Рішення

від 20.06.2012 по справі 5006/22/30/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.06.12 р. Справа № 5006/22/30/2012

За позовом приватного підприємства «Галагроімпорт»

(81553, Львівська область, Городецький район, с. Угри, вул. Вербова, 65)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Трейдинг»

(83040, м. Донецьк, вул. Артема,163-Д)

про стягнення 58896,97 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Осетрова Н.В., довіреність від 07.05.2012 б/н.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Галагроімпорт» звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Трейдинг» про стягнення 58896,97 грн, у тому числі: основний борг - 53311,86 грн, пеня - 988,00 грн, штраф - 4299,27 грн, інфляційні втрати - 106,62 грн, 3% річних - 191,23.

Позовні вимоги, з посиланням на норми статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару за договором поставки від 01.01.2012.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.04.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

23.05.2012 Відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визнання договору поставки від 01.01.2012 неукладеним. Ухвалою суду від 24.05.2012 вказана зустрічна позовна заява повернута без розгляду в порядку пункту 6 частини першої статті 63 ГПК України.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою суду від 12.06.2012 в порядку статті 69 ГПК України строк розгляду справи продовжений на 4 дні - до 22.06.2012.

Позивач в судові засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Відповідно до клопотання від 04.05.2012, що надійшло на адресу суду 14.05.2012, Позивач просить розглянути справу за відсутністю його уповноваженого представника.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, - відзив на позовну заяву господарському суду не надав. Представник Відповідача у судовому засіданні визнав факт отримання товару від Позивача за видатковими накладними від 12.01.2012 №ПП-0000005, від 20.01.2012 №ПП-0000021, від 27.01.2012 №ПП-0000031 та від 24.02.2012 №ПП-0000058. Водночас, представник Відповідача заперечує проти того, що поставка вказаної продукції здійснювалась на підставі договору поставки від 01.01.2012, оскільки, вважає вказаний договір неукладеним. За твердженням Відповідача, поставка продукції здійснювалась за іншим договором, укладеним у спрощений спосіб, тому позовні вимоги в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних вважає безпідставними. Крім того, на думку Відповідача, сума основного боргу повинна бути зменшена на 9912,19 грн, тобто на суму нереалізованого товару, який підлягає поверненню Позивачу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом січня - лютого 2012 року Позивач поставив Відповідачу товар за накладними від 12.01.2012 №ПП-0000005, від 20.01.2012 №ПП-0000021, від 27.01.2012 №ПП-0000031 та від 24.02.2012 №ПП-0000058, на загальну суму 74119,21 грн.

Факт вказаної поставки повністю підтверджений представником Відповідача у судовому засіданні.

Відповідач отриманий товар сплатив частково, а саме: 19.01.2012 на суму 17861,45 грн за продукцію, поставлену за видатковою накладною від 12.01.2012 №ПП-0000005.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2012 за накладними №№ПП-0000004, №ПП-0000005 Відповідачем був повернутий Позивачу товар на суму відповідно 2588,46 грн та 357,44 грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар склала 53311,86 грн.

Невиконання Відповідачем зобов'язань щодо здійснення повної та своєчасної оплати за отриману продукцію і стало підставою для звернення Позивача до господарського суду із даним позовом.

Підставою позову у даній справі є договір поставки від 01.01.2012 відповідно до умов якого, як стверджує Позивач, і здійснювалась поставка товару, і на підставі якого, внаслідок несвоєчасної оплати Відповідачем отриманого товару, застосовані наслідки у вигляді нарахованих сум пені та штрафу.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 ГК України).

Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України (далі -

ГК України) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Загальний порядок укладання господарських договорів встановлений статтею 181 ГК України, відповідно до вимог якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як стверджує Відповідач (згідно копії тексту зустрічної позовної заяви): у грудні 2011 року він запропонував Позивачу укласти договір поставки, а саме побутової хімії в асортименті; 01.01.2012 він за допомогою електронної пошти передав Позивачу підписаний та скріплений печаткою товариства проект договору поставки; пізніше два примірники цього проекту договору були направлені на адресу ПП «Галагроімпорт» поштою; до сьогоднішнього часу даний договір не укладений, оскільки Позивач не повернув один примірник договору поставки з підписом керівника та печаткою підприємства.

В силу частини восьмої статті 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина перша статті 641 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Аналіз доданого Позивачем до справи договору поставки від 01.01.2012, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, свідчить про наявність у ньому усіх істотних умов для договорів даного виду.

