Ухвала

від 12.09.2012 по справі 38/279

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 38/279 12.09.12

Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Прудніковій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за скаргою Приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані"

на постанову відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.06.2012 року

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані"

до відповідача: Біофель Лімітед, сполучене королівство Великобританії та Північної Ірландії

про стягнення 17977 Євро.

за участю представників сторін:

від позивача (скаржника): Іванів О.З. за довіреністю від 03.07.12

від відповідача: Корделюк Д.І. за договором від 30.07.12

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2012 року у справі № 38/279 задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані" до Біофель Лімітед про стягнення 17977 Євро.

На виконання наведеного рішення 27.03.2012 року видано відповідний наказ.

05.07.2012 року у справі № 38/279 до господарського суду міста Києва надійшла скарга Приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані" на постанову відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ від 27.06.2012 року, відповідно до якої заявник просить суд скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.06.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Скаргу вмотивовано тим, що спірна постанова, якою встановлено, що виконавчий документ подано до органу державної виконавчої служби не за місцем виконання, прийнята в порушення ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», є незаконною та підлягає скасуванню. Так, як стверджує скаржник, у відповідності до чинного законодавства України, місцем виконання виконавчого документа, боржником за яким е юридична особа, може бути місцезнаходження майна цієї юридичної особи, корпоративні права є майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України та статті 20 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на викладене, заявник скарги стверджує, що, оскільки Біофель Лімітед (боржник) володіє майном - часткою у статутному капіталі TOB «Біо-Інвест-Україна», і місцезнаходженням такої частки є місто Івано-Франківськ, то виконання наказу Господарського суду м. Києва № 38/279 повинно проводитись відділом державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції.

Відповідач, Біофель Лімітед, проти задоволення скарги заперечив, посилаючись на те, що, з огляду на положення чинного законодавства, корпоративні права не є майном, а за своєю юридичною природою є сукупністю майнових та немайнових прав засновника товариства, що свідчить про відсутність у органу виконання рішень підстав для порушення виконавчого провадження за місцем знаходження товариства, в якому боржник має частку в статутному капіталі.

ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції заперечень щодо скарги не навів, у судове засідання представників не направив.

Розглянувши заяву, надані документи та матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2012 року, господарським судом міста Києва, на виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2012 року у справі № 38/279, яке набрало законної сили 27.03.2012 року, було видано наказ про стягнення з Біофель Лімітед, що розташоване в сполученому королівство Великобританії та Північної Ірландії, на користь Приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані" боргу в розмірі 12690 євро, 3% річних в сумі 1071,67 євро та витрати з інформаціно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 181,72 грн.

25.06.2012 року позивач, Приватне акціонерне товариство "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані", звернувся до відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 27.03.2012 року № 38/279 про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2012 року.

До наведеної заяви позивачем було додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.05.2012 року, з якого вбачається, що боржник - Біофель Лімітед, Великобританія, входить до переліку засновників (учасників) юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ІНВЕСТ-УКРАЇНА», місцезнаходженням якої є місто Івано-Франківськ.

Згідно наданої заяви, позивачем до відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції було заявлено вимоги про звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ІНВЕСТ-УКРАЇНА», пропорційну частці Біофель Лімітед у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ІНВЕСТ-УКРАЇНА», накласти арешт на частку Біофель Лімітед у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ІНВЕСТ-УКРАЇНА»та оголосити заборону на її відчуження; накласти арешт на інше, крім частки у статутному капіталі ТОВ «БІО-ІНВЕСТ-УКРАЇНА», рехоме та нерухоме майно та кошти Біофель Лімітед, якщо такі будуть виявлені.

Постановою від 27.06.2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Дем'яновим П.Б., за наслідками розгляду наведеної заяви Приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані", було відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 38/279, виданого господарським судом міста Києва 27.03.2012 року, про стягнення з Біофель Лімітед на користь Приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані" боргу в розмірі 12690 євро, 3% річних в сумі 1071,67 євро та витрати з інформаціно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 181,72 грн.

Наведену постанову було прийнято керуючись п. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»та на підставі того, що виконавчий документ подано до органу державної виконавчої служби не за місцем виконання.

Як зазначалось, згідно зі скаргою Приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані", скаржник просив суд скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.06.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Розглянувши матеріали справи, доводи Приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані", суд дійшов до висновку, що подана скарга на постанову відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.06.2012 року не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно наданої заяви про відкриття виконавчого провадження, позивачем до відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції було заявлено вимоги про звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ІНВЕСТ-УКРАЇНА» , пропорційну частці Біофель Лімітед у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ІНВЕСТ-УКРАЇНА».

Тобто, заявлені стягувачем у наведеній заяві вимоги стосуються майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «БІО-ІНВЕСТ-УКРАЇНА».

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження»Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

У даному випадку, в наказі господарського суду міста Києва, виданого 27.03.2012 року, на виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2012 року у справі № 38/279, в якості боржника визначено Біофель Лімітед (11, Дезертмартін Роуд, Махарфелт, графство лондондеррі, сполучене королівство Великобританії та Північної Ірландії).

