Рішення

від 11.09.2012 по справі 5011-27/6686-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-27/6686-2012 11.09.12 Суддя Мудрий С.М. , розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Правекс-Банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ріко-Групп"

про стягнення 137 417, 45 грн.

Представники:

від позивача: Шевченко Т.М. - представник за довіреністю № 307 від 17.01.2012 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Правекс-Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ріко-Групп" про стягнення заборгованості за договором про відкриття короткострокової кредитної лінії № 531-002/08-КЛ від 31.07.2008 року в розмірі 137 417,45 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.07.2008 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк "Правекс-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріко-Групп» укладено договір про відкриття короткострокової кредитної лінії № 531-002/08-КЛ, за умовами якого позивач надав відповідачу відновлювальну кредитну лінію в національній валюті з лімітом кредитування у розмірі 190 000,00грн., строком користування до 10.07.2009 року зі сплатою відсотків за весь час фактичного користування кредитними коштами в розмірі 22 % річних.

31.07.2008 року договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору другий абзац пункту 1.3. даного договору викладений в новій редакції. З 31.07.2008 року встановлено ліміт кредитування у розмірі 120 000,00 грн.

01.08.2008 року договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору другий абзац пункту 1.3. даного договору викладений в новій редакції. З 10.08.2008 року по кредитному договору встановлений ліміт кредитування у розмірі 68 000,00 грн.

05.08.2008 року договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору другий абзац пункту 1.3. даного договору викладений в новій редакції. З 10.09.2008 року встановлено ліміт кредитування у розмірі 140 000,00 грн.

07.10.2008 року договором про внесення змін та доповнень до Кредитного договору другий абзац пункту 1.3. даного договору викладений в новій редакції. З 10.10.2008 року встановлено ліміт кредитування у розмірі 109 500,00 грн.

17.12.2008 року договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору другий абзац пункту 1.3. даного договору викладений в новій редакції. З 19.12.2008 року встановлено ліміт кредитування у розмірі 190 000,00 грн.

09.02.2009 року договором про внесення змін та доповнень до Кредитного договору другий абзац пункту 1.3. даного Договору викладений в новій редакції. З 10.02.2009 року встановлено ліміт кредитування в розмірі 13 500,00 грн.

09.04.2009 року договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору другий абзац пункту 1.3. даного договору викладений в новій редакції. З 10.04.2009 року встановлено ліміт кредитування у розмірі 0,00 грн.

Сплата відсотків здійснюється позичальником щоденно при наявності коштів на його поточному рахунку на кінець операційного дня, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, незалежно від наявності коштів на такому поточному рахунку (п. 1.4. кредитного договору).

Відповідно до п. 4.2.1. кредитного договору, відповідач зобов'язався використати кредит на передбачені в даному кредитному договорі цілі та забезпечити повернення кредиту та сплату відсотків.

Проте відповідач у встановлені кредитним договором строки, своїх зобов'язань перед позивачем не виконав, чим обумовив виникнення заборгованості, яка станом на 15.03.2012 року складає 65 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору за порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку пеню за кожен день.

15.03.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про усунення порушень за кредитним договором. Проте зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Правекс-Банк" звернулось до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ріко-Групп" заборгованості за договором про відкриття короткострокової кредитної лінії № 531-002/08-КЛ від 31.07.2008 року в розмірі 65 000,00 грн. та пені за неналежне виконання зобов'язань за договором в розмірі 72 417,45 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва (суддя Дідиченко М.А.) від 21.05.2012 року порушено провадження у справі № 5011-27/6686-2012, розгляд справи призначено на 12.06.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.06.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, а також необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 09.07.2012 року.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду м. Києва № 04-1/594 від 07.07.2012 року, у зв'язку з обранням судді Дідиченко М.А. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, справу передано на повторний автоматичний розподіл.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.07.2012 року, справу № 5011-27/6686-2012 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.07.2012 року виправлено допущену в ухвалі господарського суду м. Києва від 09.07.2012 року описку та призначено розгляд справи на 11.09.2012 року.

В судове засідання 11.09.2012 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ріко-Групп" 65 000,00 грн. заборгованості по кредиту та 72 417,45 грн. пені за неналежне виконання зобов'язань за договором, а також 2 748,35 грн. судового збору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

31.07.2008 року між акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк" (далі - позивач, банк за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ріко-Групп" (далі - відповідач, позичальник за договором) укладено договір про відкриття короткострокової кредитної лінії № 531-002/08-КЛ, відповідно до умов якого банк надав позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті з лімітом кредитування у розмірі 190 000,00грн., строком користування до 10.07.2009 року зі сплатою відсотків за весь час фактичного користування кредитними коштами в розмірі 22 % річних.

31.07.2008 року договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору другий абзац пункту 1.3. даного договору викладений в новій редакції. З 31.07.2008 року встановлено ліміт кредитування у розмірі 120 000,00 грн.

01.08.2008 року договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору другий абзац пункту 1.3. даного договору викладений в новій редакції. З 10.08.2008 року по кредитному договору встановлений ліміт кредитування у розмірі 68 000,00 грн.

05.08.2008 року договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору другий абзац пункту 1.3. даного договору викладений в новій редакції. З 10.09.2008 року встановлено ліміт кредитування у розмірі 140 000,00 грн.

07.10.2008 року договором про внесення змін та доповнень до Кредитного договору другий абзац пункту 1.3. даного договору викладений в новій редакції. З 10.10.2008 року встановлено ліміт кредитування у розмірі 109 500,00 грн.

17.12.2008 року договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору другий абзац пункту 1.3. даного договору викладений в новій редакції. З 19.12.2008 року встановлено ліміт кредитування у розмірі 190 000,00 грн.

09.02.2009 року договором про внесення змін та доповнень до Кредитного договору другий абзац пункту 1.3. даного Договору викладений в новій редакції. З 10.02.2009 року встановлено ліміт кредитування в розмірі 13 500,00 грн.

09.04.2009 року договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору другий абзац пункту 1.3. даного договору викладений в новій редакції. З 10.04.2009 року встановлено ліміт кредитування у розмірі 0,00 грн.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк»в новій редакції, затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів банку 07.09.2009 року (протокол № 3), публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Правекс-Банк»створено шляхом перейменування акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк" згідно рішення позачергових загальних зборів акціонерів банку (протокол № 3 від 07.09.2009 року) і є правонаступником його прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 4.2.1 кредитного договору, позичальник зобов'язаний використовувати кредит на передбачені даним договором цілі та забезпечити повернення кредиту та сплату відсотків.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором про відкриття короткострокової кредитної лінії № 531-002/08-КЛ від 31.07.2008 року, в зв'язку з чим станом на 15.03.2012 року в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 65 000,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

16.03.2012 року банк звернувся до позичальника з вимогою № 10258/95 від 15.03.2012 року про виконання зобов'язань за договором про відкриття короткострокової кредитної лінії № 531-002/08-КЛ від 31.07.2008 року, проте зазначена вимога залишена позичальником без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 15.03.2012 року факт наявності заборгованості за договором про відкриття короткострокової кредитної лінії № 531-002/08-КЛ від 31.07.2008 року за період з 10.02.2009 року по 15.03.2012 року по кредиту в розмірі 65 000,00 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, кредитор нарахував позичальнику пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором по поверненні кредиту в розмірі 21 207,62 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 126,34 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з умовами п. 5.1. кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту та/або відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором про відкриття короткострокової кредитної лінії № 531-002/08-КЛ від 31.07.2008 року по кредиту за період з 10.02.2009 року по 15.03.2012 року в розмірі 65 000,00 грн., суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором по поверненні кредиту в розмірі 72 417,45 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ріко-Групп" (04086, м. Київ, вул. Рилєєва, 34, ідентифікаційний код 33305252) на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк "Правекс-Банк" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, ідентифікаційний код 14360920) заборгованість по кредиту в розмірі 65 000 (шістдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. та пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 72 417 (сімдесят дві тисячі чотириста сімнадцять) грн. 45 коп., а також 2 748 (дві тисячі сімсот сорок вісім) грн. 35 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 13.09.2012 року.

Суддя С.М.Мудрий