Здійснення Позивачем першої поставки за накладною від 12.01.2012 №ПП-0000005 свідчить про прийняття ним пропозиції щодо укладання договору поставки від 01.01.2012 в редакції, запропонованій Відповідачем.

Твердження Відповідача, що вказана та інші поставки здійсненні протягом січня-лютого 2012 року на підставі іншого договору, укладеного у спрощений спосіб, не доведено належними доказами. Крім того, у своїй відповіді від 29.03.2012 №29/03/12-1 на претензію від 28.03.2012 №28/03-12, яка була обґрунтована Позивачем саме наявністю між сторонами правовідносин на підставі договору поставки від 01.01.2012, Відповідач жодним чином не намагався оспорювати даний факт.

За таких обставин, суд вважає, що поставка продукції за накладними від 12.01.2012 №ПП-0000005, від 20.01.2012 №ПП-0000021, від 27.01.2012 №ПП-0000031 та від 24.02.2012 №ПП-0000058 була здійснена саме на підставі укладеного між сторонами договору поставки від 01.01.2012 (далі - Договір).

Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 6.2 Договору оплата товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару, що підтверджується датою підписання видаткової накладної.

Таким чином, з урахуванням здійснення часткової оплати, остаточний розрахунок за отриману продукцію за видатковими накладними Відповідач повинен був здійснити: за №ПП-0000005 від 12.01.2012 на суму 5542,29 грн - до 02.02.2012, за №ПП-0000021 від 20.01.2012 на суму 32235,77 грн - до 10.02.2012, за №ПП-0000031 від 27.01.2012 на суму 8160,50 грн - до 17.02.2012 та за №ПП-0000058 від 24.02.2012 на суму 10319,20 грн - до 16.03.2012.

З урахуванням повернутого на підставі накладних від 27.02.2012 №№ПП-0000004, ПП-0000005 товару, сума, яка підлягає сплаті Відповідачем за накладними від 12.01.2012 №ПП-0000005 та від 20.01.2012 №ПП-0000021 зменшилась, та станом на 27.02.2012 склала відповідно 2953,83 грн та 31878,33 грн.

Відповідач не представив суду доказів повного виконання зобов'язання з оплати поставленого товару за Договором, у той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, станом на день звернення позивача з даним позовом до суду та на час вирішення спору заборгованість Відповідача складає 53311,86 грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості з оплати поставленої продукції в сумі 53311,86 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за період прострочення (по 05.04.2012 включно) у розмірі 988,00 грн та штраф 10% у розмірі 4299,27 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно з пунктом 7.1 Договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення Постачальника до суду.

У випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару (пункт 7.4 Договору).

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені в сумі 988,00 грн та штрафу 10% в сумі 4299,27 грн підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача за період прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних у розмірі 191,23 грн та інфляційне відшкодування у розмірі 106,62 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок інфляційного відшкодування, суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 106,62 грн та 3% річних в сумі 191,23 грн такими, що також підлягають задоволенню.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 58896,98 грн, у тому числі: сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 53311,86 грн, пеня у розмірі 988,00 грн, інфляційні втрати в сумі 106,62 грн, 3% річних в сумі 191,23 грн, штраф 10% у розмірі 4299,27 грн.

Водночас, оскільки Позивачем заявлено до стягнення загальну суму (58896,97 грн), яка є меншою тієї, що обґрунтована у позові та визнана судом (58896,98 грн), суд вважає за необхідне зменшити на одну копійку суму штрафу, яка підлягає стягненню з Відповідача.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Трейдинг» (83040, м. Донецьк, вул. Артема, 163-Д, ідентифікаційний код 37967465, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь приватного підприємства «Галагроімпорт» (81553, Львівська область, Городецький район, с. Угри, вул. Вербова, 65, ідентифікаційний код 33952151, п/р №26002230099800 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005) суму основного боргу у розмірі 53311,86 грн (п'ятдесят три тисячі триста одинадцять грн 86 коп.), пеню у розмірі 988,00 грн (дев'ятсот вісімдесят вісім грн 00 коп.), інфляційні втрати у розмірі 106,62 грн (сто шість грн 62 коп.), 3% річних у розмірі 191,23 грн (сто дев'яносто одна грн 23 коп.), штраф 10% у розмірі 4299,26 грн (чотири тисячі двісті дев'яносто дев'ять грн 26 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп.)

Повне рішення складено 22.06.2012.

Суддя Архипенко О.М.