Ухвала

від 06.09.2012 по справі 2а-3944/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3944/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даксдмір" про припинення юридичної особи, визнання недійсним статусу та визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулася до суду з позовом про припинення юридичної особи, визнання недійсним статуту та визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Даксдмір».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Свої вимоги мотивував тим, що згідно з поясненнями громадянина ОСОБА_2, він не є засновником ТОВ «Даксдмір», ніколи не працював засновником та директором зазначеного товариства, договорів, податкових декларацій та накладних від імені товариства ніколи не підписував, довіреностей від свого імені на створення та ведення господарської діяльності зазначеного товариства нікому не надавав. Створення ТОВ «Даксдмір»було направлене на здійснення протиправної діяльності, з метою ухилення від сплати податків, відмивання та легалізації коштів. За наведених обставин вважає установчі та реєстраційні документи товариства (статут підприємства, установчий договір) містять неправдиві відомості та не відповідають вимогам законодавства, а тому їх слід визнати недійсними та припинити на цій підставі юридичну особу - ТОВ «Даксдмір».

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Даксдмір»було зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 06.04.2009 року та згідно довідки про взяття на облік платника податків від 18.06.2009 року №2024 перебуває на обліку як платник податку в ДПІ у Печерському районі м. Києва з 07.04.2009р.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не було доведено жодної підстави для припинення відповідача, передбаченою ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» .

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, та перевіряючи правильність встановлення обставин справи судом першої інстанції та його висновків, виходить з наступного.

Відповідно до п.п.20.1.12 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України , органи державної податкової служби наділені повноваженням у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Статтею 55-1 Господарського кодексу України передбачено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово - господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Наявність вказаних ознак фіктивності є підставою для звернення органу державної податкової служби до суду з вимогою про визнання недійсними реєстраційних документів юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а тому положення ст. 55-1 Господарського кодексу України та положення підпункту 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України можуть бути застосовані щодо обставин, які виникли вже після набрання чинності нормами зазначених нормативно - правових актів.

Відповідно до ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Згідно ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Положеннями ч.1 ст.59 Господарського кодексу України встановлено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Суб'єкт господарювання ліквідується, зокрема, у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених ч.6 ст.59 Господарського кодексу України .

Положення ч.2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15 травня 2003 року-№ 755-ІV (редакція закону від 02.06.2009 року) містять вичерпний перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до п. 11.10 Розділу ХІ (Порядок зняття з обліку платників податків в органах держаної податкової служби) Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 979 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1439/18734, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності; якщо установчі документи суперечать чинному законодавству; провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству; наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; наявності в органу державної податкової служби передбачених законами України інших підстав для постановлення судового рішення щодо припинення (ліквідації) чи скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання, то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків - про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Проте, як свідчать матеріали справи остання податкова звітність подана підприємством за вересень 2010 року, при цьому з позовом позивач звернувся 18.03.2011р., тобто до спливу річного строку неподання звітності.

Згідно ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України , фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Водночас, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції позивачем не надано будь-яких документів, які б свідчили про кримінально-карні діяння посадових осіб відповідача.

Будь - які інші докази на підтвердження створення або придбання відповідачем з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, які б свідчили про його фіктивність в матеріалах справи також відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2011 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 11.09.2012.