Рішення

від 04.09.2012 по справі 5024/388/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 р. Справа № 5024/388/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Грицай О.С. при секретарі Гололобові М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Голопристанської районної спілки споживчих товариств, м. Гола Пристань Херсонської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Скадовськ Херсонської області

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від позивача - Коновалов Д.Г. довіреність № 34 від 05.06.2012р; Федоренко Н.П. дов. від 03.01.2012 року;

від відповідача - не з'явився.

в с т а н о в и в:

У березні 2012 року Голопристанська районна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, просила витребувати з чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, у складі таких будівель та споруд: магазин (літера «А»загальною площею 192,00 кв.м); склад-магазин (літера «Г»загальною площею 91,9 кв.м).

Позовні вимоги мотивовані неможливістю вчинення державної реєстрації позивачем на вищевказане майно оскільки державною виконавчою службою було накладено на нього арешт та правомірність набуття права власності на майно позивачем була предметом оскарження у загальному суді, а у подальшому у господарському суді. У позовній заяві зазначено, що ОСОБА_4 набув право власності на спірне майно на підставі скасованих судовий актів, у подальшому він продав майно ОСОБА_5, який перепродав майно відповідачу у справі, з врахуванням чого позивачем витребовується майно на підставі статей 330, 334, 388 Цивільного кодексу України.

Заперечуючи проти позову відповідач просив припинити провадження у справ, оскільки спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 07.05.2012 року провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України оскільки зазначена справа не підлягає вирішенню у господарських судах.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 року ухвалу господарського суду Херсонської області від 07.05.2012 року скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Херсонської області. У постанові суду зазначено, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для припинення провадження у справі по п.1 ст.80 ГПК України, оскільки будівля магазину в АДРЕСА_2, про витребування якої заявлений позов, за своїм призначенням використовується в підприємницькій діяльності відповідача.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.07.2012 року справа прийнята до провадження судді Грицай О.С. та призначена до розгляду.

У судове засідання 07.08.2012 року представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином (у матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 (а.с. 111)), причин неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим справа була відкладена до 21.08.2012 року.

У судове засідання 21.08.202 року представник відповідача повторно не з'явився, повідомлений належним чином причин не явки суду не повідомив, витребуваних ухвалою суду документів не надав.

У судове засідання 04.09.2012 року представник відповідача у третє не з'явився, причин не явки суду не повідомив, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, тому суд на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Крім викладеного судом встановлено, що 19.05.2005 року між радгосп-робкоопом "Круглоозерський", як продавцем та Голопристанською районною спілкою споживчих товариств, як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу магазину, загальною площею 192,0 кв.м., позначено літ. "А" та складу магазину, загальною площею 91,9 кв.м., позначено літ. "Г".

Судом також встановлено, що правомірність договору купівлі-продажу від 19.05.2005 року була предметом оскарження у суді.

Так, рішенням апеляційного суду Херсонської області від 26.07.2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 28.11.2007 року (а.с. 14-15), скасоване рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 07.04.2006 року, постановлене нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до радгоспу-робкоопу "Круглоозерський", Голопристанської районної спілки споживчих товариств про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна відмовлено (а.с. 10-13).

У подальшому ПП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду. Так, постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2008 року постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.08.2008р. та рішення господарського суду Херсонської області від 18.04.2008 р. у справі № 1/69-ПД-06 скасовано, справу направлено до господарського суду Херсонської області на новий розгляд.

При новому розгляді, рішенням господарського суду Херсонської області від 12.02.2009р. у справі № 1/69-ПД-06 за позовом приватного підприємця ОСОБА_4 до Радгоспу-робкоопу "Круглоозерський", Голопристанської районної спілки споживчих товариств про визнання договору купівлі-продажу від 19.05.2005 року недійсним, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.06.2009р. в задоволенні позовів відмовлено (а.с. 18-26).

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2009 року у задоволенні касаційної скарги відмовлено, постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.06.2009 року у справі № 1/69-пд-06 залишено без змін (а.с. 27-29).

Позивач у позовній заяви зазначає, що ПП ОСОБА_4 набув право власності на спірне майно на підставі скасованих судових актів, посилаючись на ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 08.12.2010 року, якою скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято ухвалу про скасування оскарженого рішення третейського суду (а.с. 138-140).

Матеріали справи містять рішення третейського суду від 27.06.2008 року відповідно до якого СПД ОСОБА_4 та ОСОБА_1 домовились, що будь-які спори й розбіжності які виникають між сторонами стосовно зобов'язання укласти договір оренди нерухомого майна, а саме будівлі магазину літера «А»загальною площею 192,00 кв.м та склад-магазин літера «Г»загальною площею 91,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 сторони будуть розглядати та остаточно вирішувати у третейському суді, одноособово в складі третейського судді Дикаленко Н.М. (а.с. 31-33).

Так, вищезазначеним рішенням третейського суду від 27.06.2008 року визнано за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 право власності на будівлю магазину літера «А»загальною площею 192,00 кв.м та будівлю склад-магазину літера «Г»загальною площею 91,9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2. На підставі цього рішення було зареєстровано право власності та наданий витяг про реєстрацію права власності нерухомого майна від 18.07.2008 року за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 (а.с. 34).

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 08.12.2010 року у справі №22ц-11921 вищенаведене рішення третейського суду від 27.06.2008 року скасоване (а.с. 138-140).

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17.02.2011 року у справі №22ц-739/11 у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_4 про видачу виконавчого документа на рішення третейського суду відмовлено (а.с. 42-43). Відомості про скасування вищенаведених ухвал суду відсутні.

Обґрунтовуючи позов Голопристанська районна спілка споживчих товариств посилалась на лист Голопристанського БТІ від 04.04.2011 року №81, відповідно до якого останній повідомив, що скасувати державну реєстрацію права власності на будівлю магазину в АДРЕСА_2 неможливо, так як вищенаведене нерухоме майно не належить гр. ОСОБА_4, а відчужене гр. ОСОБА_5, пізніше відчужене гр. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.2008 року (а.с. 44).

Крім того, матеріали справи містять: копію договору купівлі-продажу від 04.09.2008 року, відповідно до якого гр. ОСОБА_5 передав у власність спірні будівлі та споруди покупцю ОСОБА_1, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом (зареєстровано в реєстрі №3640), пройшов державну реєстрацію 04.09.2008 року; витяг з державного реєстру правочинів де набувач майна ОСОБА_1; витяг про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно Херсонського державного бюро технічної інвентаризації від 09.09.2008 року на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.2008 року (а.с. 57-59).

Приймаючи до уваги докази надані позивачем у справі, проаналізувавши підстави позову та фактичні обставин справи, суд знаходить необхідним задовольнити позов з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна особа має право мирно володити своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

19.05.2005 року між радгосп-робкоопом "Круглоозерський", як продавцем та Голопристанською районною спілкою споживчих товариств, як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу магазину, загальною площею 192,0 кв.м., позначено літ. "А" та складу магазину, загальною площею 91,9 кв.м., позначено літ. "Г".

Відповідно до пункту 3 договору ціна договору складає 12 500,00 грн., які покупець сплатив продавцю в повному обсязі до підписання сторонами цього договору, що стверджується підписами сторін на цьому договорі.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації є укладеним з моменту державної реєстрації (ч. 3 ст. 640 ЦК України).

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, про що зазначали Верховний Суд України у постанові № 07/034 від 30.01.2007 у справі № 1/138-14/318-9/273 та Вищий господарський суд України у постанові по справі № 20-2/149 від 20.07.2005.Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндікаційного позову.

З постанови Вищого господарського суду України від 21.10.2009 року у справі №1/69-ПД-06 (наданої позивачем на підтвердження позовних вимог) вбачається встановлення, що договір купівлі-продажу від 19.05.2005р. магазину та складу по АДРЕСА_2, згідно Витягу з Державного реєстру правочинів №1010718, зареєстрований 19.05.2005 р. в Державному реєстрі за № 605812.

На підтвердження цього свідчить поданий позивачем витяг з Державного реєстру правочинів від 19.05.2005 року №1010718, наданий об 15 год. 22 хв. 19 травня 2005 року позивачу.

Також, вищенаведеною постановою встановлено відсутність будь-яких обтяжень щодо спірного нерухомого майна, з огляду на що нотаріусом було здійснено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу від 19.05.2005 року. Крім того, встановлена відсутність порушення угодою купівлі-продажу нерухомого майна, яка відбулася між двома юридичними особами, будь-яких прав ПП ОСОБА_4, який у подальшому перепродав спірне майно.

Крім того, в ухвалі апеляційного суду Херсонської області від 08.12.2010 року за позовом Голопристанської районної спілки споживчих товариств до ПП ОСОБА_4, ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду зазначено, що момент, з якого договір вважається укладеним пов'язується законом саме з державною реєстрацією договору, а не з державною реєстрацією права власності на нерухоме майно, тому висновок суду про те, що Голопристанська районна спілка споживчих товариств не набула права власності на спірне майно через відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не відповідає чинному законодавству, а отже є хибним, що може бути прийняте судом як преюдіційний факт відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 наказу Міністерства Юстиції України від 18.08.2004 року № 86/5 "Про затвердження Інструкції про ведення Державного реєстру правочинів" державна реєстрація правочинів здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України та Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 671 (далі - Тимчасовий порядок). Державна реєстрація правочину проводиться реєстратором шляхом унесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням. Про внесення запису до Державного реєстру правочинів реєстратор видає кожній особі, яка отримала примірник правочину, або уповноваженим нею особам витяг з Державного реєстру. У справі нотаріуса, який посвідчив правочин, залишається витяг про реєстрацію, який виготовляється реєстратором безкоштовно з використанням спеціального бланка документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України.

Аналогічна норма міститься у пункті 6 постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 671 "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів".

Позивач як на підставу позову посилається на статтю 330 Цивільного кодексу України відповідно до якої якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Позивач посилається на те, що нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, у складі таких будівель та споруд: магазин (літера «А»загальною площею 192,00 кв.м); склад-магазин (літера «Г»загальною площею 91,9 кв.м) вибуло з його володіння не з його волі.

Так, дійсно в період після укладення договору купівлі-продажу майна від 19.05.2005 року позивач не встиг провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно до накладення на це майно арешту державним виконавцем, пізніше, ОСОБА_4 набув право власності на спірне майно на підставі скасованого рішення третейського суду, у подальшому він продав майно ОСОБА_5, який перепродав майно ОСОБА_1, а зазначені договори укладались поза волею позивача у справі.

Власником спірного нерухомого майна є позивач і воно вибуло з його володіння не з його волі, а у зв'язку з прийняттям третейським судом неправомірного рішення, яке в подальшому скасовано судом апеляційної інстанції, відповідач безпідставно займає дані приміщення, тобто обмежує і порушує права позивача, як власника нерухомого майна, тому позовні вимоги про витребування з чужого незаконного володіння підлягають задоволенню.

Таким чином, оформлене право власності на спірне нерухоме майно на підставі скасованого рішення третейського суду не впливає на можливість позивача витребувати вказане нерухоме майно у відповідача. При цьому, такий висновок вбачається обґрунтованим з огляду на те, що оформлення права власності відповідача на зазначене майно свідчить лише про набуття ним цього майна як добросовісним набувачем, але ніяким чином не спростовує факт вибуття цього майна із володіння позивача, як власника поза його волею. Крім того, продаж ОСОБА_1 спірного майна за нотаріально посвідченим договором не є передбаченим частиною 2 статті 388 Цивільного кодексу України випадком, який виключає можливість витребування власником майна від добросовісного набувача, оскільки майно було лише зареєстроване за відповідачем, а не набуте ним в порядку виконання судового рішення.

Оскільки майно може бути витребуване згідно положень статті 388 Цивільного кодексу України від відповідача, тому право власності на це майно має бути зареєстровано за позивачем, не дивлячись на те, що відповідач є добросовісним набувачем майна. Майно, що належить позивачу, було визнано власністю інших осіб та зареєстроване у підприємстві БТІ за іншими особами, що свідчить про оспорювання права позивача та необхідність захисту такого права згідно положень статті 392 Цивільного кодексу України.

Наявний у матеріалах справи договір позики та іпотеки від 16.12.2008 року, та витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек не може свідчить на користь правової позиції відповідача з врахуванням вищенаведеного, крім того, ОСОБА_1 є лише іпотекодавцем, що підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.09.2008 року.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Херсонської області від 07.05.2012 року про припинення провадження відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання у судовому порядку.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (75700, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Голопристанської районної спілки споживчих товариств (75600, Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. 1-го Травня, 15, ЄДРПОУ 01770906) нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, у складі таких будівель та споруд: магазин (літера «А»загальною площею 192,00 кв.м); склад-магазин (літера «Г»загальною площею 91,9 кв.м).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (75700, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Голопристанській районній спілкі споживчих товариств (75600, Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. 1-го Травня, 15, ЄДРПОУ 01770906) сплачений судовий збір в сумі 2 146,00 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 05 вересня 2012 року

Суддя О.С.Грицай