Постанова

від 11.09.2012 по справі 2а/0570/8405/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/8405/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретарі Зайцевої Я.О.

за участю:

представника позивача - Єфимова І.М.

представника відповідача - Леонова І.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайдамак" до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання акту Державної податкової інспекції № 96/15/-013/23352629 від 19.01.2012 року недійсним та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000041542/2405 від 27.01.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гайдамак" (надалі -позивач, ТОВ "Гайдамак") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби з вимогами про визнання недійсними актів перевірки № 4227/1542/233526629 від 15.12.2011 року; № 96/15-013/23352629 від 19.01.2012 року та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0000041542/2405 від 27.01.2012 року; № 610/15-013-3/23352629 від 17.02.2012 року та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0000591542/5716 від 28.02.2012 року; № 89/15-013-3/23352629 від 18.04.2012 року та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень № 0007721542/4145 від 27.04.2012 року, № 0007731542/4147 від 27.04.2012 року та про спонукання Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області здійснити виплату бюджетного відшкодування в розмірі - 369 587 грн. на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Гайдамак».

Ухвалою суду від 30 липня 2012 року зазначені позовні вимоги були роз'єднані у окремі провадження та частину позовних вимог, яка стосуються визнання недійсним акту Державної податкової інспекції від 19.01.2012 року № 96/15-013/23352629 та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0000041542/2405 від 27.01.2012 року виділено у самостійне провадження та залишено у даній справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що спірним рішенням, йому було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2011р. Позивач вважає, що надані до перевірок документи підтверджують здійснення ним експортних операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення в яких посилається на те, що при проведення перевірки було встановлено завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень та жовтень 2011 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування листопада 2011 року на суму - 5862 грн. Підприємством разом з податковими деклараціями за вересень та жовтень 2011 року надано оригінали 5-ти ВМД, згідно яких експортером виступали «Мартин плюс». Платником до складу податкових зобов'язань у вересні та жовтні 2011 року віднесено такі операції з експорту бурого вугілля, що підтверджують декларації та ВМД, але які не підтверджено АРМ-ом Митниця, у зв'язку з чим завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2011 року на суму - 245 954 грн. за жовтень 2011 р. на суму - 3208 грн. та завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у листопаді 2011 року на суму - 5862 грн. Підприємством до перевірки не надано первинні документи, які б підтверджували фактично сплачену суму податку у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, чим завищено суму бюджетного відшкодування за листопад на - 5862 грн. Посилаючись на вказані обставини просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ТОВ "Гайдамак" зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 23352629, місцезнаходження: 83049, м. Донецьк, вул. Олімпієва, б. 20, про що зазначено у відповідному свідоцтві серія А00 №311162.

Згідно свідоцтва №08039929, позивача зареєстровано у якості платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 19.01.2012 року Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька було проведено камеральну перевірку (акт № 96/15-013/23352629) ТОВ «Гайдамак» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2011 року, якою було встановлено порушення ТОВ «Гайдамак» Податкового кодексу України у зв'язку з чим завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2011 року на - 5862 грн.

На підставі акту перевірки від 19.01.2012. № 96/15-013/23352629 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012р. № 0000041542/2405, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі - 5862,00 грн. за листопад 2011р.

Із акту перевірки від 19.10.2011р. №2971/1542/23352629 вбачається, що висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість перевіряючи дійшли на підставі наступного.

При перевірці експортних операцій встановлено відхилення з АРМ "Митниця". Підприємством разом з податковими деклараціями за вересень та жовтень 2011 року надано оригінали 5-ти ВМД, згідно яких експортером виступали ПТ «Мартин плюс». Згідно з «Правилами заповнення граф ВМД при декларуванні товарів, що вивозяться (вивезені) за межі митної території України» які встановлені положеннями глави 1 розділу 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Держмитслужби від 09.09.1997 № 307, якщо власник товарів і відправник є різними особами, то в графі 2 ВМД зазначаються відомості про власника товарів і вчиняється запис «Див. доп.», а в доповненні наводяться відомості про відправника товарів, що експортуються. Платником до складу податкових зобов'язань у вересні та жовтні 2011 року віднесено такі операції з експорту бурого вугілля, що підтверджують декларації та ВМД, але які не підтверджено АРМ-ом Митниця, у зв'язку з чим завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 245 954 грн., за жовтень 2011 року на суму - 3208 грн. та завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у листопаді 2011 року на суму - 5862 грн.