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, боржником у даному випадку є саме Біофель Лімітед, а не товариство обмеженою відповідальністю «БІО-ІНВЕСТ-УКРАЇНА», учасником якого є Біофель Лімітед. Вимоги про звернення стягнення на майно саме боржника - Біофель Лімітед до відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції стягувачем взагалі не заявлялись.

Також, заявник скарги стверджує, що оскільки Біофель Лімітед (боржник) володіє майном - часткою у статутному капіталі TOB «Біо-Інвест-Україна», і місцезнаходженням такої частки є місто Івано-Франківськ, то виконання наказу Господарського суду м. Києва № 38/279 повинно проводитись відділом державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції.

Проте, такі твердження Приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані" суд спростовує з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження»у разі, якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна .

При наданні до відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції заяви про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 27.03.2012 року № 38/279 про стягнення грошових коштів з Біофель Лімітед, позивач виходив з того, що боржник входить до переліку засновників (учасників) юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ІНВЕСТ-УКРАЇНА», місцезнаходженням якої є місто Івано-Франківськ.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтями 12, 13 Закону України «Про господарські товариства»визначено, що внески засновників товариства є одним із джерел формування майна останнього, які включаються до його статутного фонду та стають власністю товариства , а засновник, в свою чергу, з моменту вчинення зазначених дій набуває корпоративного права, яке включає в себе право: на управління справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах; участь у розподілі прибутку товариства та одержання відповідної його частки, а також грошових коштів у разі ліквідації товариства відповідно до чинного законодавства, а також при виході, зокрема, з товариства з обмеженою відповідальністю, на виплату вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді.

Тобто, чинним законодавством України передбачено, що корпоративні права за своєю юридичною природою є сукупністю майнових прав (право на отримання дивідендів, активів товариства у разі його ліквідації відповідно до закону) та немайнових прав учасника товариства (таких як брати участь у загальних зборах, право голосувати, право обирати та бути обраним до виконавчого органу товариства).

Суд погоджується із запереченнями боржника з приводу того, що корпоративні права як сукупність майнових та немайнових прав учасника товариства пов'язана безпосередньо з особою учасника та може здійснюватися ним лише за місцем знаходження учасника товариства, а в даному випадку боржника.

Також, в обґрунтування скарги позивач посилається на визначення майна особи виходячи з діючого законодавства України. Проте, боржник є юридичною особою створеною за законодавством іншої держави і саме законодавством такої іншої держави визначається поняття, правовий статус, режим та приналежність його майна . Скаржником не доведено, що законодавством, за яким створено боржника, корпоративні права ототожнені за своїм правовим статусом до речей, іншого майна яка може бути відділено від особи та існувати окремо.

З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність у державного виконавця підстав для відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження товариства, в якому боржник має частку в статутному капіталі.

Крім того, аналізуючи спірні відносини суд враховує, що чинним законодавством України визначена спеціальна процедура звернення стягнення на частку у статутному капіталі.

Так, згідно із ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише в разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення.

Положення наведеної норми кореспондуються з положеннями статті 149 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що основною правовою підставою для звернення стягнення на частку є недостатність іншого майна боржника.

Тобто, звернення стягнення на частку можлива лише у тому випадку, коли в процесі виконавчого провадження буде встановлено факт недостатності іншого майна боржника.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження»у разі, якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Згідно із ч. 1 ст. 47 цього ж Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 2) у боржника відсутнє майно , на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Тобто, законодавством визначено, що стягувач має звернутися з вимогою про примусове виконання рішення суду до відповідних компетентних органів за місцезнаходженням боржника та лише після отримання доказів про те, що за місцем знаходження самого боржника не виявлено жодного майна, на яке може бути звернено стягнення, стягувач наділений правом звертатися до виконавчої служби за місцем знаходження товариства, учасником якого є боржник, для звернення стягнення на належну боржнику частку в статутному капіталі товариства.

До матеріалів справи не надано доказів, які б свідчили про те, що за місцезнаходженням боржника - Біофель Лімітед, не виявилось майна, на яке можна звернути стягнення.

Одночасно, з матеріалів справи не вбачається, що місцезнаходженням постійно діючого органу або майна боржника - Біофель Лімітед (11, Дезертмартін Роуд, Махарфелт, графство лондондеррі, сполучене королівство Великобританії та Північної Ірландії), є місто Івано-Франківськ, що відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження»надало б можливість проведення виконання щодо цього боржника відділом державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції

Таким чином, стягувачем - Приватним акціонерним товариством "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані", пред'явлено наказ господарського суду міста Києва від 27.03.2012 року № 38/279 до органу виконавчої служби не за місцем виконання рішення.

Відповідно до п. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»Державний виконавець відмовляє у відкриття виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що спірна постанова відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.06.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження є такою, що винесена з дотриманням норм чинного законодавства України, зокрема, положень п. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи наведене, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення скарги Приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані" на постанову відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ від 27.06.2012 року.

Керуючись ст.ст. 86, 121 2 ГПК України господарський суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані" на постанову відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ від 27.06.2012 року -відмовити.

Суддя С.А. Гончаров