Постанова

від 13.09.2012 по справі 6/458

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2012 р. Справа № 6/458

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Яговдік С.М. -прокурор ГПУ, посв. №730, позивача: Копейчиков М.В. -дов. від 29.08.12, відповідача: Ковальчук І.В. -дов. від 26.12.11, касаційну скаргуГенеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.06.12 у справі№6/458 за позовомДержавного підприємства "Антонов" доМіністерства оборони України проспонукання до виконання умов договору

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.08.12 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

В судовому засіданні 30.08.12 оголошувалася перерва до 13.09.12.

Державне підприємство "Антонов" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням змін) до Міністерства оборони України про зобов'язання відповідача виконати умови державного контракту (договору) №117024ВВ від 10.06.92 та додаткової угоди до нього від 11.07.08 №8. Позивач посилався на те, що ним було виконані договірні зобов'язання і здано обсяг робіт за етапами 1, 2 відповідно до відомості виконання, що не перевищує суму сплаченого платежу, а саме: за етапом 1 роботи на суму 11404605,86 грн., на етапі 2 роботи на суму 18568606,41 грн., на загальну суму 29 973 212,27 грн. Проте, відповідач, здійснивши перевірку фактичних витрат виконавця, безпідставно, в порушення умов додаткової угоди №8 від 11.07.08, відмовляється узгодити і затвердити договірну (тверду) фіксовану ціну виконаних робіт та підписати (затвердити, узгодити) протокол договірної (твердої) фіксованої ціни виконаних робіт. Позов обґрунтований приписами статей 13, 193 Господарського кодексу України, статей 526 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державне оборонне замовлення".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.12 (судді: Ковтун С.А., Спичак О.М., Омельченко Л.В.) позов задоволено частково. Господарський суд, з урахуванням висновку судово-економічної експертизи №12026/10-19/7205/11-19, дійшов висновку про те, що фактичні витрати позивача за виконані і прийняті роботи за етапами 1 і 2 складають 27544236,17 грн., а саме: 11404605,86 грн. за етапом 1 та 16139630,31 грн. за етапом 2. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Суд визнав необґрунтованим включення до вартості виконаних робіт у спірних етапах 1598128,56 грн. загально-виробничих витрат, оскільки такі не були погоджені із замовником; та 830847,54 грн. прибутку, позаяк на амортизаційні відрахування не нараховується прибуток. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 11, 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 13, 193 Господарського кодексу України, статей 1, 6 Закону України "Про державне оборонне замовлення", статті Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Положення про представництво державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.09 №1107.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.12 (судді: Федорчук Р.В., Лобань О.І., Ткаченко Б.О.) перевірене рішення господарського суду залишено без змін з ти же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням пояснень і уточнень) звернулася Генеральна прокуратура України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, яка просить судові рішення у справі скасувати та відмовити в позові повністю. Прокурор вважає неправомірним включення по 1 етапу: 406 590,92 грн. витрат на закупівлю покупних і комплектуючих виробів, які не замовлялися і не погоджувалися із замовником та 1 371 224, 67 грн. прибутку, нарахованого на вартість комплектуючих виробів для виготовлення двигунів. Що стосується етапу 2, то прокурор вказував на безпідставне, на його думку, включення в ціну робіт 8 645 861,83 грн. витрат 1997-2003 років; 1 725261,61 грн. витрат, пов'язаних з амортизацією комерційних літаків. Крім того, прокурор вважає необґрунтованою відмову апеляційного господарського суду у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та залучення до участі у справі експертів.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу -без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.06.92 між Міністерством оборони України - генеральним замовником та Державним підприємством "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова" (правонаступником якого є Державне підприємство "Антонов") - виконавцем було укладено державний контракт (договір) №117024ВВ на виконання дослідно-конструкторської роботи, що віднесено до Державного оборонного замовлення. Відповідно до розділу І договору виконавець зобов'язався виконати та здати, а генеральний замовник прийняти та оплатити дослідно-конструкторську роботу "Адепт" по темі "Створення виробу "77"(літак АН-70). Пунктом 1 розділу І договору передбачено поетапне виконання робіт. Згідно з пунктом 14 договору роботи виконані виконавцем, перевіряються представництвом замовника № 615. В подальшому, 11.07.08 сторонами укладено додаткову угоду №8 до договору №117024ВВ. Пунктом 1 розділу І цієї додаткової угоди визначено, що відповідно до обсягів коштів, які передбачені бюджетною програмою КПКВ 2101160 "Прикладні дослідження у сфері військової оборони держави" за КЕКВ 1171 на 2008 рік, замовник та виконавець домовились про обсяги і терміни виконання робіт зі створення літака АН-70, які виконуються виконавцем в межах основного договору за власні обігові кошти та будуть оплачуватись в поточному році за рахунок коштів Міністерства оборони України в межах даної додаткової угоди за темою "Завершення державних спільних випробувань літака АН-70 та дороблення його за результатами випробувань в обсязі 2008 року", шифр "Адепт". Повний обсяг роботи, окремі етапи та терміни виконання вказані у відомостях виконання робіт, що є невід'ємним додатком до даної додаткової угоди. Пунктом 2 додаткової угоди встановлено, що в обсяг робіт включаються роботи, запропоновані до завершення у 2008 році, та витрати на їх виконання з 01.04.97 до 30.11.08. Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ додаткової угоди №8 датою виконання обов'язків за додатковою угодою вважається дата затвердження замовником акта про приймання робіт. Відповідно до пункту 10 розділу ІV додаткової угоди для прийняття робіт зі створення літака АН-70 у 2008 році в межах лімітної ціни додаткової угоди та відповідно до обсягів, передбачених відомістю виконання, замовник на підставі письмового повідомлення виконавця про готовність виконаних робіт для приймання замовником, за 10 днів до кінцевого терміну виконання етапу, створює комісію за участю зацікавлених сторін та видає відповідний наказ. Робота комісії проводиться у період не більше 5 днів із складанням відповідного акта про приймання, або відхилення від приймання робіт, що будуть пред'явлені виконавцем. Акт затверджується замовником не пізніше терміну виконання відповідного етапу, встановленого відомістю виконання додаткової угоди. За позитивними результатами приймання робіт сторонами у встановленому порядку на підставі фактичних витрат виконавця затверджується протокол договірної (твердої) фіксованої ціни виконаних робіт за відповідним етапом по створенню літака АН-70. Пунктом 16 розділу VІ додаткової угоди №8 сторони передбачили, що перелік робіт, передбачених відомістю виконання за фактично виконаними роботами виконавцем, може уточнюватись шляхом підписання відповідного погоджувального протоколу. В процесі розгляду спору господарськими судами установлено, що 01.12.09 сторонами було підписано узгоджувальний протокол №7 до додаткової угоди, згідно з яким замовником взяті фінансові зобов'язання на 2009 рік в межах фактично виділених коштів в сумі 30 000 000 грн. за частину виконаних робіт відповідно до відомості виконання до додаткової угоди за двома етапами: етап 1 "Завершення державних спільних випробувань літака АН-70 та дороблення його за результатами випробувань" розділ "в", етап 2 "Виготовлення фюзеляжу і хвостового оперення (кіля, правої половини стабілізатора) для доукомплектування зразка статичних випробувань. Остаточне складання" (пункт І узгоджувального протоколу №7). Пунктом ІІ узгоджувального протоколу №7 до додаткової угоди №8 встановлено, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 09.12.99 №2244 та від 11.03.09 № 200-2 замовник здійснює попередню оплату (авансування) етапів 1 і 2 в розмірі 30 000 000 грн. В термін до 25.12.09 виконавець зобов'язався здати замовнику обсяг робіт відповідно до відомості виконання на суму, що не перевищує суму сплаченого авансу. В свою чергу, замовник створює комісію та проводить приймання виконаного обсягу робіт. За результатами приймання складається акт про приймання робіт, який затверджується замовником (пункт ІІІ узгоджувального протоколу №7). Розділом VІ додаткової угоди №8 передбачено, що лімітна ціна (граничне значення вартості роботи в цілому) на момент укладання додаткової угоди у відповідності до протоколу узгодження лімітної ціни №1/2008 від 11.07.08, що є додатком № 2 до додаткової угоди №8, встановлена у сумі 70 000 000 грн., у тому числі за етапами роботи: етап 1 -48 332 576,09 грн., етап 2 -21 667 423, 91 грн. Згідно з пунктом 14 розділу VІ додаткової угоди №8 замовник бере зобов'язання на 2008 рік за даною додатковою угодою в межах державного оборонного замовлення на 2008 рік в сумі 70 000 000 грн. за договірною спеціальною ціною. Пунктом 15 розділу VІ додаткової угоди №8 визначено, що виконані і прийняті замовником роботи оплачуються за договірною (твердою фіксованою) ціною, яка розраховується виконавцем та затверджується замовником на підставі перевірки фактичних витрат виконавця та співвиконавців, що підтверджується документально. Перевірка фактичних витрат проводиться з урахуванням вимог пункту 12 додаткової угоди №8. Пунктом 19 розділу VІ додаткової угоди № 8 визначено, що оплата виконаних та прийнятих за цією додатковою угодою робіт проводиться замовником за рахунком виконавця на підставі затвердженого акта про приймання робіт, посвідчення 615 ВП МОУ про приймання робіт, протоколу узгодження договірної (твердої фіксованої) ціни. Згідно з пунктом 17 розділу VІ додаткової угоди №8 для виконання робіт може надаватись попередня оплата (аванс) у розмірі 70% їх вартості на підставі затвердженого протоколу узгодження попередньої ціни з установленням лімітної ціни на роботу і пред'явлення виконавцем рахунку замовнику та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.06, на термін, який не може перевищувати трьох місяців. Пунктом 12 розділу ІV додаткової угоди № 8 сторони обумовили, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.99 №279 "Про затвердження Положення про військові представництва на підприємствах, установах і організаціях" військові представництва під час виконання підприємствами дослідно-конструкторських робіт зобов'язані здійснювати контроль за якістю науково-технічної продукції на всіх стадіях її розроблення, своєчасним виконанням робіт за даною додатковою угодою, перевіряти і узгоджувати калькуляційні матеріали щодо договірних (твердих фіксованих) цін та здійснювати контроль за правильністю визначення витрат, проведених згідно з кошторисом на всіх стадіях розроблення та виготовлення дослідних зразків, надавати висновок щодо рівня цін. Замовник без втручання в оперативно-господарську діяльністю виконавця має право перевіряти хід і якість виконання дослідно-конструкторської роботи, а також фактичні витрати, понесені виконавцем та співвиконавцями за даною додатковою угодою. Перевірки проводяться за участю представництва замовника №615. Разом з тим, пунктом 33 розділу ІХ сторони домовилися, що усі суперечки, котрі можуть виникнути з державного контракту і додаткової угоди до нього, у разі недосягнення взаємної згоди, вирішуються господарським судом. Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.12.09 генеральним замовником було сплачено на користь виконавця аванс у розмірі 30 000 000 грн. Виконавцем було надіслано повідомлення про готовність виконаних робіт до прийняття: ПЗ №615 -повідомлення №87/7939 від 08.12.09 та генеральному замовнику - повідомлення №87/801ЗК від 11.12.09. Разом з тим, виконавцем були направлені ПЗ №615 ВП Міністерства оборони України та генеральному замовнику на розгляд та погодження матеріали договірної (твердої фіксованої) ціни, яка становить 30032863,82 грн. Сторонами 24.12.09 було підписано узгоджувальний протокол №9 до додаткової угоди № 8, в розділі ІІІ якого вони домовились скоригувати та затвердити розподіл витрат за статтями структури ціни протоколом твердої (фіксованої) ціни згідно з фактичним розподілом за результатами виконаних робіт, але в межах лімітної ціни, встановленої пунктом 14 додаткової угоди № 8. Пунктом 2 додаткової угоди №8 (в редакції узгоджувального протоколу № 9 від 24.12.09) встановлено, що в обсяг робіт за даною додатковою угодою включаються роботи, запропоновані до завершення у 2010 році та витрати на їх виконання з 01.12.05 (в частині виготовлення та поставки 1-го і 3-го комплектів дослідних модулів для двигуна Д-27) до 30.11.08 включно за етапом 1 та з 01.04.97 до 31.12.09 включно за етапом 2. Генеральним замовником 25.12.09 затверджено акт роботи комісії з приймання робіт за етапом І "Завершення державних спільних випробувань літака Ан-70 та дороблення його за результатами випробувань"(розділ "в"), етапом 2 "Виготовлення фюзеляжу і хвостового оперення (кіля, правої половини стабілізатора) для доукомплектування зразка статичних випробувань. Остаточне складання "додаткової угоди № 8 (дослідно-конструкторська робота "Адепт"). Висновками комісії, викладеними у пункті 7 акта роботи комісії з приймання робіт, встановлено, що роботи за "Етапом 1", "Етапом 2" у частині пред'явлених та проавансованих робіт, вважаються виконаними, прийнятими та такими, що підлягають до оплати (з урахуванням здійсненого авансування). Представництвом замовника 30.12.09 видано виконавцю посвідчення №2/2009, у якому зазначено, що відповідно до умов додаткової угоди №8 ВВ ДКР, шифр "Адепт", роботи етапу 1 "Завершення державних спільних випробувань літака АН-70 та дороблення його за результатами випробувань" (розділ "в", в межах обсягів фінансування у 2009 року) та етапу 2 "Виготовлення фюзеляжу і хвостового оперення (кіля, правої половини стабілізатора) для доукомплектування зразка статичних випробувань. Остаточне складання", вважаються виконаними та підлягають оплаті. Зазначене підтверджується "Актом об окончании постройки самолета АН-70 №01-01 Т" від 19.12.08, "Актом № 968 приемки этапа 2 "Ремонт ПТС-15 № 203002" та актом про виконання робіт підприємств-співвиконавців (у складі згідно "Акта роботи комісії", затвердженого директором Департаменту розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України 25.12.09). Господарські суди в ході розгляду спору установили, з підтвердженням матеріалами справи, що сторони дійшли згоди про зменшення ціни з 30 032 863, 82 грн. до 29 973 212,27 грн., шляхом виключення із заявлених виконавцем витрат вартості матеріалів на суму 41 139, 00 грн., 8 227, 80 грн. ПДВ та 10 284,75 грн. прибутку, що підтверджується структурою на науково-технічну продукцію. Проте, підписавши акт приймання виконаних робіт (як того вимагає контракт) та визнавши роботи такими, що підлягають оплаті в сумі 29 973 212,27 грн., генеральний замовник відмовився підписати протокол узгодження ціни фактично виконаних та прийнятих робіт за етапами 1, 2. Господарським судом першої інстанції (ухвала суду від 29.11.10) для з'ясування питань щодо понесення позивачем фактичних витрат за виконані роботи за етапами 1, 2 за додатковою угодою №8 від 11.07.08 призначалася судова бухгалтерсько-економічна експертиза. Оцінюючи висновок судово-економічної експертизи №12026/10-19/7205/11-19 від 19.08.11, господарські суди установили, що документально підтверджуються витрати позивача на загальну суму 27 544 236,17 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Державного підприємства Антонов" заявлена до Міністерства оборони України про зобов'язання відповідача узгодити та затвердити ціну фактично виконаних і прийнятих робіт за етапом 1 (в межах обсягів фінансування у 2009 році) та тверду фіксовану ціну етапу 2 додаткової угоди № 8 від 11.07.08 до державного контракту (договору) №117024ВВ від 10.06.92 на загальну суму 29 973 212,27 грн. Ці вимоги рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.12, були задоволені частково та затверджено ціну фактично виконаних та прийнятих за етапами 1,2 за спірним контрактом робіт в загальній сумі 27 544 236,17 грн. Між тим, як убачається зі змісту касаційної скарги (з урахуванням уточнень) прокурор не погоджується з судовими актами у справі в частині затвердження твердої фіксованої ціни у сумі 12148939,03 грн., а саме: по 1 етапу: 406 590,92 грн. витрат на закупівлю покупних і комплектуючих виробів та 1 371 224, 67 грн. прибутку, нарахованого на вартість комплектуючих виробів для виготовлення двигунів; по 2 етапу - 8 645 861,83 грн. витрат відновлених після їх списання; 1 725261,61 грн. витрат, пов'язаних з амортизацією комерційних літаків. В іншій частині судові акти у справі прокурором не оскаржені. Отже, судове рішення переглядається лише в межах вимог та доводів касаційної скарги. Згідно з приписами статті 13 Господарського кодексу України державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини. Пунктом 5 статті 1 Закону України "Про державне оборонне замовлення" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний контракт з оборонного замовлення - це договір, укладений державним замовником з виконавцем відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України основних показників оборонного замовлення (обсяги поставок (закупівлі) продукції, виконання робіт, надання послуг, строки виконання замовлення тощо), який передбачає зобов'язання сторін та їх відповідальність за виконання оборонного замовлення. Відповідно до пункту 4 статті 6 Закону України "Про державне оборонне замовлення" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державні замовники мають право створювати на підприємствах, в установах та організаціях - виконавцях свої представництва або залучати до цієї роботи на договірній основі існуючі представництва інших державних замовників. Діяльність цих представництв здійснюється відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Главою 62 Цивільного кодексу України унормовано виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Так, за приписами статті 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи. Відповідно до приписів статей 893, 894 цього ж Кодексу виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати. Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін. Як вже зазначалося прокурор не погоджується з включенням позивачем до твердої ціни витрат по 1 етапу -1777815,59 грн. та по 2 етапу -10371123,44 грн. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку висновку експертизи від 19.08.11 та усім доводами прокурора і відповідача, господарські суди установили, що фактичні витрати позивача за виконані і прийняті роботи за етапами 1 і 2 складають 27 544 236,17 грн. При цьому, судами враховано, що розрахунок витрат за статтею "Покупні та комплектуючі вироби", котрі є додатком №2 до структури ціни, підписаному ПЗ №615, включає комплектуючі на суму 406590,92 грн. з ПДВ. Між тим, як установили суди, понесення вказаних витрат за спірним контрактом підтверджується матеріалами справи та висновком судово-економічної експертизи від 19.08.11 (т.2 а.с. 25-26). Також суди установили з підтвердженням матеріалами справи, правомірність включення позивачем до собівартості продукції вартості комплектуючих, які виготовлені Відкритим акціонерним товариством "Мотор Січ" в сумі 5 187 728,97 грн. та здійснення нарахування прибутку в сумі 1 371 224,67 грн. Згідно з пунктом 8 Протоколу узгодження лімітної ціни №1/2008 від 11.07.08, що є додатком №2 до додаткової угоди №8, рентабельність прийнято у розмірі 25% від собівартості власних робіт. Принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності регулюються національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (затвердженим Міністерством фінансів України №318 від 31.12.99). Згідно з пунктом 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Пунктом 12 П(С)БО 16 "Витрати" встановлено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, котрі утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Згідно з актом №1 приймання-передачі модулів, агрегатів та деталей для двигуна Д-27, відповідно до переліку 1270010020-60 ВАТ "Мотор Січ" виготовлено та поставлено, а позивачем прийнято дослідні модулі, агрегати, та деталі для двигуна Д-27 згідно з переліком 1270010020-60 відповідно до специфікації №1А до договору на поставку продукції від 12.09.01 №НО556/01-Д/3308. Вартість поставки становить 5 187 728,97 грн. без ПДВ, (з ПДВ 6225274,76 грн.), оплата якої здійснена позивачем (додаток № 4 до матеріалів справи). Акт роботи комісії з приймання робіт за етапом І, ІІ від 25.12.09 (т. 3 а.с. 80-87), затверджений відповідачем, у пункті 2.7 містить посилання на акт №1 прийому-передачі приймання-передачі спірних модулів, агрегатів та деталей для двигуна Д-27, а також відомості виконання цих робіт. Це свідчить, як встановили суди, про віднесення зазначених робіт до обсягу прийнятих за актом. Сторонами узгоджено, що собівартість власних робіт визначається як виробнича собівартість робіт за виключенням статті калькуляції "Роботи, що виконують сторонні організації та підприємства". Зазначене знайшло своє відображення у структурі ціни на науково-технічну продукцію (додаток №2 до протоколу ціни). Отже, стаття калькуляції "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби" включається до складу виробничої собівартості власних робіт (т.1, а.с. 62). До переліку статей калькулювання виробничої собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт відповідно до "Методичних рекомендації визначення кошторисної вартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт для організацій (підприємств) різних форм власності та господарювання (крім бюджетних установ)", затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 21.02.2006 року №119, також включаються прямі матеріальні витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, а саме: витрати на комплектуючі вироби та спецустаткування для наукових (експериментальних) робіт. Крім того, відповідно до пунктів 16, 22 "Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.96 №830, однією із статей витрат при формуванні собівартості є "Спецустаткування для наукових (експериментальних) робіт". До зазначеної статті, зокрема, належать витрати на виготовлення та придбання стендів, механізмів та іншого спецобладнання, необхідного для проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, включаючи