Рішення

від 12.09.2012 по справі 5020-821/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 року справа № 5020-821/2012

За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (ідентифікаційний код 01073828, 49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югторсан" (ідентифікаційний код 14348190, 99014, м. Севастополь, вул. Західний берег Комишевої Бухти, 1)

про стягнення 258078,00 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивача: Тананайська Ю.В. -представник, довіреність № 389 від 01.01.2012;

відповідача: Батаєв М.О., довіреність б/н від 02.07.2012.

Суть спору:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югторсан" про стягнення 258078,00 грн. плати за зберігання вантажів у вагонах за час їх затримки.

Ухвалою від 19.07.2012 позовна заява прийнята до розгляду судом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 09.11.2007 між сторонами у справі укладено договір № ПР/М-07-4/8-1865Нюдч про подачу та збирання вагонів на залізничну под`їзну колію, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався сплачувати залізниці плату за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини ТОВ "Югторсан" після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки.

Позивач зазначає, що у січні 2012 року на підходах до станції призначення відбулась затримка вагонів, що прямували на адресу ТОВ "Югторсан", з причин, залежних від вантажовласника, про що були оформлені акти загальної форми, акти про затримку вагонів, передані повідомлення про затримку вагонів. Керуючись Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами та контейнерами, позивач просить суд стягнути на його користь 258078,00 грн. збору за зберігання вантажів у вагонах за час їх затримки.

Представник відповідача у судових засіданнях 01.08., 16.08., 05.09.2012 з доводами позовних вимог не погодився, надав відзиви на позов. Відповідач зазначає, що саме збоку ДП "Придніпровська залізниця" відбулась затримка порожніх вагонів та подачі вагонів з вантажем, відсутня вина відповідача у незабезпеченні добової норми вивантаження.

Відповідач вважає відсутніми підстави та недоведеними обставини для видачі наказів про затримку вагонів. Крім того, відповідач посилається на порушення позивачем під час складання актів загальної форми Правил користування вагонами та контейнерами, зокрема, акти складено без участі представника ТОВ "Югторсан" (том 1 а.с.117-120, том 2 а.с.11-12).

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

07.08.2007 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" -Залізниця, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Югторсан" -Користувач, було укладено Договір № ПР/М-07-4/8-1865Нюдч про подачу та збирання вагонів на залізничну под`їзну колію по станції Комишова бухта Придніпровської залізниці (том 1 а.с.11-23).

Пунктом 1 вказаного договору встановлено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами та контейнерами на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця, навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під`їзної колії, яка належить Користувачу та примикає до колії № 4 станції Комишова бухта Придніпровської залізниці через стрілку № 15 і обслуговується локомотивами залізниці.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2012 року на підходах до станції Комишова бухта відбулась затримка вагонів, що прямували на адресу ТОВ "Югторсан" через неприймання їх вантажовласником і відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення.

Про затримку на підходах до станції призначення вагонів з вантажем з причин, залежних від вантажовласника, залізницею видані накази №№ 13, 14, 16, 17 від 23.01.2012; № 19 від 24.01.2012; № 28 від 26.01.2012.

На час затримки вагонів з вантажем станціями затримки було складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а та акти загальної форми ГУ-23, на підставі яких позивачем нарахований збір за зберігання вантажів у вагонах, затриманих на шляху перевезення на станціях підходу Інкерман-2, Севастополь Товарний, Сімферополь Вантажний до станції призначення Комишова Бухта.

Позивач зазначає, що всі дані, вказані у актах затримки, передані відповідачу на станцію Комишова Бухта у повідомленнях про затримку вагонів за формою, встановленою додатком 5 до пункту 10 Правил користування вагонами та контейнерами, вказані повідомлення містять відмітку про час та дату інформування представника ТОВ «Югторсан»під підпис про затримку вагонів з вини вантажовласника на станціях підходу.

Нараховані станцією Комишова Бухта Придніпровської залізниці платежі по збору за зберігання вантажів у вагонах, затриманих з вини одержувача на підходах до станції призначення, були включені до накопичувальних карток форми ФДУ-92, а саме № 25010035, № 25010036, № 25010037, № 26010038, № 26010039, № 26010040, № 27010043, № 27010044, № 27010045, № 27010046, № 27010048, № 2801005Ю, № 28010051, № 28010052, № 28010053, № 28010054, № 29010057, № 30010059, № 30010060, № 31010062, № 31010063, №31010064, № 31010072, № 01020074 та були пред'явлені до сплати ТОВ «Югторсан».

У зв'язку з відмовою уповноваженого представника ТОВ «Югторсан» від підписання вищезазначених накопичувальних карток залізницею відповідно до вимог Правил складання актів були складені акти загальної форми ГУ-23.

Як зазначає позивач, затримка вагонів на підходах до станції Комишова бухта виникла не з вини Залізниці, а з вини ТОВ "Югторсан", що є підставою для нарахування 258078,00 грн. збору за зберігання вантажів у вагонах за час їх затримки.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Статтею 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до пунктів 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами, усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, встановлено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Таким чином, належними та допустимими доказами наявності обставин, які являються підставами для нарахування плати за понаднормативне зберігання вантажу є акт загальної форми, який підписується представниками залізниці та вантажовасника.

В даному випадку наявні в матеріалах справи акти загальної форми складні без участі представника ТОВ "Югторсан", у зв`язку з чим, підлягають доведенню обставини, які з`явились підставою для складання актів загальної форми.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до пункту 9 Правил користування вагонами і контейнерами, про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

В даному випадку, позивачем видані накази про затримку вагонів від 23.01.2012 № 13, від 23.01.2012 № 14, від 23.01.2012 № 16, від 23.01.2012 № 17, від 24.01.2012 № 19 та від 26.01.2012 № 28

Згідно з абзацами 1, 3 пункту 12 Правил користування вагонами і контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

В той же час, позивачем не представлено суду належних доказів існування, на момент видачі наказів про затримку вагонів, причин, які залежать від вантажоотримувача (ТОВ «Югторсан»).

Суд звертає увагу на пункт 9 Договору № ПР/М-07-4/8-1865Нюдч від 07.08.2007, укладеного між сторонами, яким встановлено, що середньодобова переробна спроможність вантажних фронтів складає 160 цистерн.

Із змісту наданої позивачем Таблиці вивантаження вагонів за період з 23.01.2012 по 26.01.2012 вбачається, що 23.01.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Югторсан" вивантажено 80 вагонів, а 122 вагони зараховано в користування на підставі актів загальної форми ГУ-23. 24.01.2012 вивантажено 91 вагон та 102 вагони зараховано в користування (том 2 а.с.33).

Суд вважає, що у позивача були відсутні правові підстави для видачі наказів про затримку вагонів, оскільки загальна кількість вивантажених та зарахованих в користування вагонів перевищує встановлену договором середньодобову переробну здатність вантажних фронтів ТОВ "Югторсан".

Також суд звертає увагу на той факт, що підставою для затримки вагонів було неприйняття вагонів Товариством з обмеженою відповідальністю "Югторсан" та відсутністю можливості їх прийняття станцією Комишова бухта.

В той же час, із змісту листа ДП "Придніпровська залізниця" від 14.08.2012 № ДОС/624 вбачається, що результативна пропускна здатність станції Комишова бухта складає 12 поїздів на добу. На шляхах станції на момент видачі наказів про затримку вагонів перебувало 113 вагонів - в момент видачі наказів № 13 та № 14; 90 вагонів -в момент видачі наказів № 16 та № 17; 10 вагонів в момент видачі наказу № 19 та 94 вагони -в момент видачі наказу № 28 (том 2 а.с.4).

Крім того, з листа станції Комишова бухта Придніпровської залізниці від 04.09.2012 року № 485, наданого на адресу ТОВ «Югторсан», вбачається, что відповідно до пункту 1.5. Технічно-розпорядчого акту станції Комишова бухта, затверженного роспорядженням начальника служби від 25.03.2009 року № 31/Д, кількість цистерн, які станція Комишова бухта може прийняти, складає 178 цистерн (том 3 а.с.2).

На момент видачі наказів про затримку вагонів на станції Комишова бухта Придніпровської залізниці вагони, які надходили на адресу інших вантажоодержувачів, були відсутні.

Тобто, на станції призначення знаходились виключно вагони, які надходили на адресу відповідача, у кількості, яка дозволяла станції здійснювати приймання цистерн без завдання шкоди нормальної роботи станції.

Таким чином, позивачем не доведено відсутності технічної можливості станції Комишова бухта забезпечити приймання вагонів, які були затримані на підставі спірних наказів.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності суд звертає увагу на лист № 59 ТОВ "Югторсан", направлений 24.01.2012 на адресу ДП "Придніпровська залізниця", в якому зазначається, що залізнична станція «Камишова бухта»не здійснила завезення на станцію та своєчасну подачу залізничних цистерн на під`їзні колії ТОВ "Югторсан" згідно поданих заявок. В листі також зазначено, що мають місце значні затримки по здійсненню прибирання порожніх вагонів та подачі повних вагонів на зливні естакади, а також що 23.01.2012 на станції Комишова бухта в наявності перебувало 140 вагонів та 18 вагонів прибули без документів, а 24.01.2012 на вказаній станції було в наявності 23 вагони, 18 з яких без документів. У зв`язку з цим, бросання 5 складів із залізничними цистернами є безпідставним, станція Комишова бухта не забезпечила завезення вагонів для здійснення середньодобової норми вивантаження, здійснювала подачу та прибирання із понаднормативними затримками, посилаючись на відсутність тепловозів (том 1 а.с.121).

Із змісту відповіді ДП "Придніпровська залізниця" від 27.01.2012 № ДМВ16/1 на адресу ТОВ "Югторсан" вбачається, що 24.01.2012 через погані погодні умови та несправність маневрових засобів мав місце випадок несвоєчасної подачі завантажених та прибирання порожніх цистерн на під`їзну колію підприємства (ТОВ "Югторсан"). Для уникнення подібної ситуації залізницею встановлено щодобовий контроль за своєчасним підвозом вантажу на станцію Камишова бухта та приймаються всі заходи по недопущенню таких випадків надалі (том 1 а.с.122).

Таким чином, має місце визнання самою залізницею власної вини у несвоєчасній подачі завантажених та прибиранні порожніх цистерн на під`їзну колію ТОВ "Югторсан".

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, судом встановлено факт наявності поганих погодних умов 23.01.2012 року, що підтверджується наданою представником відповідача відповіддю Севастопольської Гідрометеорологічної Обсерваторії від 11.09.2012 року № 143, згідно з якою 22.01.2012 року у період часу з 12:09 до 24:00 22.01.2012 року швідкість вітру складала 10 м/с, пориви 17 м/с.

Згідно з пунктом 1.16. Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених Наказом Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірнічного нагляду від 27.03.2007 року № 62, згідно з яким не дозволяється виконувати роботи на висоті у відкритих місцях при швидкості вітру 10 м/с і більше, при ожеледиці, грозі або тумані, який затрудняє видимість в межах фронту робіт, а також у нічний час при недостатній освітленості та якщо температура повітря вище плюс 35 град.С або нижче мінус 20 град.С.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність можливості згідно із діючим законодавством проводити злівни операції з цистернами, які надійшли на його адресу, в період часу, коли швидкість вірту складала 10 м/с, та, в свою чергу, забезпечити виконання середньодобової переробної спроможності вантажних фронтів.

Оскільки чинне законодавство справляння збору за зберігання вантажів, у разі їх затримки, пов`язує з виною одержувача та приймаючи до уваги недоведеність вини одержувача в затримці вагонів, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 17.09.2012.

Суддя підпис Погребняк О.С.