Постанова

від 12.09.2012 по справі б-23/95

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

12.09.12 Справа № Б-23/95

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Кузь В.Л., Малех І.Б., розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську (м. Івано-Франківськ)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області

від 23.12.2011р. у справі № Б-23/95

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВІТ-5»(м.Ізюм Харківської області)

до Івано-Франківського обласного колективного підприємства «Медтехніка»(м. Івано-Франківськ)

про визнання банкрутом

за участю представників :

від Скаржника: не з'явились

Арбітражний керуючий: Мацокін В.В.

З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, Арбітражний керуючий ознайомлений.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2011 року у справі №Б-23/95 затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Івано-Франківського обласного колективного підприємства «Медтехніка»та припинено провадження у справі про банкрутство Івано-Франківського обласного колективного підприємства «Медтехніка».

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2011 року у справі №Б-23/95 залишено без змін.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 06.06.2012 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську у справі №Б-23/95 задоволено частково та скасовано Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 року у справі № Б-23/95, а справу передано на розгляд Львівського апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову Львівського апеляційного господарського суду, суд касаційної інстанції, як підставу для такого скасування, визначив ту обставину, що висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватись достовірними доказами.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників Сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення місцевого господарського суду у даній справі -відсутні, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів, наявних у справі та зазначено в оскаржуваній ухвалі, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.2010 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - Івано-Франківського обласного колективного підприємства «Медтехніка».

Відповідно до постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 12.10.2010 року припинено процедуру розпорядження майном Івано-Франківського обласного колективного підприємства «Медтехніка», боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру щодо Боржника, призначено ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Мацокіна В.В., визначено строк ліквідаційної процедури три місяці, зобов'язано ліквідатора боржника подати до офіційних друкованих органів оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури і до 11.01.2011 року подати суду ліквідаційний баланс та звіт про виконану ним роботу та призначено судове засідання по затвердженню ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора на 11.01.11.

Розглянувши 23.12.2011 року поданий ліквідатором Мацокіним В.В. звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та додані до них матеріали у справі про банкрутство Івано-Франківського обласного колективного підприємства «Медтехніка», заслухавши ліквідатора та кредиторів у справі, суд встановив, що відповідно до затвердженого ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.10 реєстру вимог кредиторів Івано-Франківського обласного колективного підприємства «Медтехніка», кредиторські вимоги до боржника становлять:

- ТзОВ «Інвіт-5», м. Ізюм, Харківська область в розмірі 321,00 грн., як вимоги першої черги та в розмірі 706801,00 грн., як вимоги четвертої черги;

- Фізичної особи-підприємця Фесенко О.М., м. Ізюм, Харківська область в розмірі 321,00 грн., як вимоги першої черги та в розмірі 219730,00 грн., як вимоги четвертої черги;

- Фізичної особи-підприємця Андрусенко О.Л., м. Ізюм, Харківська область в розмірі 321,00 грн., як вимоги першої черги та в розмірі 706602,00 грн., як вимоги четвертої черги;

- Івано-Франківського обласного центру зайнятості, м.Івано-Франківськ, в розмірі 706,45 грн., як вимоги другої черги;

- Управління Пенсійного Фонду України в м.Івано-Франківську в розмірі 13024,60 грн., як вимоги другої черги;

- ДПІ в м.Івано-Франківську в розмірі 633978,93 грн., як вимоги третьої черги.

Обліковано в шосту чергу вимог кредиторів вимоги ДПІ в м.Івано-Франківську в розмірі 16902,38 грн. (пеня).

Всього грошових вимог на суму 2298708,81 грн.

Заборгованість із заробітної плати працівників Івано-Франківського ОКП «Медтехніка»- 25269,83 грн., як вимоги 2 черги.

В процедурі банкрутства заявлено додаткові вимоги, а саме: поточні вимоги ДПІ в м. Івано-Франківську в сумі 170,00 грн., які визнані та включені до реєстру вимог кредиторів Івано-Франківського обласного колективного підприємства «Медтехніка», як вимоги шостої черги.

Згідно поданого ліквідатором Мацокіним В.В. звіту (т. IV, а.с. 60-62), в ході ліквідаційної процедури проведена інвентаризація майна Івано-Франківського обласного колективного підприємства «Медтехніка»та сформовано ліквідаційну масу, до якої увійшло майно Боржника на загальну суму 26592,17 грн., про що свідчить звіт про незалежну оцінку вартості майна яке належить Івано-Франківському обласному колективному підприємству «Медтехніка»(т. IV, а.с. 139-144), який знаходиться в матеріалах справи.

За період ліквідаційної процедури на рахунок Івано-Франківського обласного колективного підприємства «Медтехніка»надійшло 21341,82 грн. про що свідчить довідка про надходження грошових коштів та їх витрачання за час проведення ліквідаційних заходів на Івано-Франківському ОКП «Медтехніка».

Відповідно до приписів ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом»(надалі - Закон) кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

г) вимоги кредиторів за договорами страхування;

д) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату державного мита;

витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;

витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги (ч. 2 ст. 31 Закону).

Згідно з ч. 3 ст. 31 Закону у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Наведені вище кошти були використані відповідно до вказаних вимог Закону, а саме здійснено наступні витрати:

перша черга:

- погашення реєстрової заборгованості перед кредиторами (перша черга) в сумі 963 грн.;

- послуги банку в сумі 360,29 грн.;

- оплата послуг ліквідатора в сумі 9809,29 грн.

друга черга:

- погашення реєстрової заборгованості з заробітної плати в сумі 7600,00 грн.;

- погашення реєстрової заборгованості перед УПФУ в м.Івано-Франківську в сумі 11043,03 грн.;

- погашення реєстрової заборгованості перед Івано-Франківським обласним центром зайнятості в сумі 455,38 грн.;

- погашення реєстрової заборгованості перед Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасник випадків на виробництві та проф.захворювань в м. Івано-Франківську в сумі 34,21 грн.

Згідно звіту про оплату послуг, додаткової винагороди арбітражного керуючого Мацокіна В.В. при проведенні ліквідаційних заходів на Івано-Франківському ОКП «Медтехніка» від 05.12.11, оплата послуг за період з моменту порушення провадження по справі встановленої протоколами засідання комітету кредиторів боржника №1 від 31.03.10 та №2 від 20.08.10 склала 40886,00 грн. Додаткова винагорода ліквідатора склала 710,92 грн. Непогашена заборгованість з оплати послуг арбітражного керуючого з врахуванням часткової оплати становить 31787,63 грн.

22.11.10 згідно акту прийому-передачі у колишнього керівника Івано-Франківського ОКП «Медтехніка» ліквідатором прийнято печатку, штамп та документацію Боржника, які знищені ліквідатором, про що свідчить акт знищення печатки та штампу Івано-Франківського ОКП «Медтехніка» від 08.12.11.

Також, 22.11.10 відбулося засідання комітету кредиторів Івано-Франківського ОКП «Медтехніка» про виконану роботу, затверджені результати інвентаризації майна боржника та списано дебіторську заборгованість Івано-Франківського ОКП «Медтехніка» на загальну суму 114849,64 грн., як таку, що неможлива до стягнення. Крім того, у відповідності до протоколу засідання комітету кредиторів Івано-Франківського ОКП «Медтехніка» списана дебіторська заборгованість на загальну 3832735,88 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

З огляду на наведене та у зв'язку з відсутністю майнових активів підприємства-банкрута, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками Господарського суду Івано-Франківської області про те, що вимоги ТзОВ «Інвіт-5», м. Ізюм, Харківська область в розмірі 706801,00 грн., як вимоги четвертої черги; Фізичної особи-підприємця Фесенко О.М., м. Ізюм, Харківська область в розмірі 219730,45 грн., як вимоги четвертої черги; Фізичної особи-підприємця Андрусенко О.Л., м. Ізюм, Харківська область в розмірі 706602,00 грн., як вимоги четвертої черги; Івано-Франківського обласного центру зайнятості, м. Івано-Франківськ, в розмірі 251,07 грн., як вимоги другої черги; Управління Пенсійного Фонду України в м. Івано-Франківську в розмірі 1981,57 грн., як вимоги другої черги; ДПІ в м. Івано-Франківську в розмірі 633978,93 грн., як вимоги третьої черги та в розмірі 17072,38 грн., як вимоги шостої черги та заборгованість із заробітної плати працівників Івано-Франківського ОКП «Медтехніка»- 17669,83 грн., як вимоги 2 черги не задоволені за недостатністю майна боржника вважаються погашеними.

