Рішення

від 10.09.2012 по справі 5023/3522/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2012 р.Справа № 5023/3522/12 вх. № 3522/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

за участю

позивача - Моісєєва М.С. довіреність б/н від 09.09.2012 р.;

відповідача - Старченко Е.М. довіреність вих.№156-08 б/д;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінополіетілен", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпінополіетілен" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", в якій просить визнати недійсними договори: №33-2007 від 04 липня 2007 р. (із змінами та довповненнями), №25-2008 від 15 серпня 2008 р. (із змінами та доповненнями), які були укладені між позивачем та відповідачем. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що зазначені договори були укладені під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах (ст. 233 ЦК України) та при укладанні даних договорів було порушено як вимоги статутних документів ТОВ "Укрпінополіетілен", так і положення чинного законодавства, що є підставами для визнання даних кредитних договорів недійсними.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 серпня 2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "10" вересня 2012 р. о об) 11:15.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 10 вересня о 15:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні надав клопотання:

- про витребування доказів за вх.№15057, в якому він просить витребувати у позивача засвідчені належним чином копії "Методики оцінки фінансового стану позичальників - юридичних осіб" та положення "Про кредитування юридичних осіб та суб'єктів підприємницької діяльності" (з усіма змінами та доповненнями) затверджених правлінням банку 18 вересня 2003 р.; засвідчені належним чином копії кредитної (них) справи ТОВ "Укрпінополіетілен", у тому числі комплект (-и) документів наданих Позичальником у 2007 р. та 2008 р. перед укладанням кредитного договору №33-2007 від 04 липня 2007 р. та кредитного договору №25-2008 від 15 серпня 2008 р., у тому числі баланси (форма №1); звіти про фінансові результати та їх використання (форма №2); звіти про фінансово - майновий стан (форма №3); відомості статистичних органів та дані бухгалтерського обліку.

- про призначення у справі судово - економічної експертизи, проведення якої доручити спеціалістам Київського науково - дослідного інституту судових експертиз.

Присутній представник відповідача проти задоволення позову заперечував, про що надав відзив на позов за вх.№ 13823, а саме кредитні договори: №33-2007 від 04 липня 2007 р. (із змінами та доповненнями), №25-2008 від 15 серпня 2008 р. (із змінами та доповненнями) підписані та узгоджені сторони за домовленістю сторін по всім суттєвим умовам кредитних договорів. До підписання договорів позивач провів загальні збори ТОВ, де сам вирішив отримати кредити із процентною ставкою 22% та згідно балансів ТОВ "Укрпінополіетілен" фінансових звітів, які були перевірені відповідачем під час укладання вищевказаних кредитних договорів позивач є платоспроможним позичальником. Також відповідач зазначив, що оскільки кредитні договори укладені у 2007 та 2008 року позивачем пропущено строк позовної давності на звернення із позовною заявою до господарського суду, у зв'язку із чим відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

04 липня 2007 між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Інноваційно - промисловий банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Інноваційно - промисловий банк" (далі по тексту - відповідач) укладено Кредитний договір №33-2007. Відповідно до умов вищезазначеного договору, відповідач зобов'язується надати позивачу, а позивач зобов'язується прийняти та належним чином використовувати і повернути відповідачу кредит в формі у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в національній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 700 000,00 гривень, у порядку і на умовах, визначених цим договором.

15 серпня 2008 між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Інноваційно - промисловий банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Інноваційно - промисловий банк" (далі по тексту - відповідач) укладено Кредитний договір №25-2008. Відповідно до умов вищезазначеного договору, відповідач зобов'язується надати позивачу, а позивач зобов'язується прийняти та належним чином використовувати і повернути відповідачу у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в національній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 1 000 000,00 гривень, у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Твердження позивача про те, що вищевказані правочини був вчинений особами, які не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності, та без Кредитного договору не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки від імені відповідача (Банку) вищезазначений Кредитний договір підписаний особою, що має повноваження на укладення такого договору, яки їм надано право на підписання від імені юридичної особи таких договорів.

Кредитні договори №33-2007 від 04 липня 2007 року, №25-2008 від 15 серпня 2008 р. підписаний Головою правління ВАТ "Інноваційно - промисловий банк" Степановим В.Ю., який діяв від імені на підставі статуту.

Від імені позивача (Позичальника) вище зазначені Кредитні договори були підписані Генеральним директором Хренниковим А.Н., який діє на підставі статуту, відповідно протоколів Загальних зборів учасників ТОВ "Укрпенополиетилен" (протокол №10 від 02.07.2007 року), пунктом 4 передбачено: "Поручить Генеральному директору ООО "Укрпенополиэтилен" Хренникову А.Н. оформить надлежащим образом необходимые для кредитования документы лично, в т.ч. подписать кредитный договор или дополнительное соглашение к действующему кредитному договору, новый договор залога или дополнительное соглашение к действующему договору залога, либо уполномочить на это иного сотрудника предприятия путем выдачи последнему доверенности на осуществление определенных в ней действий."; пунктом 3 (протокол №3 від 11.08.2008 року) визнавчено: "Поручить Генеральному директору ООО "Укрпенополиэтилен" Хренникову А.Н. оформить надлежащим образом необходимые для кредитования документы лично, в т.ч. подписать кредитный договор или дополнительное соглашение к действующему кредитному договору, новый договор залога или дополнительное соглашение к действующему договору залога, либо уполномочить на это иного сотрудника предприятия путем выдачи последнему доверенности на осуществление определенных в ней действий.".

