Постанова

від 08.01.2013 по справі 5020-821/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2013 р. Справа № 5020-821/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого, Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаШляєв І.В. дов. від 01.01.2013р. відповідача Батаєв М.О. дов. від 02.07.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" на постановувід 05.11.2012 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі№ 5020-821/2012 господарського суду міста Севастополя за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югторсан" простягнення 258078,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югторсан" про стягнення 258078,00 грн. плати за зберігання вантажів у вагонах за час їх затримки.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.09.2012 року (суддя Погребняк О.С.) залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року (головуючий суддя Дмитрієва В.Є., судді Балюкова К.Г., Гоголь Ю.М.) в задоволені позовних вимог відмовлено.

Доповідач Волковицька Н.О.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заявник вважає, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, а саме пункти 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами, пункту Правил складання актів, статті 129 Статуту залізниць України, статтей 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 07.08.2007 року між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (Залізниця), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Югторсан" (Користувач), було укладено договір № ПР /М-07-4/8-1865Нюдч про подачу та збирання вагонів на залізничну під'їзну колію по станції Камишова бухта Придніпровської залізниці (том 1 а.с. 11-23).

Пунктом 1 вказаного договору встановлено, що згідно зі Статутом залізниць України, правилами користування вагонами та контейнерами на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця, навантаження, вивантаження і збирання вагонів із під'їзної колії, яка належить Користувачу та примикає до колії № 4 станції Камишова бухта Придніпровської залізниці через стрілку № 15 і обслуговується локомотивами залізниці.

Судами також встановлено, що у січні 2012 року на підходах до станції Камишова бухта Придніпровської залізниці відбулася затримка вагонів, що прямували на адресу ТОВ "Югторсан", через відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення.

Про затримку на підходах до станції призначення вагонів з вантажем, залізницею видані накази №№ 13, 14, 16, 17 від 23.01.2012; № 19 від 24.01.2012; № 28 від 26.01.2012, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а та акти загальної форми ГУ-23, на підставі яких позивачем нарахований збір за зберігання вантажів у вагонах, затриманих на шляху перевезення на станціях підходу Інкерман-2, Севастополь Товарний, Сімферополь Вантажний до станції призначення Камишова Бухта.

Дані, вказані у актах затримки, передані відповідачу на станцію Камишова Бухта у повідомленнях про затримку вагонів за формою, встановленою додатком 5 до пункту 10 Правил користування вагонами та контейнерами, вказані повідомлення містять відмітку про час та дату інформування представника ТОВ "Югторсан" під підпис.

Нараховані станцією Камишова Бухта Придніпровської залізниці платежі по збору за зберігання вантажів у вагонах, затриманих на підходах до станції призначення, були включені до накопичувальних карток форми ФДУ-92, а саме № 25010035, № 25010036, № 25010037, № 26010038, № 26010039, № 26010040, № 27010043, № 27010044, № 27010045, № 27010046, № 27010048, № 2801005Ю, № 28010051, № 28010052, № 28010053, № 28010054, № 29010057, № 30010059, № 30010060, № 31010062, № 31010063, № 31010064, № 31010072, № 01020074 та були пред'явлені до сплати ТОВ "Югторсан".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин статтю 119 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року, згідно з якою за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата, оскільки у даному випадку спір стосується збору за зберігання вантажів у вагонах, встановленого статтею 46 Статуту залізниць України, який справляється у разі несвоєчасного прийняття і вивезення вантажу зі станції одержувачем.

Але, при цьому судами встановлено, що позивач порушив своє зобов'язання зі своєчасної подачі та забирання вагонів, що призвело до того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Югторсан" не мало можливості забезпечити виконання середньодобової здатності переробляти отриманий вантаж.

Станція Камишова бухта не забезпечила завезення вагонів для здійснення середньодобової норми вивантаження, здійснювала подачу та прибирання із понаднормативними затримками, посилаючись на відсутність тепловозів (том 1 а.с.121).

24.01.2012 року через погані погодні умови та несправність маневрових засобів несвоєчасно подавались завантажені та прибирались порожні цистерни на під`їзну колію підприємства (ТОВ "Югторсан"), що підтверджується листом ДП "Придніпровська залізниця" від 27.01.2012 року № ДМВ16/1 на адресу ТОВ "Югторсан".

Крім того, судами встановлено факт наявності поганих погодних умов 23.01.2012 року, що підтверджується наданою представником відповідача відповіддю Севастопольської Гідрометеорологічної Обсерваторії від 11.09.2012 року № 143, згідно з якою у період часу з 12:09 до 24:00 22.01.2012 року швидкість вітру складала 10 м/с, пориви 17 м/с.

Згідно з пунктом 1.16. Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених Наказом Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 року № 62, не дозволяється виконувати роботи на висоті у відкритих місцях при швидкості вітру 10 м/с і більше, при ожеледиці, грозі або тумані, який ускладнює видимість в межах фронту робіт, а також у нічний час при недостатній освітленості та якщо температура повітря вище плюс 35°С або нижче мінус 20°С.

Апеляційний суд погодився з доводами відповідача про відсутність можливості згідно із діючим законодавством проводити зливні операції з цистернами, які надійшли на його адресу, 23.01.2012 року, в період часу, коли швидкість вітру складала 10 м/с, та, в свою чергу, забезпечити виконання середньодобової переробної спроможності вантажних фронтів, що на думку суду спростовує наявність вини відповідача у неприйнятті спірних вагонів.

Згідно пункту 8 "Правил зберігання вантажів", затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21 листопада 2000 року, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Отже, оскільки справляння збору за зберігання вантажів, у разі їх затримки, чинне законодавство пов'язує з виною одержувача та приймаючи до уваги недоведеність вини одержувача в затримці спірних вагонів, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, неправильне застосування норм матеріального права не вплинуло на законність прийнятого рішення, в зв'язку з чим касаційна інстанція не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Севастополя від 12.09.2012 року та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Севастополя від 12.09.2012 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року у справі № 5020-821/2012 господарського міста Севастополя залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач