Ухвала

від 01.11.2012 по справі 2а/0570/8405/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 року справа №2а/0570/8405/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., судів Василенко Л.А., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Куленко О., за участю представника відповідача Леонова І.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року у справі № 2а/0570/8405/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гайдамак» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними акту та податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гайдамак» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання акту від 19.01.2012 року недійсним та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000041542/2405 від 27.01.2012 року, задоволені частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2012 року № 0000041542/2405 на суму зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі - 5862 грн. та суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі - 1466 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення є встановлення порушень позивачем податкового законодавства, а саме позивачем завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень та жовтень 2011 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування листопада 2011 року на суму 5862 грн. Перевіркою встановлено, що підприємством разом з податковими деклараціями за вересень та жовтень 2011 року надано оригінали 5-ти ВМД, згідно яких експортером виступали «Мартин плюс». Наведене на думку апелянта, свідчить про те що позивачем не здійснювалися експорті операції, оскільки в ВМД експортером товару зазначено інше підприємство, а тому позивачем неправомірно заявлено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2011 року на суму 5862 грн.

Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не було надано до перевірки первинні документи, які б підтверджували фактично сплачену суму податку у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг до Державного бюджету України.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, є платником податку на додану вартість і перебуває на податковому обліку в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

19.01.2012 року посадовими особами відповідача була проведена камеральна перевірка (акт № 96/15-013/23352629) ТОВ «Гайдамак» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2011 року, якою було встановлено порушення ТОВ «Гайдамак» п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 «а» ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення заявленої суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2011 року на - 5862 грн., за результатами якої складено акт № 96/15-013/23352629 від 19.01.2012 (далі Акт перевірки). Висновок про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2011 року на суму 5862 грн. ґрунтується на тому, що у вантажно-митних деклараціях у якості експортера відображена інша особа замість позивача. Крім того, до позивачем до перевірки не надано первинні документи, які б підтверджували фактично сплачену суму податку у попередніх періодах постачальниками таких товарі/послуг до Державного бюджету України.

27.01.2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000041542/2405, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі - 5862,00 грн. за листопад 2011 р.

Крім того, судом встановлено, що згідно рамкового договору купівлі-продажу від 19.05.2011р. № 47/05, з урахуванням додаткової угоди №1, позивач зобов'язується передати у власність ТОВ «SALT TRADE» вугілля, орієнтовно 30 000 -50 000 тон згідно специфікації № 1, умова поставки DAP кордон Україна-Польща.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено з Повним товариством "Мартин-Плюс" договір № 07 на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.07.2011р.

Згідно наданих до матеріалів справи копій ВМД, на виконання рамкового договору купівлі-продажу від 19.05.2011р. № 47/05 на користь ТОВ «SALT TRADE" було поставлене вугілля.

У якості відправника/експортера в ВМД зазначено Повне товариство "Мартин-Плюс" (графа 2), у якості особи відповідальної за фінансове врегулювання зазначено позивача (графа 9), а у доповнені № 1 маються посилання на рамковий договір купівлі-продажу від 19.05.2011р. № 47/05.

З наданих позивачем рахунків-фактур вбачається, що у якості постачальника (продавця) зазначено ТОВ "Гайдамак", а Повне товариство "Мартин-Плюс" зазначено у якості вантажовідправника.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначення у графі 2 ВМД "Відправник/Експортер" іншої особи не прирівнюється до визначення її у якості продавця за зовнішньоекономічним контрактом, а тому висновок ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька щодо не здійснення позивачем зазначених експортних операцій є безпідставним, що в свою чергу доводить незаконність спірного податкового повідомлення-рішення.

Відмовляючи в решті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, який би породжував певні правові наслідки, а тому позовні вимоги про визнання недійсним акту результатів камеральної перевірки не підлягають задоволенню.

В цій частині постанова суду першої інстанції сторонами по справі не оскаржується.

Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Згідно пп. "г" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

У відповідності до пп. 195.1.1 п. 195.1 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пунктами 200.1 та 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пп. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Порядок заповнення граф вантажної митної декларації здійснюється у відповідності до Інструкції "Про порядок заповнення вантажної митної декларації", затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. N 307 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 р. за N 443/2247.

У відповідності до пункту 4 розділу «Загальні положення» зазначеної Інструкції, відправник - це особа, яка передала або має передати заявлені у ВМД товари в розпорядження перевізника відповідно до договору перевезення для доставки одержувачу та яка зазначена в транспортному документі, або така, що самостійно доставляє ці товари одержувачу, не користуючись послугами перевізника.

Наведеним положенням не передбачено, що відправник є власником (продавцем) товару.

У відповідності до опису графи 2 "Відправник Експортер" глави 1 розділу «Опис граф вантажної митної декларації» зазначеної Інструкції встановлено, що якщо описом цієї графи не передбачено інше, у графі зазначаються відомості про відправника.

При декларуванні товарів, проданих у магазині безмитної торгівлі протягом календарного місяця, зазначаються відомості про власника магазину безмитної торгівлі.

При декларуванні запасів, призначених для споживання, що переміщуються експлуатантом транспортного засобу - резидентом, у графі зазначаються відомості про такого резидента.

При декларуванні товарів та/або транспортних засобів для їх тимчасового вивезення з метою багаторазового переміщення через митний кордон України за однією ВМД зазначаються відомості про особу, якій надано дозвіл на таке переміщення.

При вивезенні (пересиланні) товарів громадянами зазначаються відомості про відправника (при пересиланні) або громадянина, який безпосередньо вивозить ці товари за межі митної території України.

Відомості про осіб наводяться в графі згідно з додатком 2 до цієї Інструкції. Формування ідентифікаційного номера особи, що зазначається в лівому нижньому кутку графи, здійснюється відповідно до положень додатків 3 - 5 до цієї Інструкції.

У додаткових аркушах ВМД форми МД-3 графа не заповнюється.

З огляду на положення вищенаведених норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначення у графі 2 "Відправник/Експортер" певної особи не прирівнюється до визначення її у якості продавця за зовнішньоекономічним контрактом.

Згідно опису графи 9 "Особа, відповідальна за фінансове врегулювання" глави 1 розділу «Опис граф вантажної митної декларації» зазначеної Інструкції, якщо описом цієї графи не передбачено інше, у графі зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

З досліджених в суді апеляційної інстанції ВМД вбачається, що у графі 9 "Особа, відповідальна за фінансове врегулювання" зазначено ТОВ "Гайдамак", у додатках до цих вантажно-митних деклараціях наявні посилання на рамковий договір купівлі-продажу від 19.05.2011р. № 47/05 та контракт від 02.11.2010р. № 17, відповідно до рахунків-фактур із відмітками митних органів, постачальником (продавцем) бурого вугілля є саме позивач.

Тобто, наведеними документами підтверджується, що експортером товару є саме ТОВ "Гайдамак", а тому висновок відповідача щодо не здійснення позивачем зазначених експортних операцій є безпідставним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0000041542/2405 від 27.01.2012 року відповідач діяв всупереч вимог закону та безпідставно визначив позивачу завищення бюджетного відшкодування за листопад 2011 року у розмірі 5862 грн.

Посилання апелянта на те, що позивачем не було надано до перевірки первинні документи, які б підтверджували фактично сплачену суму податку у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару само по собі не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки ПК України не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року у справі № 2а/0570/8405/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гайдамак» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними акту та податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 06 листопада 2012 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова