було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Разом з тим, на думку суду, позивач не довів факт замовляння у ТОВ “КП Альком” маркетингових послуг з метою використання їх у господарській діяльності та реальність надання таких послуг. Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, яким саме чином надавались маркетингові послуги, чим підтверджується надання таких послуг (матеріальне вираження) та доказів на підтвердження доцільності придбання маркетингових послуг, оскільки позивач працює у сільськогосподарському сегменті ринку тривалий час та має володіти інформацією, зокрема про наявність, якість та місце зберігання сільськогосподарської продукції. Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині господарських операцій ТОВ “Кернел-Трейд” з ТОВ “КП Альком” по наданню останнім маркетингових послуг є обґрунтованими; а в частині ж господарських операцій з поставки сільськогосподарської продукції такі висновки Акта перевірки є помилковими. В частині висновків Акта перевірки щодо порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне. Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит —це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ “КП Альком” сільськогосподарської продукції безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами. За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) —в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7). Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ “КП Альком” - було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку товару; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Водночас операції з поставки ТОВ “КП Альком” маркетингових послуг залишились непідтвердженими та є такими, що не призначались для використання у господарській діяльності позивача, що позбавляє права позивача формувати податковий кредит з податку на додану вартість по цим операціям, незважаючи на формальну наявність податкових накладних. Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ “Кернел-Трейд” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими лише стосовно господарських операцій з придбання у ТОВ “КП Альком” сільськогосподарської продукції (насіння соняшника, ріпак, кукурудза, пшениця, соя). Разом з тим, незважаючи на безпідставність формування ТОВ “Кернел-Трейд” валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ “КП Альком” по наданню останнім маркетингових послуг, податкові повідомлення-рішення СДПІ від 09 лютого 2012 року №0000074040, №0000084040 та №0000104040 підлягають скасуванню, з огляду на наступне. Судом встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ “Кернел-Трейд” проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Служби безпеки України в Полтавській області в межах розслідування кримінальної справи, тобто є такою, що призначена відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України. Пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. Враховуючи те, що перевірка позивача в межах спірних правовідносин призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, суд вважає, що СДПІ не мала підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Доказів на підтвердження того, що в кримінальних справах існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду не надано. При цьому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України не передбачає будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння. Таким чином, податкові повідомлення-рішення СДПІ від 09 лютого 2012 року №0000074040, №0000084040 та №0000104040 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню. Водночас необґрунтованими є позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ від 09 лютого 2012 року №0000094040. Так, згідно з рішенням Державної податкової служби у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 20 квітня 2012 року №2284/10/12-114 податкове повідомлення-рішення СДПІ від 09 лютого 2012 року №0000094040 скасовано в частині 1,00 грн. За приписом підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу. За таких підстав, податкове повідомлення-рішення СДПІ від 09 лютого 2012 року №0000094040 вважається відкликаним та не може бути скасоване судом. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, СДПІ не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, з огляду на обставини відкликання одного зі спірних податкових повідомлень-рішень, адміністративний позов ТОВ “Кернел-Трейд” підлягає частковому задоволенню. Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Кернел-Трейд” задовольнити частково. 2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 09 лютого 2012 року №0000074040, №0000084040 та №0000104040. 3. В іншій частині адміністративного позову відмовити. 4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Окружної Державної податкової служби –Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кернел-Трейд” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 073,00 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні нуль копійок). Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                     В.А. Кузьменко