Згідно ст. 202, ч. 2 ст. 203, 205, 207, 237 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності з п. 1.2 кредитного договору №33-2007 від 04.07.2007 р. банк надає позичальнику кредит у вигляді відкличної відновлювальної крединої лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 02 липня 2009 р.

Сторони погодили суму ліміту кредитування і визначили його в розмірі 700 000,00 грн.

У відповідності з п. 1.2 кредитного договору №25-2008 від 15.08.2008 р. банк надає позичальнику кредит у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 13 серпня 2009 р.

Сторони погодили суму ліміту кредитування і визначили його в розмірі 1 000 000,00 грн.

Договір - погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1,2, 4 статті 202 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладаючи Кредитний договір, сторони були вільними в укладені договору та визначенні (погодженні) його умов, а відтак, дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Саме надання Банком позивачу певної суми грошей, яке являє собою розміщення банком залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, і є предметом Кредитних договорів, укладених між позивачем та відповідачем.

Що стосується посилання позивача на факт укладення ним спірного договору під впливом тяжких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позивачем не доведено, під впливом яких саме тяжких обставин і на яких вкрай невигідних умовах було укладено спірний договір, і як це могло вплинути на його права та обов'язки.

У листі Верховного Суду України від 24.11.2008 "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зокрема, зазначено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним.

Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду від 28.04.78 № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" визначено, що збігом тяжких обставин слід уважати такий майновий або особистий стан громадянина чи його близьких (крайня нужденність, хвороба тощо), який змусив укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах. Крім того, необхідно довести факт збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.

Під тяжкими обставинами кабального договору розуміється не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, наприклад, важка хвороба особи чи її близьких, смерть її годувальника, крайня нужденність сім'ї, загроза втратити заставлене житло, загроза банкрутства та інші обставини, для усунення чи пом'якшення яких необхідне термінове укладення правочину.

Для того, щоб вважати особу такою, що скористалася тяжкою обставиною свого контрагента, достатньо встановити, що вона знала цю обставину та невигідність для другої сторони умов правочину.

Відтак, позивач, який оскаржує зазначений правочин має довести, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону. Так, позивач, в порушення ст. 33 ГПК України, не довів наявність тяжкої обставини на момент підписання Кредитних договорів та факт неправомірного використання її Банком. Позивачем не доведено, що при укладенні спірних правочинів з його боку мало місце неправильне сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення, за відсутності якого можна б було вважати, що в спірній частині правочин був би вчинений.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

Згідно зі статтею 66 Господарського кодексу України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства, частиною 2 зазначеної статті передбачено, що джерелами формування майна підприємства є, зокрема, кредити банків та інших кредиторів.

Суд зазначає, що укладаючи з позивачем спірні кредитні договори банк розраховував на своєчасне повернення позичальником кредитних коштів та сплату процентів за їх користування, проте позивач ухиляється від їх виконання та не сплачує кредит та проценти за його користування.

При цьому, суд зазначає, що ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик є однією із ознак підприємництва (згідно ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 Господарського кодексу України). Отже складнощі, які виникли у позивача із виконанням спірних кредитних договорів охоплюються його (позивача) підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик позивача на відповідача шляхом звільнення позивача від виконання прийнятих на себе обов'язків за договорами.

При цьому суд враховує також, що спірними кредитними договорами передбачено право позивача відмовитись від одержання кредиту в повному обсязі та дострокове повернення кредиту. Проте, позивач таким правом не скористався - кредит не повернув, проценти за його користування не сплатив.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Виходячи із змісту ст.ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу України ст.345 Господарського кодексу України слід визнати, що сторонами по справі було узгоджено всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду.

Приписами Цивільного та Господарського Кодексів України, які регулюють правовідносини у сфері кредитування, не передбачено внесення до змісту договору такої обов'язкової умови як відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Ці умови не є істотними умовами кредитних договорів, тому, відповідно до ст.627 ЦК України, сторони вільні у їх визначенні.

Відсутність у договорі умови про відповідальність банку щодо видачі кредиту не є істотною і відсутність у договорі цієї умови не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Твердження Позивача про нерівність сторін, щодо зобов'язань, прав, відповідальності один перед одним та відсутності у договорі відповідальності відповідача щодо видачі кредиту є необгрунтованим, оскільки п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону "Про Фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" вимагає наявність в договорі прав та обов'язків сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Кредитний договір містить права сторін (Розділ 5, 6), обов'язки (Розділ 3, 4), відповідальність (Розділ 7), права обов'язки та відповідальність сторін також зазначаються в інших пунктах та розділах договору, таким чином Кредитні договори відповідають п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

За таких обставин, враховуючи положення Кредитних договорів, приписи чинного законодавства, - позовні вимоги є необгрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про витребування документів у відповідача та клопотання про призначення у справі експертизи.

Розглянувши заяву відповідача, заявлену у відзиві на позовну заяву, про застосування наслідків пропущення строку позовної давності, суд відмовляє у її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Відповідно до ч.ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Зважаючи на те, що відповідно довідки ПАТ "Інноваційно - промисловий банк" сплата позивачем боргу згідно кредитних договорів: №33-2007 від 04.07.2007 р., №25-2008 від 15.08.2008 р., тобто обов"язок щодо повернення кредиту був позивачем позивачем припинений по сплаті кредиту в січні 2011 року, по сплаті процентів за користування кредитом в липні 2011 року, тому клопотання відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності є безпідставним.

Враховуючи те, що в позові відмовлено повністю, господарський суд, відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 92, 202, 203, 204, 215, 626, 629, 1048, Цивільного кодексу України, ст.ст.25, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/3522/12

Повне рішення складене 17 вересня 2012 року.