Постанова

від 18.09.2012 по справі 5017/326/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2012 р. Справа № 5017/326/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А., суддів:Кочерової Н.О., Барицької Т.Л., розглянувши касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 р. у справі№ 5017/326/2012 господарського суду Одеської області за позовомвідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області дотовариства з обмеженою відповідальністю "Новікъ" простягнення 86 772, 64 грн. за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Новікъ" про стягнення 86 772, 64 грн. страхових виплат в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що здійснивши за період з 25.12.2008 р. по грудень 2011 року страхові виплати працівнику ТОВ "Одеські курчата" Чабану Г.М. у зв'язку з втратою ним працездатності, позивач набув відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України право зворотної вимоги (регресу) до особи винної у спричиненні шкоди здоров'ю потерпілого (Чабана Г.М.). При цьому, оскільки втрата працездатності особою, якій виплачено страхове відшкодування, була спричинена з вини працівника відповідача та під час керування автомобілем, що є власністю відповідача, то саме останній зобов'язаний відповідно до ч. 2 ст. 1187, 1172 ЦК України відшкодувати позивачу понесені збитки.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.03.2012 р. (суддя Рога Н.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Новікъ" на користь відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області відшкодування витрат по страховим виплатам у розмірі 86 772, 64 грн. та 1 735, 44 грн. витрат по сплаті судового збору.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що проведені позивачем за рахунок коштів Фонду страхові виплати працівнику ТОВ "Одеські курчата" підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1166, 1191 Цивільного кодексу України, оскільки є по суті відшкодуванням шкоди, завданої працівником відповідача, винного у скоєнні ДТП, та знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з його діями.

Крім того, суд також зазначив, що формування коштів Фонду здійснюється не лише за рахунок страхових внесків роботодавців страхувальників, а і за рахунок інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству, а відтак, залучення коштів, отриманих від юридичних чи фізичних осіб в порядку ст. ст. 1166, 1191 ЦК України не суперечить ні Основам законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ні Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 р. (судді: Єрмілов Г.А. -головуючий, Лашин В.В., Аленін О.Ю.) рішення місцевого господарського суду скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Новікъ" 868, 00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що відносини, які склалися між позивачем та гр. Чабаном Г.М., як працівником ТОВ "Одеські курчата", є правовідносинами з обов'язкового особистого соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, яке є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, а страховиками є цільові страхові фонди, основними джерелами формування коштів яких є внески роботодавців і застрахованих осіб. За загальними правилами страхування можливість застосування страховиком права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, обмежене рамками майнового страхування. В разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) страховик не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

В касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського залишити в силі. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 16.05.2007 р. на автодорозі м. Іллічівськ - с.Санжейка Овідіопольського району Одеської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "КІА Преджио", д.н.з. ВН 8386 АТ, що належить ТОВ "Новікъ", під керуванням Волокитенка С.М. та автомобіля "ВАЗ-21104", д.н.з. ВН 9128 АК, який належить ТОВ "Одеські курчата" , під керуванням Яцентюка С.М.

Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.09.2007 р. винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди визнано водія автомобіля "КІА Преджио", д.н.з. ВН 8386 АТ, який належить ТОВ "Новікъ", -Волокитенка С.М.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди з вини водія ТОВ "Новікъ" -Волокитенка С.М. був травмований працівник ТОВ "Одеські курчата" Чабан С.М., який знаходився в автомобілі "ВАЗ-21104".

Відповідно до норм Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою кабінету Міністрів № 1094 від 21.08.2001 р., 13.02.2008 р. був складений акт про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1). Згідно висновку МСЕК потерпілому встановлена стійка втрата професійної працездатності (60%) та ІІ група інвалідності.

У липні 2008 року Чабан Г.М. звернувся до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області із заявою про призначення йому страхової виплати.

Постановою № 1520/171/171/3 від 15.07.2008 р. відділенням Фонду призначено потерпілому одноразову страхову виплату в розмірі 37 980, 00 грн. та щомісячні страхові виплати з 19.02.2008 р. по 25.12.2008 р. Загальна сума проведених відділенням Фонду страхових виплат за вказаний період склала 67 155, 51 грн., яка була сплачена ТОВ "Новікъ" на користь відділення за рішенням господарського суду Одеської області від 23.05.2011 р. у справі № 9/17-1131-2011.

В подальшому, у зв'язку з повторним переоглядом та встановленням потерпілому за висновком МСЕК від 25.12.2008 р. стійкої втрати професійної працездатності (50%) та ІІІ групи інвалідності, постановою № 1520\171\171\6 від 03.03.2009 р. відділенням Фонду проведено потерпілому донарахування щомісячних виплат за: грудень 2008 р. у розмірі 542, 96 грн., січень 2009 р. у розмірі 2404, 52 грн., лютий 2009 р. у розмірі 2404, 52 грн.

Крім того, виплати щомісячної допомоги були продовжені потерпілому по грудень 2011 року, що підтверджується постановами відділення Фонду № 1520/171/171/7 від 31.03.2009 р., № 1520/171/171/8 від 12.05.2010 р., № 1520/171/171/9 від 12.05.2010 р., № 1520/171/171/11 від 31.03.2011 р., № 1520/171/171/12 від 17.05.2011 р.

Загальна сума проведених відділенням Фонду страхових виплат за період з 25.12.2008 р. по грудень 2011 року, склала 86 772, 64 грн.

22.09.2011 р. та 05.10.2011 р. відділення Фонду зверталось до ТОВ "Новікъ" з вимогою про добровільну сплату виплачених гр. Чабану Г.М. страхових сум. (листи № 331 та № 334). Однак, зазначені вимоги товариством задоволені не були, що і стало підставою для звернення відділення Фонду з позовом у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма міститься в главі 82 Цивільного кодексу України й регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, заподіяну іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Разом з тим, правовідносини, пов'язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, залежно від предмета (об'єкта) страхування зазначена стаття розрізняє три види страхування: особисте, майнове та страхування відповідальності.

Статтею 5 Закону України "Про страхування" визначено форми страхування. Так, страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, за загальними правилами страхування можливість застосування страховиком право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки обмежене рамками майнового страхування; в разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) страховик не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, про що цілком вірно зазначив суд апеляційної інстанції.

Статтею 999 Цивільного кодексу України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Преамбулою зазначеного закону передбачено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Згідно з частинами 4, 5 статті 6 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" суб'єктом страхування є страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"визначено основні принципи страхування від нещасного випадку, якими, зокрема, є обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю; обов'язковість фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом; формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності; відповідальності роботодавців та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим законом.

Таким чином, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, відносини, що виникли між відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області та Чабаном Г.М., як працівником ТОВ "Одеські курчата", є правовідносинами з обов'язкового особистого соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до ст. 6 та ст. 20 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів яких є внески роботодавців і застрахованих осіб.

Крім того, сфера дії Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" поширюється виключно на застрахованих осіб, страхувальників та страховика. Однак, оскільки зазначеним Законом, а також іншими нормативно-правовими актами не врегульований правовий механізм відносин Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, як страховика, з іншими особами, як є відповідальними за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю застрахованої особи, то до таких правовідносин підлягають застосуванню загальні положення Цивільного кодексу України щодо страхування, а саме ст. 993, ст. 999 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що здійснення позивачем виплат у разі настання страхового випадку є його обов'язком, а тому проведення ним таких виплат застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст. 1166 Цивільного кодексу України та відповідно позивач не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, і не набуває права зворотної вимоги до винної особи згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, підстави для її скасування відсутні.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 р. у справі № 5017/326/2012 без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

Т. Барицька