Постанова

від 26.12.2012 по справі 38/279

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2012 р. Справа № 38/279

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючий суддяКравчук Г.А. суддіМачульський Г.М. Полянський А.Г. розглянувши касаційну скаргуПАТ "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року у справі№ 38/279 господарського суду міста Києва за позовом ПАТ "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані" доБіофель Лімітед простягнення 17 977 евро за скаргою ПАТ "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані" на постанову ВДВС Івано-франківського міського управління юстиції від 27.06.2012 р. за участю представників сторін:

позивача - Іванів О.З. дов. від 03.07.2012 р., Федочук Ю.І. дов. від 03.07.2012 р.,

відповідача -Корделюк Д.І. за договором 30.07.2012 р.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2012 р. (суддя -Гончаров С.А.) у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані" на постанову відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ від 27.06.2012 року -відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 р. (судді -Зеленін В.О., Синиця О.Ф., Мальченко А.О.) ухвалу господарського суду міста Києва від 12.09.2012 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з ухвалою місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2012 року у справі № 38/279, яке набрало законної сили 27.03.2012 року, було видано наказ про стягнення з Біофель Лімітед, що розташоване в сполученому королівство Великобританії та Північної Ірландії, на користь Приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані" боргу в розмірі 12 690 євро, 3% річних в сумі 1 071,67 євро та витрати з інформаціно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 181,72 грн.

Приватне акціонерне товариство "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані", звернулось до відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 27.03.2012 року № 38/279 про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2012 року.

Вимоги стягувача були наступні: звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю "БІО-ІНВЕСТ-Україна", пропорційну частці Біофель Лімітед у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "БІО-ІНВЕСТ-Україна", місцезнаходженням якої є місто Івано-Франківськ (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.05.2012 року, накладення арешту на частку Біофель Лімітед у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "БІО-ІНВЕСТ-Україна" та оголошення заборони на її відчуження; накладення арешту на інше, крім частки у статутному капіталі ТОВ "БІО-ІНВЕСТ-Україна", рухоме та нерухоме майно та кошти Біофель Лімітед, якщо такі будуть виявлені.

Постановою від 27.06.2012 р. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Дем'яновим П.Б., за наслідками розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані", на підставі п. 4 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", було відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 38/279, виданого господарським судом міста Києва 27.03.2012 року, оскільки виконавчий документ подано до органу державної виконавчої служби не за місцем виконання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2012 р. у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані" на постанову відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ від 27.06.2012 року -відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 р. ухвалу господарського суду м. Києва від 12.09.2012 р. залишено без змін.

Звертаючись з касаційної скаргою на вказані судові акти, скаржник посилається на те, що постанова, якою встановлено, що виконавчий документ подано до органу державної виконавчої служби не за місцем виконання, прийнята в порушення ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки відповідно до чинного законодавства України, місцем виконання виконавчого документа, боржником за яким є юридична особа, може бути місцезнаходження майна цієї юридичної особи, корпоративні права є майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України та статті 20 Закону України "Про виконавче провадження". Враховуючи, що боржник володіє майном - часткою у статутному капіталі TOB "Біо-Інвест-Україна", і місцезнаходженням такої частки є місто Івано-Франківськ, то виконання наказу господарського суду міста Києва № 38/279 повинно проводитись відділом державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Статтею 115 ЦК України визначено, що господарське товариство як суб'єкт цивільних правовідносин має право володіти, користуватися та розпоряджатися належному йому на праві власності майном.

Попередніми судовими інстанціями обґрунтовано зазначено, що після реєстрації товариства, майно, яке передане учасниками до статутного (складеного) капіталу переходить у власність товариства, а учасник набуває право власності на частку у статутному (складеному) капіталі. Поняття частки в статутному (складеному) капіталі не потрібно розуміти в буквальному значенні, це - частка цілого, що належить товариству, а у учасника породжує комплекс корпоративних прав, зокрема, право на певну кількість голосів при вирішенні питань у найвищому органі товариства, право на певну суму дивідендів та інш.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.05.2012 року, боржник - Біофель Лімітед, Великобританія, входить до переліку засновників (учасників) юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО-ІНВЕСТ-Україна", місцезнаходженням якої є місто Івано-Франківськ, розмір внеску до статутного фонду складає 163 000 000 грн.

За таких обставин, право власності на 163 000 000 грн. перейшло від учасника (Біофель Лімітед) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО-ІНВЕСТ-Україна", отже Біофель Лімітед набуло тільки корпоративні права в товаристві.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно ст. 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Апеляційним господарським судом відзначено, що звернення стягнення на частину майна товариства, що відповідає частці учасника в статутному капіталі товариства, за боргами цього учасника, за загальним правилом не допускається (ст. 57 Закону України "Про господарські товариства"). Але на підставі ст. 149 ЦК України це можливо за відсутності чи недостатності іншого майна у учасника товариства, що є боржником . В цьому разі кредитори учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частки майна, що відповідає частці учасника-боржника в статутному капіталі товариства з метою погашення боргу (Постанова, Вищий господарський суд, від 26.10.2006, № 41/362 "Про стягнення основного боргу").

Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Стягувач повинен звернутися з вимогою про примусове виконання рішення суду до відповідних компетентних органів за місцезнаходженням боржника та лише після отримання доказів про те, що за місцем знаходження самого боржника не виявлено жодного майна, на яке може бути звернено стягнення, стягувач наділений правом звертатися до виконавчої служби за місцем знаходження товариства, учасником якого є боржник, для звернення стягнення на належну боржнику частку в статутному капіталі товариства.

Однак, відповідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, скаржником не було надано попереднім судовим інстанціям доказів, які б свідчили про те, що за місцезнаходженням боржника - Біофель Лімітед, не виявилось майна, на яке можна звернути стягнення.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з тим, що державний виконавець правомірно на п. 4 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" відмовив у відкритті виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з даним висновком судів та вважає, що перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в ухвалі та постанові апеляційного господарського суду, суди в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та дійшли обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 12.09.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року у справі № 38/279 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський