Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-3441/10/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р. Справа № 13140/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Глушка І.В., Гуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами в місті Львові апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства ,,Ужгородське шляхово-будівельне управління № 58" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції до відкритого акціонерного товариства ,,Ужгородське шляхово-будівельне управління № 58" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

15 жовтня 2010 року Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція (МДПІ) Закарпатської області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з відкритого акціонерного товариства (ВАТ) ,,Ужгородське шляхово-будівельне управління № 58" (далі-ВАТ ,,Ужгородське ШБУ № 58") податкову заборгованість в сумі 83614, 83 грн..

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ВАТ ,,Ужгородське шляхово-будівельне управління № 58" оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова винесена при неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що позивачем всупереч вимог пункту 4.34 ст. 4 Закону № 2181 застосовано непрямий метод для визначення податкових зобов'язань платника податків у випадках, які не передбачені цим пунктом, що в силу цієї статті не дозволяється.

Тому відповідач вважає, що у позивача були відсутні правові підстави для визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами.

Крім того, відповідач акцентує увагу на тому, що зміст оскарженої постанови слово в слово ідентичний змісту адміністративного позову.

З огляду на викладене відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що з 22.12.2009 року по 19.01.2010 року працівниками Ужгородської МДПІ проведено виїзну планову перевірку ВАТ ,,Ужгородське ШБУ № 58" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року.

В процесі проведення перевірки встановлено, що ВАТ ,,Ужгородське ШБУ № 58" здійснювало виробництво асфальто-бітумної суміші для використання у власних виробничих цілях та для реалізації юридичним та фізичним особам.

При цьому податковий орган виявив, що відповідач проводив реалізацію асфальто-бітумної суміші фізичним особам-не платникам податку на прибуток по цінам нижчим, ніж проводилася реалізація ідентичної продукції в аналогічні періоди іншим покупцям та замовникам.

В зв'язку з наведеними обставинами Ужгородською МДПІ було прийнято рішення (Наказ від 12.01.2010 р. за №2) про застосування звичайних цін при проведенні перевірки факту реалізації ВАТ ,,Ужгородське ШБУ № 58" асфальто-бітумної суміші фізичним особам-не платникам податку на прибуток.

Внаслідок застосування звичайних цін податковим органом проведено перерахунок валових доходів при реалізації асфальто-бітумної суміші фізичним особам-не платникам податку на прибуток та збільшено валові доходи підприємства на загальну суму 100836,0 грн.. Також перевіркою проведено перерахунок бази оподаткування по ПДВ при реалізації асфальто-бітумної суміші фізичним особам-не платникам податку на прибуток, виходячи із рівня звичайних цін, внаслідок чого збільшено базу оподаткування по ПДВ на загальну суму 100836,0 грн. та збільшено податкові зобов'язань по ПДВ на загальну суму 20168 грн.,

За наслідками перевірки складено акт перевірки від 01.02.2010 року №15/23-1/03450092.

На підставі висновків акту перевірки Ужгородською МДПІ було прийнято рішення від 11 лютого 2010 року № 1/23-1/03450092/1691 про визначення товариству податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін по платежу: податок на додану вартість в розмірі 30252,00 грн., в тому числі основний платіж 20168,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 10084,00 грн.;

- рішення від 11 лютого 2010 року № 7/17-2/03450092 про визначення податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін по платежу: податок з доходів фізичних осіб в розмірі 53362,83 грн., в тому числі основний платіж 17787,61 грн. та штрафні (фінансові) санкції 35575,22 грн.

За наслідками розгляду у адміністративному порядку скарги відповідача органами ДПС прийняті рішення про залишення заперечень та скарг без задоволення.

Так, рішенням ДПА України від 06.08.2010 року № 15427/7/25-0115 повторна скарга товариства залишена без задоволення.

Податковою інспекцією було направлено ВАТ ,,Ужгородське ШБУ № 58" пропозицію за № 1675/10/23-1 від 10.02.2010 року щодо самостійної сплати розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань, однак, відповідач не забезпечив самостійної сплати цих податкових зобов'язань.

Підпунктом 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Згідно підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою.

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

За змістом підпункту 5.2.4 пункту 5.2 ст. 5 вказаного Закону процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Оскільки на час звернення Ужгородської МДПІ до суду процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу рішення від 11 лютого 2010 року про визначення товариству податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін по податку на додану вартість в розмірі 30252,00 грн., та податку з доходів фізичних осіб в розмірі 53362,83 грн. була закінчена, докази оскарження в судовому порядку цих рішень в матеріалах справи відсутні, а тому ці суми є узгодженими та підлягають сплаті відповідачем до відповідних бюджетів.

Відповідач самостійно не сплатив визначені податковим органом суми податкових зобов'язань, а тому суд першої інстанції прийняв вірне та обґрунтоване рішення про стягнення цих сум в примусовому порядку.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів визнає безпідставними, оскільки вони в основному стосуються правомірності рішень ДПІ, що не є предметом розгляду в даній справі.

Покликання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права також апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи та ухвалення незаконного рішення.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства ,,Ужгородське шляхово-будівельне управління № 58" залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі № 2а-3441/10/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді І.В. Глушко

В.В. Гуляк