Рішення

від 24.07.2012 по справі 5006/25/49/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.07.12 р. Справа № 5006/25/49/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС трейдінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» про стягнення заборгованості,-

за участю представників сторін:

представник позивача - Бутової Л.В.,

представника відповідача - Адамян А.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС трейдінг» (далі позивач, або ТОВ «ВВС трейдінг») звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» (далі - відповідач, або ТОВ «Данком») про стягнення суми процентів нарахованих за договором № 01121 від 12.01.2012р. у розмірі 239191 грн.50 коп.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 526, 536, 694, 1057 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 198, 199 Господарського кодексу України.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано суду копії: договору № 01121 від 12.01.2012р., претензії №36-юр від 30.05.2012р. з доказами направлення відповідачу, довіреності, специфікації та накладної, розрахунок позовних вимог.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача поти позову заперечував. Вважає, що пункт 6.5 Договору № 01121 від 12.01.2012р. не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки одночасне стягнення пені та штрафу суперечить нормам Господарського кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

12 січня 2012 р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки нафтопродуктів № 01121 (а.с. 14-20), за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач -прийняти та сплатити вартість товару в порядку і строки, встановлені цим договором і специфікаціями до нього (п.1.1).

Згідно п.3.1 договору покупець здійснює розрахунки за отриманий товар в національній валюті у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом трьох банківських днів з моменту отримання товару. Момент отримання товару співпадає з датою, зазначеною у накладній постачальника. Датою здійснення оплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.2 договору). Зазначені умови оплати товару свідчать про укладення Договору № 01121 на умовах товарного кредиту.

У випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки (п.4.2 договору). Додатково до суми боргу і пені покупець сплачує постачальнику процент по невиконаним грошовим зобов'язанням в розмірі 10% від суми боргу за кожен день прострочки (п.6.5 договору).

Цей договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р., а в частині розрахунків -до їх повного здійснення (п.6.1 договору)

Договір № 01121 від 12.01.2012р. підписаний обома сторонами без заперечень.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Виконуючи умови договору, позивач 12.01.2012 року здійснив поставку нафтопродуктів відповідачу на суму 79730,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №601121 та специфікацією №601121 від 12.01.2012р., довіреністю ТОВ «Данком» на отримання товару (а.с.22-24)

В порушення умов п.3.1 Договору і положень ст. 530 ЦК України, товар поставлений ТОВ «Данком» оплачений не був.

30.05.2012р. позивач звертався до відповідача з претензією №36-юр (а.с.10) на суму основного боргу у розмірі 79730,50 грн. та суму відсотків нарахованих згідно пункту 6.5 Договору у розмірі 239191,50 грн.

Оскільки відповідач оплатив отриманий товар лише 07.05.2012р. та 23.05.2012р., у червні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ «Данком» про стягнення суми боргу, нарахованої за Договором № 01121.

Предметом розгляду в даній справі є сума процентів за прострочену заборгованість за товарним кредитом у розмірі у розмірі 239191 грн.50 коп. що нарахована позивачем за період з 18.01.2012р. (з дати початку порушення грошових зобов'язань) по 16.02.2012р. (дати визначеної позивачем).

У судовому засіданні представник позивача надала пояснення, в яких зазначила, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по договору № 01121 позивач мав право згідно до пункту 6.5 цього договору нарахувати процент за період з 18.01.2012р. по травень 2012 р., а саме по дату фактичної оплати товару. Проте, враховуючи скрутний фінансовий стан ТОВ «Данком», позивач за своїм правом нарахував суму процентів лише за період з 18.01.2012р. по 16.02.2012р.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором № 01121 від 12.01.2012р. Факт порушення відповідачем строків розрахунків за договором підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно розрахунку процентів по договору № 01121 здійсненого позивачем та перевіреного судом, період часу з моменту виникнення боргу з 18.01.2012р. по 16.02.2012р. склав 30 днів.

Усього по вищезазначеному договору позивачем 12.01.2012р. поставлено відповідачу товар на суму 79730,50 грн., за період з 07.05.2012р. по 23.05.2012р. сплачено 79730,50 грн.

Сума процентів по невиконаним грошовим зобов'язанням за кожен день прострочки, визначена п.6.5 договору № 01121 за період з 18.01.2012р. по 16.02.2012р. склала 239191 грн.50 коп. (79730,50 грн. Х 30днів Х 10% = 239191 грн.50 коп.)

30.05.2012р. позивач звертався до відповідача з претензією №36-юр,в якій просив сплатити суму основного боргу та процентів, нарахованих на підставі п.6.5договору. Доказів надання відповіді на претензію ні позивач, ні відповідач суду не надали.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України. Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України)

Договір № 01121 від 12.01.2012р. за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до вимог статті 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Види такої відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони передбачили в розділі 7 договору.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Так, відповідно до пункту 6.5 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару додатково до суми боргу і пені покупець сплачує постачальнику процент по невиконаним грошовим зобов'язанням в розмірі 10% від суми боргу за кожен день прострочки.

Таке право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підставі зазначених норм позивач нарахував відповідачу процент по невиконаним грошовим зобов'язанням в розмірі 10% від суми боргу за кожен день прострочки (п.6.5договору) за період з 18.01.2012р. по 16.02.2012р. склала 239191 грн.50 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів, господарський суд вважає цей розрахунок обґрунтованим та арифметично вірним, тому нараховані позивачем проценти підлягають стягненню з відповідача саме у сумі 239191 грн.50 коп.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Матеріали справи не містять доказів своєчасної повної оплати отриманих відповідачем нафтопродуктів.

Висновки господарського суду щодо спірних правовідносинах узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України викладеною у постанові від 30 травня 2011 року по справі №42/252 за позовом іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма".

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС трейдінг» є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС трейдінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» про стягнення заборгованості у сумі 239191 грн.50 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» (83054, Донецьк, вул..Економічна,19, код ЄДРПОУ 3470534, р/р 260020721980 в ПАТ «Укрбізнесбанк», МФО 334969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС трейдінг» (83016, м.Донецьк, вул..Кірова,45, код ЄДРПОУ 31535100, р/р 260053022787780 в Київському без балансовому відділенні філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області», МФО 334635) суму процентів, нарахованих за договором № 01121 від 12.01.2012р. у розмірі 239191 (двісті тридцять дев'ять тисяч сто дев'яносто одна) грн.50 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» (83054, Донецьк, вул..Економічна,19, код ЄДРПОУ 3470534, р/р 260020721980 в ПАТ «Укрбізнесбанк», МФО 334969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС трейдінг» (83016, м.Донецьк, вул..Кірова,45, код ЄДРПОУ 31535100, р/р 260053022787780 в Київському без балансовому відділенні філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області», МФО 334635) суму судового збору у розмірі 4783,83 грн.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 24 липня 2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано 27 липня 2012 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.