витрати на їх проектування, виготовлення, транспортування, монтажу та встановлення, що також були підставно віднесені позивачем до загальновиробничих витрат. Отже, у зв'язку із зазначеним, як встановили суди попередніх інстанцій, позивач правомірно включив до собівартості робіт, вартість комплектуючих, виготовлених ВАТ "Мотор-Січ". А відтак, позивачем підставно нараховано прибуток на вартість цих комплектуючих. При цьому, суди установили, що рентабельність в даному випадку, складає 24,7%, і це не перевищує розміру, передбаченого сторонами в спірному договорі (протокол узгодження лімітної ціни №1/2008, що є додатком №2 до додаткової угоди №8). Водночас суди дослідили і правомірність включення до структури твердої ціни витрат позивача 1997-2003 років. Так, пунктом 2 додаткової угоди №8 визначено, що в обсяг робіт за додатковою угодою включаються роботи, запропоновані до завершення у 2008 році, та витрати на їх виконання з 01.04.97 до 30.11.08. Суди встановили, що відновлення витрат по виконанню робіт етапу 2 у сумі 6 275 990,61 грн. здійснено у відповідності до вимог пунктів 6-8 П(С)БО 6 "Виправлення помилок та зміни у фінансових звітах". Окрім того, суди дійшли висновку про підставність здійснення амортизаційних нарахувань на транспортні літаки у сумі 3 323 390,17 грн. за статтею загальновиробничі витрати. При цьому, відповідач вважає безпідставним віднесення 1 725 261,61 грн. амортизаційних нарахувань на транспортні літаки на витрати за статтею "Загальновиробничі витрати". Згідно з пунктами 1, 11, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку ( П(С)БО) 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.99 це положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. Пунктом 16 П(С)БО 16 "Витрати" встановлено, що загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину. Такі ж вимоги щодо віднесення амортизаційних нарахувань до загально-виробничих витрат містять і пункти 391, 401 Методичних рекомендацій по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики від 09.07.03 №373. Відтак, як встановили суди, позивач мав право на віднесення амортизаційних нарахувань в сумі 3323390,17 грн. на витрати за статтею загальновиробничі витрати. Оскільки в процесі розгляду спору господарські суди установили, що фактичні витрати позивача на виконання пред'явлених ним та прийнятих відповідачем робіт за етапами 1, 2, (які відповідно до пункту 15 додаткової угоди №8 визначають договірну ціну), становлять 27 544 236,17 грн., а саме за етапом 1 -11 404 605,86 грн., за етапом 2 -161 39 630,31 грн., що не перевищує суму лімітної ціни, узгодженої договором, суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги в цій частині. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. За таких встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав для часткового задоволення позову. Довід прокурора про незадоволення апеляційним господарським судом його клопотання про відкладення розгляду справи не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки, по-перше, за приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, при цьому питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи, чого судом установлено не було; а по-друге, з матеріалів справи убачається, що суд апеляційної інстанції неодноразово оголошував у судових засідання перерви (у судовому засіданні 23.04.12 перерва до 10.05.12, у судовому засіданні 10.05.12 перерва до 11.06.12, у судовому засіданні 11.06.12 перерва до 20.06.12; про що прокурор був повідомлений та брав у них участь. Водночас не може бути підставою для скасування постанови у справі і посилання прокурора на необґрунтоване, на його думку, незалучення до участі у справі судових експертів, позаяк таке, за приписами статей 30, 65 Господарського процесуального кодексу України, можливе у разі, коли обставини справи свідчать про доцільність отримання пояснень спеціаліста з питань, що виникають під час розгляду справи, зокрема, з метою з'ясування її фактичних обставин та, відповідно, це є правом, а не обов'язком суду. Решта доводів касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки усім їм надавалася оцінка апеляційним господарським судом; вони не спростовують встановленого господарськими судами та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

В іншій частині прокуратурою судові акти у справі не оскаржені, а відтак касаційною інстанцією не переглядалися.

Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.12 у справі №6/458 залишити без змін.

Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В. Швець