Ухвала

від 10.09.2012 по справі 24/98-10-3315

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 вересня 2012 р. № 24/98-10-3315

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Демидової А.М. суддів:Владимиренко С.В. Малетича М.М. Мирошниченка С.В. Шевчук С.В.

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Ексімнафтопродукт" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 15.11.2011 у справі№ 24/98-10-3315 за позовомОдеської залізниці доПублічного акціонерного товариства "Ексімнафтопродукт" простягнення 14 781 811,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.10.2010 у справі № 24/98 10 3315 позов Одеської залізниці про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Ексімнафтопродукт" 14 781 811,80 грн. за користування вагонами та зберігання вантажу у вагонах задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 12 593 918,04 грн. заборгованості.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 у справі № 24/98-10-3315 рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2010 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2011 у справі № 24/98 10 3315 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 скасовано, рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2010 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Ексімнафтопродукт" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.11.2011 у справі № 24/98-10-3315, у якій заявник просить постанову Вищого господарського суду України у даній справі скасувати, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 залишити в силі, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 17.02.2011 у справі № 25/88-10/2662 та від 01.11.2011 у справі № 5016/307/2011(4/20).

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи № 24/98-10-3315 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 15.11.2011 у справі № 24/98-10-3315, про перегляд якої просить заявник, та постанов від 17.02.2011 у справі № 25/88-10/2662 та від 01.11.2011 у справі № 5016/307/2011(4/20), на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

У постанові від 15.11.2011 у справі № 24/98-10-3315, яку заявник просить переглянути, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову про стягнення плати за користування вагонами, оскільки зазначена плата вноситься, зокрема, за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, яка відбулась з вини підприємства. Так, судами у даній справі встановлений факт затримки потягу з вини вантажовласника, що підтверджено належними доказами (акти про затримку вагонів, накази начальника залізниці про затримку вагонів з вини вантажовласника, телеграми від станцій затримки про затримку вагонів).

Водночас, у постанові від 01.11.2011 у справі № 5016/307/2011(4/20), на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції підтримав висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову про стягнення плати за користування вагонами за час їх затримки, оскільки матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено, що неприйняття вагонів відповідачем мало місце, а також, що наявна вина відповідача в простої вагонів, і отже підстави для стягнення з відповідача плати за користування вагонами в даному разі відсутні. Крім того, встановлено, що відповідач, навпаки, звертався до в.о.начальника станції залізниці з проханням подавати вагони під вивантаження.

В постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2011 у справі № 25/88 10-2662, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення плати за користування вагонами за час їх затримки, з огляду на встановлення судом першої інстанції, на підставі оцінки доказів, непідтвердження факту відмови порту від прийняття від залізниці вагонів на фронти навантаження/розвантаження, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження причин такої відмови і вини порту у затримці вагонів.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 - 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Ексімнафтопродукт" у допуску справи № 24/98-10-3315 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА.Демидова Судді:С.Владимиренко М.Малетич С.Мирошниченко С.Шевчук KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)