Ухвала

від 09.08.2012 по справі 5010/528/2011-б-13/12-25/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про припинення провадження у справі про банкрутство

09 серпня 2012 р. Справа № 5010/528/2011-Б-13/12-25/19 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.Кар"

(Калуське шосе, буд. 7, м. Івано-Франківськ, 76018)

про банкрутство в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",

за участю представників сторін:

від кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк": Тарасенко Н.В. - представник (довіреність № 123-ГО/12 від 22.06.2012 р.);

за участю ліквідатора банкрута Юрківа В.В. - арбітражний керуючий (посвідчення № 164 від 24.12.2009 р.);

від інших учасників справи: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2011 р. за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.Кар" порушено провадження у справі №5010/528/2011-Б-13/12 про його банкрутство в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів .

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2011 р. визнано товариство з обмеженою відповідальністю "С.В.Кар" банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Юрківа В.В.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2011 р. відмовлено в задоволенні клопотання про продовження строків ліквідаційної процедури, затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, припинено провадження у справі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2011 р. - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2012 р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" задоволено, ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області на стадію ліквідаційної процедури.

Розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2012 р. справу № 5010/528/2011-Б-13/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.Кар" передано на новий розгляд судді Валєєвій Т.Е.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2012 р. присвоєно справі №5010/528/2011-Б-13/12-25/19 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 09.08.2012 р.

У судовому засіданні ліквідатор банкрута надав суду пояснення щодо здійснення ним ліквідаційної процедури та вказав на те, що правомірність порушення справи про банкрутство перевірялася за його відсутності, оскільки на той час він не був призначений арбітражним керуючим у справі.

Представник кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" надав суду пояснення щодо його грошових вимог до боржника.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши наявні матеріали справи та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі, виходячи з наступного.

Направляючи справу на новий розгляд на стадію ліквідаційної процедури, суд касаційної інстанції вказав на те, що при новому розгляді справи суду належить розглянути скаргу на дії ліквідатора боржника, зобов'язати ліквідатора боржника вчинити всі дії, пов'язані з виявленням активів боржника (дебіторської заборгованості, корпоративних прав), зобов'язати ліквідатора надати суду реєстр вимог кредиторів боржника, визнаних в ході проведення ліквідаційної процедури, ліквідаційний баланс з усіма передбаченими законом про банкрутство додатками, за відсутності інших підстав для припинення провадження у справі про банкрутство .

У силу імперативних норм ст. 111 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, відповідно до вказівок суду касаційної інстанції, при новому розгляді справи суду необхідно перевірити наявність підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, за винятком припинення провадження у справі на підставі затвердження звіту ліквідатора.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 51 Закону про банкрутство у разі виявлення, що вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідне правило встановлено ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, що передбачена ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації (самоліквідації) юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з чим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації (самоліквідації) юридичної особи. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 10.06.2008 р. у справі № 15/682-б.

Порядок добровільної ліквідації (самоліквідації) юридичної особи встановлений положеннями ст. ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, до заяви про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство заявником (боржником), окрім установчих документів боржника, був доданий баланс боржника станом на 01.01.2011 р., аудиторський висновок від 19.01.2011 р. та протокол загальних зборів учасників боржника від 25.01.2011 р. №1-2011 (а.с. №7-15 том І) .

При цьому, у заяві про порушення справи про банкрутство за ст. 51 Закону про банкрутство заявник (боржник) вказував на те, що проаналізувавши дійсний фінансовий стан боржника на підставі результатів аудиторської перевірки, викладених в аудиторському висновку, загальні збори учасників боржника прийняли рішення про звернення до господарського суду з вказаною заявою.

Відтак, заявником (боржником) не було надано суду будь-які докази виконання вимог, передбачених ст. ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, щодо здійснення добровільної ліквідації (самоліквідації), зокрема:

- рішення власника майна боржника про ліквідацію юридичної особи та створення ліквідаційної комісії або призначення ліквідатора;

- формування активу боржника (здійснення інвентаризації майна боржника та його оцінки);

- формування пасиву боржника (здійснення публікації повідомлення про ліквідацію (припинення) юридичної особи з метою виявлення кредиторів; повідомлення органу державної податкової служби, в якій зареєстрована така особа, як платник податків; розгляд заяв кредиторів упродовж строку, передбаченого ст. 105 Цивільного кодексу України);

- проведення аналізу даних активу і пасиву боржника та складання і затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

Отже, до заяви про порушення справи про банкрутство за правилами ст. 51 Закону про банкрутство не додані документи, які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та які не можуть бути витребувані судом після порушення справи про банкрутство.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у своїй постанові від 22.02.2012 р. у справі №7/17-3135-2011, від 23.11.2011 р. у справі №Б-39/162-09.

Таким чином, боржником не був дотриманий порядок добровільної ліквідації (самоліквідації).

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що достатні правові підстави для порушення справи про банкрутство боржника, визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 51 Закону про банкрутство, відсутні.

Враховуючи факт безпідставного визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури, а відтак і її проведення, відповідно, необхідність у розгляді скарги кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на дії ліквідатора банкрута (а.с. №16-19 том ІІ), поданої в порядку ч. 4 ст. 25 Закону про банкрутство, відпала.

Водночас, положеннями ч. 4 ст. 51 Закону про банкрутство передбачено, що у разі, якщо справу про банкрутство порушено за заявою власника майна боржника (уповноваженої ним особи), яка подана до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора), розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей, передбачених цією статтею.

Тобто, у разі нестворення ліквідаційної комісії боржника, що ліквідується власником, провадження у справі про банкрутство здійснюється не за спрощеною, а за загальною процедурою.

Порушення справи про банкрутство за загальною судовою процедурою у разі відсутності підстав для здійснення спрощеної процедури, згідно із частиною третьою статті 6 Закону про банкрутство, можливе лише за наявності безспірних вимог кредитора (кредиторів) до боржника, що сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 12.09.2011 р. у справі № 7/353-09-4561.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, за Законом про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема, виконавчими.

Таким чином, з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка. За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта лише на підставі рішення суду , а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Також, положення п. 5.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. №22, із змінами та доповненнями (далі -Інструкція) , вимоги якої поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними (п. 1.3 Інструкції), передбачають, що відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

За приписами ч. 3 ст. 7 Закону про банкрутство документи в підтвердження неплатоспроможності боржника повинні бути додані боржником до його заяви про порушення справи про банкрутство.

Втім, додані боржником до заяви про порушення справи про банкрутство баланс боржника та аудиторський висновок є недостатніми доказами неплатоспроможності боржника або її загрози, а доказів пред'явлення до нього вимог, якими можуть бути судові рішення, накази господарських судів та постанови про відкриття виконавчого провадження з їх виконання, боржник не надав , що є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 26.09.2011 р. у справі №50/467-б.

Водночас, як вбачається зі звіту ліквідатора банкрута (а.с. №№69-70 том ІІ) з грошових вимог кредиторів, заявлених до боржника в ліквідаційній процедурі, лише грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" перевищують триста мінімальних розмірів заробітної плати на час порушення справи про банкрутство боржника.

Вказані грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" до боржника у розмірі 4 408 179,38 грн. (а.с. №№146-147, том І), які підтверджені виконавчим написом нотаріуса про звернення стягнення на майно боржника за іпотечним договором та постановою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису (а.с. №№57-58 том І), також не можуть свідчити про неплатоспроможність боржника.

Як було зазначено, доказами неплатоспроможності боржника або її загрози можуть бути судові рішення, накази господарських судів та постанови про відкриття виконавчого провадження з їх виконання.

Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, виконавчий напис нотаріуса, вчинений на договорі іпотеки, є виконавчим документом, однак не є підставою для списання коштів з рахунків боржника, як того вимагає ст. 1 Закону про банкрутство.

При цьому, суд враховує те, що правова позиція про те, що звернення із заявою про порушення справи про банкрутство безпосередньо самим боржником свідчить про визнання ним обставин наявності безспірних кредиторських вимог, тому на момент звернення до господарського суду із відповідною заявою не вимагається подання доказів його неплатоспроможності, є неправомірною. Отже, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності.

Оскільки під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не було встановлено передбачених законом підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, боржником не надано доказів, які підтверджують наявність ознак його неплатоспроможності, провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 26.12.2011 р. у справі № 16/87/09-21/134/09.

Також, суд бере до уваги, що у разі безпідставного порушення справи про банкрутство суд зобов'язаний припинити провадження у справі й за наявності інших прийнятих у даній справі судових рішень, зокрема постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (постанови Вищого господарського суду України від 22.02.2012 р. у справі №7/17-3135-2011, від 22.06.2011 р. у справі № Б-23/5).

На підставі приписів ст. 5 Закону про банкрутство і ст. 4 1 ГПК України суд у справі про банкрутство застосовує норми ГПК України, які мають універсальний характер.

Враховуючи вказівки суду касаційної інстанції у даній справі та відсутність всіх в сукупності ознак неплатоспроможності боржника, суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство та необхідність припинення провадження у справі відповідно до п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 105, 110, 111, 1071 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, ст. 5, 6, 11, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 4 1 , 32 - 33, 43, 86, 111 12 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

припинити провадження у справі №5010/528/2011-Б-13/12-25/19 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.Кар" (Калуське шосе, буд. 7, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 30017280).

Суддя Т.Е. Валєєва

Дану ухвалу направити:

- заявнику (боржнику) (Калуське шосе, буд. 7, м. Івано-Франківськ, 76018);

- ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Юрківу В. В. (вул. Біласа і Данилишина, 14, А/С 86, м. Калуш, Івано-Франківська область; 77304);

- ДПІ в м. Івано-Франківську (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018);

- УПФ України в м. Івано-Франківську (вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, 76018);

- Івано-Франківському обласному центру зайнятості (вул. Деповська, 89 А, м. Івано-Франківськ, 76007);

- Відділенню виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків виробництві та професійних захворювань в місті Івано-Франківську (вул. Гетьмана Мазепи, 27 Б, м. Івано-Франківськ, 76000);

- Івано-Франківському обласному відділенню фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Івано-Франківська міська виконавча дирекція) (вул. Мельника, 11, м. Івано-Франківськ, 76018);

- товариству з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (бульвар Л.Українки, 26, м. Київ, 01133);

- державному реєстратору за місцезнаходженням боржника (вул. Незалежності, 9, поверх 2, м. Івано-Франківськ, 76000);

- відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції в Івано-Франківській області (вул. Грюнвальдська, 11, 4 поверх, м. Івано-Франківськ, 76000).

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"