Ухвала

від 03.04.2013 по справі 2а-7410/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2013 р. м. Київ К/800/8871/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової О. І., Костенка М. І. за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представників сторін: позивача - Дрига О. В.,

відповідача - Муха С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва

касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 р.

у справі № 2а-7410/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кернел-Трейд

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кернел-Трейд (далі - позивач, ТОВ Кернел-Трейд ) звернулось до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.02.2012 р. № 0000074040, № 0000084040, № 0000094040, № 0000104040.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 р., позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.02.2012 р. № 0000074040, № 0000084040, № 0000104040; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 р. в частині задоволених вимог і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач у судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованим та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Служби безпеки України в Полтавській області в межах розслідування кримінальної справи було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з товариством з обмеженою відповідальністю КП Альком (далі - ТОВ КП Альком ) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт перевірки № 50/40-40/314543836 від 19.01.2012 р. та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2010 р. та 2010 р.; пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , що призвело до завищення суми податкового кредиту за вересень-грудень 2010 р., завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 р. та завищено від'ємне значення за січень 2011р.

На підставі зазначеного акту відповідач 09.02.2012 р. прийняв спірні податкові повідомлення-рішення: № 0000074040, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 6 350 026 грн.; № 0000084040, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 323 414,54 грн.; № 0000094040, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2 568 628,15 та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.; № 0000104040, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 2 534 433,75 грн., у тому числі за основним платежем на 2 027 547 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 506 886,75 грн.

Висновок щодо заниження податку на додану вартість податковий орган обґрунтовує виключно тим, що правочин між ТОВ Кернел-Трейд та ТОВ КП Альком суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок та є нікчемним; взаємовідносини між цими сторонами залишаються непідтвердженими відповідними первинними документами, за фактом створення підприємства-контрагента позивача - ТОВ КП Альком порушено кримінальну справу; за результатами податкової перевірки ТОВ КП Альком встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що свідчить про вчинення правочинів без мети настання реальних наслідків.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій, сплата позивачем сум ПДВ в ціні товарів (послуг), наявність належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, а також тим, що відповідач не мав права щодо винесення податкових повідомлень-рішень, оскільки постанова про проведення документальної перевірки була винесена в рамках кримінальної справи, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.7.1 статті 7 Закону Про податок на додану вартість поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Із аналізу положень п.7.2 статті 7 цього ж Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності уклав з ТОВ КП Альком низку договорів поставки насіння соняшника, пшениці 2-го, 5-го та 6-го класу, сої, кукурудзи, ріпаку тощо, на загальну суму 16 212 074,20 грн.

Крім того, між ТОВ Кернел-Трейд (замовник) з ТОВ КП Альком (виконавець) укладено договір надання послуг від 10.08.2010 р., відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику маркетингові послуги.

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів: договорів, рахунків на оплату, видаткових накладних, складських квитанцій, специфікацій до вказаного договору, видаткових накладних, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт тощо, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій за договорами поставки, за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит.

Крім того, суд касаційної інстанції перевіряючи доводи касаційної скарги приймає до уваги наявність господарської мети при виконання оспорюваного правочину, укладеного платником податку з контрагентом, а саме: відповідно до довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одними з видів діяльності за КВЕД, що здійснюється позивачем є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин. Таким чином, угоди, що були укладені позивачем з ТОВ КП Альком , направлені на здійснення господарської діяльності позивача, а доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ КП Альком адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань за спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Як вбачається із акту перевірки, податковий орган обґрунтовує свою позицію щодо нікчемності/недійсності зазначених правочинів як таких, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України. Проте, відповідач не надав суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Отже, зазначені висновки податкового органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, а посилання відповідача на частини 1, 5 ст. 203, ст. 215, частину 1 ст. 216 Цивільного кодексу України є юридично неспроможними, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Тому доводи відповідача щодо фіктивності господарських угод між позивачем та ТОВ КП Альком з поставки товарів оцінюються колегією суддів з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності та у відповідності до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не довів при вирішенні справи те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Щодо відмови у задоволенні вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2012 р. №0000094040 колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що за приписами підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України зазначене податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним та не може бути скасоване судом, оскільки згідно з рішенням Державної податкової служби у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 20.04.2012 р. №2284/10/12-114 податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012 р. №0000094040 скасовано в частині 1 грн.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 09.02.2012 р. №0000074040, №0000084040, №00000104040, вимоги щодо скасування зазначених рішеннь були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 р. у справі № 2а-7410/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І. В. Приходько Судді підпис О. І. Бухтіярова Помічник суддідя підпис М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська