Ухвала

від 11.07.2012 по справі 2а/0270/2715/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

м.Вінниця

11 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/2715/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

суддів: Жданкіної Наталії Володимирівни,

Поліщук Ірини Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Терлецького Є.Б.,

представника позивача: Спірідонова В.В. ,

представника відповідача: Сіроштан О.І.,

представників ІІІ осіб: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень у справі

за позовом: приватного підприємства "Джерело"

до: Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень, ІІІ особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень"

про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом приватного підприємства "Джерело" до Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

12.06.2012 року до суду надійшов адміністративний позов ПП «Джерело» до Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі № 2а/0270/2715/12.

04.07.2012 року за вх. 16746 до початку розгляду адміністративної справи по суті на адресу суду надійшла заява приватного підприємства «Джерело» про зміну предмету позову, в якій позивач просить: визнати дії Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень щодо відмови у задоволенні заяв приватного підприємства «Джерело»про передачу виконавчих написів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 №№ 7757, 7759, 7761, 7763, 7765, 7767, 7769 від 09.12.2010 року ліквідаційної комісії приватного підприємства «Джерело» протиправними; зобов'язати Державну виконавчу службу України в особі відділу примусового виконання рішень передати ліквідаційної комісії ПП «Джерело» виконавчі написи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 №№ 7757, 7759, 7761, 7763, 7765, 7767, 7769 від 09.12.2010 року та виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих написів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 №№ 7757, 7759, 7761, 7763, 7765, 7767, 7769 від 09.12.2010 року за №№ 24941026, 24932079, 24941862, 24942411, 24934298, 24940562 та 24941448 закінчити.

06 липня 2012 року на адресу суду за вх. № 17172 надійшла заява Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень про застосування строків позовної давності. Заява відповідача мотивована тим, що листом № 12-0-22-2442/5/4 від 25.04.2012 року Державна виконавча служба України в особі відділу примусового виконання рішень відмовила позивачу у задоволенні заяв про передачу виконавчих написів ліквідаційній комісії та у закінченні виконавчих проваджень по виконавчим написам, тому саме 25.05.2012 року ПП «Джерело» стало відомо про порушення його прав. Враховуючи положення ст. 181 КАС України, яким передбачено 10-денний строк звернення до суду, відповідач вважає, що даний строк позивачем пропущено.

В судовому засіданні представник відповідача уточнила прохальну частину заяви від 06 липня 2012 року та просила залишити даний адміністративний позов без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні проти поданої заяви заперечував, обґрунтовуючи свою позицію наступним.

Так, частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу»визначено, що органами державної виконавчої служби є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

За таких обставин, представник позивача вважає, що Державна виконавча служба України, на виконанні якої знаходяться виконавчі написи нотаріуса і яка є відповідачем в даній адміністративній справі, не є органом виконавчої служби, а тому положення статті 181 КАС України до даних правовідносин не застосовуються. Крім того, представник позивача зазначив, що 10-й строк звернення до суду ним також не пропущено, оскільки первинний позов до суду подано 12 червня 2012 року.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені завчасно та належним чином. На адресу суду за вх.17040 від 05.07.2012 року надійшло клопотання ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» про розгляд справи за відсутності третьої особи.

З огляду на вищевикладене та враховуючи положення статті 128 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи без участі представників третіх осіб.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані у справу докази та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Так, обґрунтовуючи свою позицію, представник позивача зазначає про неможливість застосування у даному випадку положень статті 181 КАС України.

Суд критично оцінює дане твердження, оскільки частиною 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 Положення про Державну виконавчу службу України, що затверджено Указом Президента від 6 квітня 2011 року N 385/2011, визначено, що Державна виконавча служба України (ДВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів.

Відповідно до Указу Президента України від 09 грудня 2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання, підвищення ефективності державного управління та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України постановлено утворити Державну виконавчу службу України, поклавши на цю Службу функції з реалізації державної політики у сфері організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів.

Як вбачається із системного аналізу зазначених норм саме на Державну виконавчу службу України станом на сьогодні покладено обов'язок щодо організації виконання рішень судів та інших органів, а не приведення у відповідність наведеним вище нормативним актам інших нормативно-правових актів не може свідчити про відсутність в останнього зазначених повноважень.

Крім того, визначаючись щодо клопотання представника позивача про зміну предмету адміністративного позову, суд зокрема виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право до початку розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вищезазначена норма кореспондується із ст. 137 КАС України, відповідно до якої до початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву. Єдиною підставою щодо неприйняття такої заяви є її невідповідність ст. 106 КАС України.

Як вбачається із матеріалів справи, зазначена заява відповідає вимогам ст. 106 КАС України, тому, до розгляду справи по суті, у суду були відсутні підстави щодо її неприйняття. Проте під час розгляду клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, судом було встановлено, що у даному випадку позивачем було змінено не тільки предмет позову, але й його підстава.

Так, підставою позову є обставини ( фактична підстава) і норми права ( юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача, а предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, 12 червня 2012 року ПП «Джерело» звернулось до суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. Бездіяльність відповідача, на думку позивача, зокрема, полягала в не передачі відповідачем голові ліквідаційної комісії виконавчих проваджень, відкритих за виконавчими написами нотаріуса. Разом з тим, у своїй заяві від 04.07.2012 року за вх. № 16746 про зміну предмету позову, позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні заяв про передачу виконавчих написів приватного нотаріуса, чим змінив ще й підставу адміністративного позову, адже підставою у даному випадку є відмова.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, матеріалів адміністративної справи та враховуючи позицію представника позивача щодо не розгляду первинного позову, оскільки оцінка йому надавалась постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року у справі № 2а/0270/5089/11 та задоволення позовних вимог, викладених в заяві про зміну предмету позову, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем подано заяву не лише про зміну предмету позову, а й зміну підстав для звернення до суду.

Таким чином, позивач в рамках заявленого позову фактично подав новий позов, що не узгоджується із положеннями статей 51, 137 КАС України. Разом з тим, заява про зміну предмету позову, має розглядатися окремо без врахування первинного позову, оскільки в повній мірі змінює заявлені вимоги, а тому до неї в загальному порядку застосовуються положення статей 99, 100 КАС України.

Частиною 1 статті 3 КАС України визначено, що адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Крім того, ч. 2 ст. 181 КАС України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду:

- у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

- у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, як випливає з матеріалів адміністративної справи та не спростовується представником позивача, про порушення прав йому стало відомо з листа № 12-0-22-2442/5/4 від 25.04.2012 року Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень, яким відмовлено позивачу у задоволенні заяв про передачу виконавчих написів ліквідаційній комісії та у закінченні виконавчих проваджень по виконавчим написам, який надійшов на адресу ПП «Джерело» 04.06.2012 року. Проте, оскаржити дії щодо відмови у задоволенні заяв про передачу виконавчих написів ліквідаційній комісії та у закінченні виконавчих проваджень по виконавчим написам, представник позивача звернувся до суду лише 04.07.2012 року при зверненні до суду з заявою про зміну предмету позову.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, про те, що позивачем пропущено 10-денний строк звернення до суду, а пояснення позивача про причини пропуску є необґрунтованими та не можуть бути визнані поважними.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Згідно п.9 ч.1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що клопотання про поновлення строку звернення до суду від позивача не надходило, колегія суддів приходить до висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Щодо вимоги зобов'язального характеру, то вказані вимоги підлягають залишенню без розгляду , оскільки є похідними від вимоги про визнання дій протиправними.

Керуючись п. 9 ч. 1 ст. 155, ст. ст. 165, 186, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Клопотання Державної виконавчої служби України в особі відділу римусового виконання рішень про залишення адміністративного позову без розгляду задовольнити.

2. Адміністративний позов приватного підприємства "Джерело" до Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень, ІІІ особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ "Банк заощаджень та інвестицій" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.

Роз'яснити позивачу, що особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя: Бошкова Юлія Миколаївна

Судді: Жданкіна Наталія Володимирівна

Поліщук Ірина Миколаївна