Постанова

від 13.09.2012 по справі 5011-64/6500-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2012 № 5011-64/6500-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Алданової С.О.

за участю представників сторін:

від позивача -Кобилецький В.В., представник за довіреністю № б/н від 04.11.2011;

від відповідача - Рогач В.К., представник за довіреністю № 61/2 від 16.04.2012

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" на рішення господарського суду м. Києва від 11.07.2012 у справі № 5011-64/6500-2012 (суддя Зеленіна Н.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" про стягнення 22 395 грн. 14 коп.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айтекс" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" про стягнення 22 395 грн. 14 коп., з яких: інфляційні втрати в сумі 13 239 грн. 44 коп. та три проценти річних в сумі 9 155 грн.70 коп.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.07.2012 по справі № 5011-64/6500-2012 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 13 239 грн. 44 коп., 3% річних в сумі 9 155 грн.70 коп. та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі було встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2011 року № 8/134 з ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" стягнуто на користь ТОВ "Айтекс" заборгованість за договорами підряду №13/09-04-М від 13.09.2004 року, №17/09-04Ф від 17.09.2004 року, №10/05-05-111 від 10.05.2005 року, №26/07-05-М від 26.07.2005 року, №15/12-05-М від 15.12.2005 року, №09/03-06-М від 09.03.2006 року на загальну суму 22 395 грн. 14 коп.

Таким чином, місцевий господарський суд при прийнятті рішення по даній справі виходив з вже встановленого факту не виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеними договорами підряду, а отже і наявності підстав для стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва 11.07.2012 по справі № 5011-64/6500-2012 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що умовами додаткових угод до договорів підряду №13/09-04-М від 13.09.2004 року, №17/09-04Ф від 17.09.2004 року, №10/05-05-111 від 10.05.2005 року, №26/07-05-М від 26.07.2005 року, №15/12-05-М від 15.12.2005 року, №09/03-06-М від 09.03.2006 року не передбачено такої відповідальності за невиконання зобов'язань за даними договорами як сплата інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" по справі №5011-64/6500-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №5011-64/6500-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 по справі №5011-64/6500-2012 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 29.08.2012.

В судовому засіданні 29.08.2012 розгляд справи було відкладено до 13.09.2012.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 у зв'язку з відпусткою судді Пашкіної С.А. розгляд справи №5011-64/6500-2012 було визначено здійснити колегією суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Алданова С.О.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 13.09.2012 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача у справі надав пояснення якими проти апеляційної скарги заперечив.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Евротекс" (за договором - цедент, первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айтекс" (за договором - цессіонарій, новий кредитор) був укладений договір № 12/2402 від 20.04.09 року про відступлення права вимоги, за умовами якого цесіонарій став кредитором за договорами № 13/09-04-М від 13.09.2004 pоку, № 17/09-04-Ф від 17.09.2004 року, № 10/05-05.-Ш від 10.09.2005 року, № 26/07-05-М від 26.07.2005 року, № 15/12-05-М від 15.12. 2005 року, № 09/03-06-М від 09.03.2006 pоку, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Евротекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БКФ "Граніт".

Відповідно до п. 2 договору до цесіонарія переходить право вимагати від боржника належного та реального виконання наступних обов'язків: сплатити борг в сумі 255 601 грн. 53 коп., з урахування зустрічних вимог боржника згідно договорів № 06/09-05-М від 06 вересня 2005 року, № 06/09-05-П від 06 вересня 2005 року.

Додатковою угодою № 1 від 30.03.2010 року про внесення змін та доповнень до договору підряду № 26/07-05-М від 26.07.2005 року сторони визначили графік погашення боржником суми боргу в розмірі 15 004 грн. 69 коп. в строк до 31.12.2010 року.

Додатковою угодою № 2 від 30.03.2010 року про внесення змін та доповнень до договору субпідряду № 15/12-05-М від 15.12.2005 року сторони визначили погашення боржником суми боргу в розмірі 160 022 грн. 09 коп. за наступним графіком: 9 425 грн. 25 коп. в строк до 31.07.2010; 30 000 грн. 00 коп. в строк до 31.08.2010; 30 000 грн. 00 коп. в строк до 30.09.2010; 30 000 грн. 00 коп. в строк до 30.11.2010; 596 грн. 84 коп. в строк до 31.12.2010.

Додатковою угодою № 4 від 30.03.2010 року про внесення змін та доповнень до договору субпідряду № 13/09-04-М від 13.09.2004 року сторони визначили погашення боржником суми боргу в розмірі 80 574 грн. 75 коп. наступним чином: 30 000 грн. 00 коп. в строк 30.04.2010; 30 000 грн. 00 коп. в строк до 31.05.2010, 20 574 грн. 75 коп. в строк до 30.06.2010 .

Відповідачем грошові зобов'язання за договорами підряду не виконувалися належним чином, внаслідок чого утворився борг у загальній сумі 255 601 грн. 53 коп.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2011 року по справі № 8/134 з ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" було стягнуто на користь ТОВ "Айтекс" заборгованість за договорами підряду №13/09-04-М від 13.09.2004 року, №17/09-04Ф від 17.09.2004 року, №10/05-05-111 від 10.05.2005 року, №26/07-05-М від 26.07.2005 року, №15/12-05-М від 15.12.2005 року, №09/03-06-М від 09.03.2006 року у розмірі 255 601 грн. 53 коп.

Оскільки, рішенням від 13.05.2011 року по справі № 8/134 була присуджена до стягнення лише сума основного боргу, позивач відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 13 239 грн. 44 грн. та 3% річних в сумі 9 155 грн. 70 коп. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського, суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням суду у справі № 8/134 було стягнуто суму основної заборгованості в розмірі 255 601 грн. 53 коп. та встановлено прострочення виконання відповідачем основного зобов'язання у передбачений договорами підряду строк.

Враховуючи те, що відповідач у передбачений договорами строк свого обов'язку по своєчасному перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, суд першої інстанції прийняв рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 13 239 грн. 44 грн. та 3% річних в сумі 9 155 грн. 70 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що місцевим господарським судом правомірно задоволені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 13 239 грн. 44 грн. та 3% річних в сумі 9 155 грн. 70 коп.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем.

Доводи апелянта за скаргою стосовно того, що умовами додаткових угод до договорів підряду №13/09-04-М від 13.09.2004 року, №17/09-04Ф від 17.09.2004 року, №10/05-05-111 від 10.05.2005 року, №26/07-05-М від 26.07.2005 року, №15/12-05-М від 15.12.2005 року, №09/03-06-М від 09.03.2006 року не передбачено такої відповідальності за невиконання зобов'язань за даними договорами як сплата інфляційних втрат та 3% річних, відхиляються судом з наступних підстав.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати не тільки на підставі договорів або інших правочинів, а і безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки, обов'язок щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних у разі прострочення боржником виконання зобов'язання прямо передбачено законом, то не зазначення про це в договорі чи додаткових угодах до нього не позбавляє позивача права на стягнення таких сум.

Отже, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2012 у справі № 5011-64/6500-2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Алданова С.О.