В акті також зазначено, що підприємством до перевірки не надано первинні документи, які б підтверджували фактично сплачену суму податку у попередніх періодах постачальникам таких товарі/послуг або до Державного бюджету України, чим завищено суму бюджетного відшкодування за листопад на - 5862 грн.

Зазначено також, що позивач не здійснював експортні операції при декларуванні показника р.2.1 "експортні операції " декларації з податку на додану вартість. Відповідно до 5 ВМД експортером виступав ПТ "Мартин плюс".

При цьому зазначено, що якщо власник товарів і відправник є різними особами, то в графі 2 ВМД зазначаються відомості про власника товарів і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про відправника товарів, що експортується.

Таким чином, із акту перевірки вбачається, що підставою для твердження про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість стало відображенні у вантажно-митних деклараціях у якості експортера інших осіб, а не позивача.

Згідно рамкового договору купівлі-продажу від 19.05.2011р. № 47/05, з урахуванням додаткової угоди №1, позивач зобов'язується передати у власність ООО «SALT TRADE» вугілля, орієнтовно 30 000 -50 000 тон згідно специфікації № 1, умова поставки DAP кордон Україна-Польща.

Позивачем було укладено з Повним товариством "Мартин-Плюс" договір на транспортне-експедиторське обслуговування від 01.07.2011р. № 07.

Згідно наданих до матеріалів справи копій ВМД на виконання рамкового договору купівлі-продажу від 19.05.2011р. № 47/05 на користь ТОВ TRADE" було поставлене вугілля.

При цьому у якості відправника/експортера зазначено Повне товариство "Мартин-Плюс" (графа 2), у якості особи відповідальної за фінансове врегулювання зазначено позивача (графа 9), а у доповнені № 1 маються посилання на рамковий договір купівлі-продажу від 19.05.2011р. № 47/05.

Крім того, у відповідних рахунках-фактурах, що мають відповідні проставлені митними органами штампи, у якості постачальника (продавця) зазначено ТОВ "Гайдамак", а Повне товариство "Мартин-Плюс" зазначено у якості вантажовідправника.

Представник позивача зазначив, що договорів комісії або доручень не укладалось.

Суд зазначає, що всі вказані документи були використані ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька під час проведення документальних позапланових невиїзних перевірок.

Згідно пп. "г" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

Підпунктом 14.1.242 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм законодавства України з питань митної справи до митної вартості товарів, що експортуються з митної території України або імпортуються на митну територію України.

Згідно ст. 274 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

У разі встановлення цінових обмежень під час вивезення (експорту) окремих товарів (індикативні ціни, граничні рівні цін, ціни, встановлені в результаті антидемпінгових розслідувань тощо) митна вартість таких товарів у разі вивезення (експорту) їх з України визначається з урахуванням положень, що визначають порядок застосування зазначених обмежень.

У відповідності до пп. 195.1.1 п. 195.1 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пунктами 200.1 та 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пп. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Порядок заповнення граф вантажної митної декларації здійснюється у відповідності до Інструкції "Про порядок заповнення вантажної митної декларації", затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. N 307 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 р. за N 443/2247.

У відповідності до пункту 4 розділу «Загальні положення» зазначеної Інструкції, відправник - це особа, яка передала або має передати заявлені у ВМД товари в розпорядження перевізника відповідно до договору перевезення для доставки одержувачу та яка зазначена в транспортному документі, або така, що самостійно доставляє ці товари одержувачу, не користуючись послугами перевізника.

Наведеним положенням не передбачено, що відправник є власником (продавцем) товару.

У відповідності до опису графи 2 "Відправник Експортер" глави 1 розділу «Опис граф вантажної митної декларації» зазначеної Інструкції встановлено, що якщо описом цієї графи не передбачено інше, у графі зазначаються відомості про відправника.

При декларуванні товарів, проданих у магазині безмитної торгівлі протягом календарного місяця, зазначаються відомості про власника магазину безмитної торгівлі.

При декларуванні запасів, призначених для споживання, що переміщуються експлуатантом транспортного засобу - резидентом, у графі зазначаються відомості про такого резидента.

При декларуванні товарів та/або транспортних засобів для їх тимчасового вивезення з метою багаторазового переміщення через митний кордон України за однією ВМД зазначаються відомості про особу, якій надано дозвіл на таке переміщення.

При вивезенні (пересиланні) товарів громадянами зазначаються відомості про відправника (при пересиланні) або громадянина, який безпосередньо вивозить ці товари за межі митної території України.

Відомості про осіб наводяться в графі згідно з додатком 2 до цієї Інструкції. Формування ідентифікаційного номера особи, що зазначається в лівому нижньому кутку графи, здійснюється відповідно до положень додатків 3 - 5 до цієї Інструкції.

У додаткових аркушах ВМД форми МД-3 графа не заповнюється.

Таким чином, зазначення у графі 2 "Відправник/Експортер" певної особи не прирівнюється до визначення її у якості продавця за зовнішньоекономічним контрактом.

Натомість, згідно опису графи 9 "Особа, відповідальна за фінансове врегулювання" глави 1 розділу «Опис граф вантажної митної декларації» зазначеної Інструкції, якщо описом цієї графи не передбачено інше, у графі зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

Таким чином, у зв'язку із зазначенням у вантажно-митних деклараціях у графі 9 "Особа, відповідальна за фінансове врегулювання" ТОВ "Гайдамак", наявністю у додатках до цих вантажно-митних деклараціях посилань на рамковий договір купівлі-продажу від 19.05.2011р. № 47/05 та контракт від 02.11.2010р. № 17, а також наявністю рахунків-фактур із відмітками митних органів, згідно яких позивач є постачальником (продавцем) бурого вугілля, Суд вбачає відсутність підстав для твердження, що позивачем не здійснювались зазначені експортні операції.

Отже, висновок ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька щодо не здійснення позивачем зазначених експортних операцій є безпідставним, та таким що спростовується наданими до перевірки та до матеріалів справи документами. А операції позивача з експорту товарів (супутніх послуг) за рамковим договором купівлі-продажу від 19.05.2011р. № 47/05 та контрактом від 02.11.2010р. № 17, які підтверджені наявними у матеріалах справи та наданими та перевірок вантажно-митними деклараціями, підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення податковий орган діяв всупереч вимог закону та безпідставно визначив позивачу завищення бюджетного відшкодування за листопад 2011 року та застосував штрафні санкції.

Таким чином, частину позовних вимог, яка стосується визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.01.2012р. № 0000041542/2405 суд вважає за необхідне задовольнити.

Що стосується позовних вимог позивача, щодо визнання недійсним акту перевірки, суд зазначає на тому, що приписами статті 86 Податкового кодексу України визначений порядок оформлення результатів перевірок.

Так, п. 86.1 цієї статті передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до приписів Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 року № 984, акт є документом, який оформляється за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Вказана норма Порядку під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, міг бути предметом розгляду господарськими судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Отже, оскільки оспорюваний акт не має правового значення у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, то позовна вимога про визнання недійсним акту результатів камеральної перевірки не підлягає задоволенню.

Частинами 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайдамак" до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання акту Державної податкової інспекції № 96/15/-013/23352629 від 19.01.2012 року недійсним та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000041542/2405 від 27.01.2012 року - задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2012 року № 0000041542/2405 на суму зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі - 5862 грн. та суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі - 1466 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гайдамак» сплачений позивачем судовий збір у сумі - 74 (сімдесят чотири) грн. 28 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 11 вересня 2012 року.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2012 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі відсутності в судовому засіданні сторони по справі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.