Окрім того, в матеріалах справи міститься ряд розпоряджень ліквідатора Івано-Франківського ОКП «Медтехніка»(т. IV, а.с. 102-130), які свідчать про виконання ним своїх обов'язків.

Так, зокрема, відповідно до розпорядження №22 від 26.06.2011 року ліквідатором були розпочаті дії щодо розшуку власників відпрацьованої ртуті, яка знаходиться на зберіганні у Боржника.

Відповідно до наведених вище документів та актів, ліквідатором вчились дії щодо утворення інвентаризаційних комісій з метою виявлення майна Боржника.

Щодо грошових вимог ДПІ у м. Івано-Франківську на суму 497377,50 грн, то судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

В матеріалах справи (т. І, а.с. 170-171) міститься заява ДПІ в м. Івано-Франківську №3951/10/10-039/350 від 19.02.2010 року про майнову вимогу у справі про банкрутство, відповідно до змісту якої Скаржник сам визнає ту обставину, що податкові зобов'язання на суму 497377,50 грн є неузгодженими.

Так, податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акту перевірки Скаржника від 19.02.2009 року № 2261/23-1/03568451 (т. І, а.с. 184-216), та у зв'язку з якими і виникли податкові зобов'язання Боржника перед ДПІ в м. Івано-Франківську на згадану суму, були оскаржені в адміністративному порядку.

Станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали, як і на момент винесення судом апеляційної інстанції даної постанови, в матеріалах справи відсутні докази закінчення адміністративного провадження з оскарження вказаних повідомлень-рішень.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на дату приймання зазначених вище повідомлень-рішень, податкове зобов'язання-це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації, а у разі, коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Таким чином, з моменту прийняття на підставі акта перевірки податкового повідомлення-рішення виникає податкове зобов'язання у платника податків. Проте, суми, нараховані таким податковим повідомленням-рішенням, не є узгодженими. Після узгодження цих податкових повідомлень-рішень нарахована ним сума стає податковим боргом, тобто узгодженим податковим зобов'язанням. Порядок узгодження сум податкових зобов'язань визначений ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно з п. 1.2 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Отже, податковим боргом визнається узгоджене платником податків або встановлене судом податкове зобов'язання.

Вимоги кредитора за податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими після порушення провадження у справі про банкрутство, є поточними і не підлягають визнанню як конкурсні та включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

При цьому, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України, чинного на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали та постанови даної постанови, визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, які платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а податкове зобов'язання -сума коштів, які платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначених платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Зазначеним кодексом встановлено, що податкові зобов'язання можуть бути визначені самостійно платником податків у податковій декларації або контролюючим органом з прийняттям податкового повідомлення-рішення.

Згідно положень п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України - скарга подана із дотриманням строків, визначених п. 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання вважається неузгодженою. З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18. ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Таким чином, з огляду на наведені вище норми матеріального права, суд апеляційної інстанції зазначає, що сума 497377,50 грн була обґрунтовано не включена до звіту ліквідатора, затвердженого оскаржуваною ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області.

Згідно з статтею 25 Закону з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов'язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

З огляду на наведене, звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі. Ухвала про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу приймається за наслідком проведення судового засідання, заслуховування думки сторін у справі, в тому числі кредиторів боржника.

Таким чином, судом апеляційної інстанції були виконані вимоги Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 06.06.2012 року.

З врахуванням викладеного, беручи до уваги вищевикладені обставини, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що суд першої інстанції підставно дійшов висновку, що ліквідатором вжито усіх необхідних заходів по виявленню майнових активів та можливих кредиторів банкрута, у зв'язку з чим звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс було затверджено відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ДПІ в м. Івано-Франківськ -без задоволення.

З огляду на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2011 року у справі №Б-23/95 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення..

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено 13.09.2012 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Кузь В.Л.

суддя Малех І.Б.