cpg1251
РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" вересня 2012 р. Справа № 8/3-64
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Саврій В.А. ,
суддя Савченко Г.І.
при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідбудінвест" на рішення господарського суду Волинської області від 19.03.2008 р. у справі № 8/3-64
за позовом Волинського природоохоронного міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідбудінвест"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Волинська обласна рада, Луцька районна рада, Маяківська сільська рада
про стягнення 249 588,00 грн.
за участю представників сторін:
прокурора - не з'явився;
позивача - Шляхтича Т.В.;
відповідача - не з'явився;
третьої особи 1 - не з'явився;
третьої особи 2 - не з'явився;
третьої особи 3 - не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Волинський природоохоронний міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охоронною земель у Волинській області, правонаступником якого є Державна інспекція сільського господарства у Волинській області, треті особи на стороні позивача Волинська обласна рада, Луцька районна рада, Маяківська сільська рада звернувся в господарський суд з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідбудінвест" про стягнення 249588 грн. втрат сільськогосподарського виробництва.
Рішенням господарського суду Волинської області від 19.03.2008 року у справі №8/3-64 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзахідбудінвест»на користь Управління з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області: 249588 грн. втрат сільськогосподарського виробництва; 2458 грн. 88 коп. державного мита та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував положеннями ст. 156, ст. 209 ЗК України, п. 1 постанови КМУ №1279 від 17.11.1997 року "Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню". Судом встановлене самовільне використання ТзОВ "Укрзахідбудінвест" під час будівництва житлового комплексу в с. Зміїнець, вул. Шкільна, 2 земельної ділянки площею 1,1539 га, з яких 0,7932 га ріллі, під час якого було пошкоджено ґрунтовий покрив (родючий шар ґрунту). Прийнявши також до уваги рішення сесії Маяківської сільської ради від 05.10.2007 року № 7/4.7 про затвердження розрахункової відомості визначення сум відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва завданих псуванням сільськогосподарських угідь на землях запасу сільської ради, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для стягнення з відповідача 249588 грн. втрат сільськогосподарського виробництва.
Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати.
Апеляційна скарга обґрунтована недоведеністю підстав позову, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невірним застосуванням норм матеріального права. Апелянт, зокрема, вказує на відсутність достатніх та належних доказів на встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки, відсутність у матеріалах справи достатніх доказів для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, невірне застосування судом положень ч. 2 ст. 207 ЗК України та помилкове незастосування ч. 1 ст. 208 цього ж Кодексу.
Державна інспекція сільського господарства у Волинській області, як правонаступник Управління з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи на неправомірні дії відповідача по проведенню земляних та будівельних робіт на самовільно зайнятій земельній ділянці, що виразилось у порушенні ґрунтового покрову, та що призвело до повного виведення земельної ділянки з сільськогосподарського обігу.
Прокурором, Волинською обласною радою, Луцькою районною радою та Маяківською сільською радою подано відзиви та заперечення на апеляційну скаргу, в яких вони просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.
Представник позивача підтримав свої доводи та заперечення, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Інші представники сторін та третіх осіб на розгляд апеляційної скарги не з'явились, хоча про місце, дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Волинська обласна рада подала клопотання про розгляд справи без їх участі.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що рішенням Луцької міської ради від 23.04.2004 року (а.с.54) пальовий фундамент Луцької середньої школи № 13 в с. Зміїнець Луцького району по вул. Шкільній, 2 включений до переліку об'єктів, які підлягають приватизації за конкурсом. Виконком Маяківської сільської ради не заперечував продаж пальового поля та повідомив Луцьку міську раду, що питання продажу земельної ділянки буде вирішене Маяківською сільською радою на пленарному засіданні згідно ЗК України (довідка від 25.10.2004 року № 2414, а. с. 95).
Наказом відділу обліку майна міської комунальної власності Луцької міської ради від 02.11.2004 року затверджені результати засідання конкурсної комісії, й переможцем конкурсу визнано ТзОВ "Укрзахідбудінвест" (а.с.55).
27.12.2004 року відповідач звернувся до Маяківської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки площею 1,3713 га в с. Зміїнець вул. Шкільна, 2 в оренду під будівництво житлового комплексу (а.с.83). Дозвіл даний рішенням Маяківської сільської ради від 30.12.2004 року № 13/3.4.5 (а.с.84).
Рішенням Маяківської сільської ради від 10.10.2006 року № 3/3.1 (а.с.103) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу у власність ТзОВ "Укрзахідбудінвест" площею 1,3713 га для будівництва та обслуговування житлового комплексу на території с. Зміїнець по вул. Шкільній, 2 за рахунок земель Маяківської сільської ради; вирішено продати дану земельну ділянку у власність ТзОВ "Укрзахідбудінвест", й затверджено ціну продажу - 153636 грн.; доручено сільському голові укласти від імені виконкому договір купівлі продажу земельної ділянки.
25.10.2006 року між ТзОВ "Укрзахідбудінвест" та Маяківською сільською радою укладений договір купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,3713 га в с. Зміїнець по вул. Шкільній Маяківської сільської ради Луцького району для будівництва та обслуговування житлового комплексу в с.Зміїнець, по вул. Шкільній, 2.
08.11.2006 року відповідачеві виданий державний акт на право власності на землю серії ЯГ N 545051 (т.1 а.с.23,24-25,101,102).
Проведеною Луцьким реєстраційно - виробничим відділом Волинської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" топографо - геодезичною зйомкою земельної ділянки на території Маяківської сільської ради в с. Зміїнець по вул. Шкільній встановлено, що загальна площа земельної ділянки, зайнятої під будівництво ТзОВ "Укрзахідбудінвест", становить 2,5252 га, тобто площа за межами належної відповідачу згідно державного акту ділянки, що відображено на кадастровому плані, становить 1,1539 га, а саме : під цоколем - 0,0154га, під будматеріалами -0,0511 га, під насипом -0,1445 га, під котлованом - 0,0966 га (т.1а.с. 16). При цьому з 1,1539 га землі, зайнятої відповідачем за межами належної йому земельної ділянки 0,7932 га становить рілля, що віднесена до земель запасу Маяківської сільської ради (землі державної власності) (т. 1 а.с.14,15,17).
Рішенням господарського суду Волинської області від 10.09.2008 року (справа № 1/112-71), що набрало законної сили згідно з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзахідбудінвест", в строк до 11.10.2008 року зобов'язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,1539 га, яка розташована в с. Зміїнець Луцького району по вул. Шкільній та за власні кошти привести її у попередній стан.
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду на підставі ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" вважає доведеним факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 1,1539 га, яка розташована в с. Зміїнець Луцького району по вул. Шкільній.
Апеляційним господарським судом також встановлено, що рішенням сесії Маяківської сільської ради від 05.10.2007 р. № 7/4.7 затверджено розрахункову відомість визначення сум відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва завданих псуванням сільськогосподарських угідь на землях запасу Маяківської сільської ради в с. Зміїнець, вул. Шкільна, 2 при проведені земляних робіт та будівництва житлового комплексу відповідачем в сумі 249588 грн. (а.с. 30-31).
Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції послався на положення ст. 156 ЗК України (глава 24 ЗК) та ст. 209 ЗК України (глава 36 ЗК), а також п. 1 постанови КМУ від 17.11.1997 року №1279 "Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню".
Проте, глави 24 та 36 ЗК України регулюють окремі та незалежні один від одного інститути земельного права, про що також прямо зазначено у ч. 4 ст. 207 ЗК України.
Так, стаття 156 ЗК України визначає підстави відшкодування збитків , серед яких є погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь (п.«г»), а ст. 207 ЗК України (глава 36 ЗК) та постанова КМУ від 17.11.1997 року №1279 врегульовують умови, розміри та порядок відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.
Як вбачається із змісту позовної заяви, прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з вимогою саме про відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем.
Матеріали справи не містять клопотань сторін та процесуальних рішень суду першої інстанції щодо реалізації визначеного ст. 83 ГПК України права суду на вихід за межі позовних вимог. Клопотань про зміну предмету чи підстав позову прокурором та позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України також подано не було.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом .
Отже, обов'язковою передумовою покладання для землевласника чи землекористувача відповідальності у вигляді відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва є факт вилучення (викупу) земель сільськогосподарського призначення для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
Вказані норми регулюють правовідносини, щодо правомірного використання землевласником чи землекористувачем землі, та на відміну від глави 24 Земельного кодексу України не регулюють правовідносин, що виникли з протиправних дій особи щодо самовільного зайняття земельної ділянки та їх наслідків.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, судом першої інстанції не встановлено та прокуратурою не доведено вилучення в порядку ст.149 Земельного кодексу України земельної ділянки площею 1,1539 га, в тому числі 0,7932 га ріллі, які було самовільно зайнято відповідачем під час проведення будівельних робіт, й зазначені обставини не були прийняті судом першої інстнції до уваги.
Апеляційний господарський суд вважає, що прокурор не був позбавлений права в інтересах держави, як власника землі звернутись до суду з позовом про стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284, про що зазначено в п. 3.7. постанови пленуму ВГСУ №6 від 17 травня 2011 року .
Доводи апелянта про те, що згідно з ч.1 ст.208 Земельного кодексу України від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок, зокрема, для будівництва шкіл, будівництва і обслуговування жилих будинків і господарських будівель також не заслуговують на увагу, оскільки зазначена норма підлягає застосуванню лише в разі відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, заподіяних земельній ділянці, що була отримана особою у користування чи у власність на законних підставах, та не підлягає застосуванню в разі її самовільного зайняття.
Посилання судом в рішенні на положення ст. 156 ЗК України не знаходиться у площині предмету та підстав поданого прокурором позову, не регулює спірні правовідносини, тому не спростовує наведеного висновку суду апеляційної інстанції про безпідставність позовних вимог про відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.
Доводи апелянта щодо неможливості представництва прокурором інтересів органів місцевого самоврядування, не приймаються судом до уваги, оскільки прокурор звернувся до суду з позовом саме в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охоронною земель у Волинській області, правонаступником якої є Державна інспекція сільського господарства у Волинській області.
Незважаючи на те, що встановлені під час апеляційного перегляду справи підстави для скасування рішення не наведені в апеляційній скарзі, з огляду на обов'язок апеляційного господарського суду перевіряти законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України ), колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, яким ці обставини не відповідають, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування такого судового рішення та прийняття нового - про відмову в позові.
На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101, п. 2 ч. 1 ст.103, п. 3, п. 4 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідбудінвест" задоволити.
Рішення господарського суду Волинської області від 19.03.2008 р. у справі № 8/3-64 скасувати та прийняти нове рішення.
У позові відмовити.
Стягнути з Державної інспекції сільського господарства у Волинській області (м. Луцьк, вул. Коперніка, 3, код 38009366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідбудінвест" (вул. Конякіна, 10А/84, м. Луцьк, код 30584361) 1247,94 гривень витрат по оплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Господарського суду Волинської області видати відповідний судовий наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Савченко Г.І.
Суд | Рівненський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 17.09.2012 |
Оприлюднено | 19.09.2012 |
Номер документу | 26022905 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Волинської області
Кравчук Антоніна Михайлівна
Господарське
Рівненський апеляційний господарський суд
Мельник О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні