Ухвала

від 06.09.2012 по справі 2а-1568/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 р. Справа № 76557/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Довгої О.І., Олендера І.Я.,

при секретарі Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2012р. у справі № 2а-1568/11/0970 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби, з участю прокуратури Івано-Франківської області, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Позивач в травні 2011р. звернувся в суд з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2012р.року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оспорювана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню.

Зокрема апелянт зазначає, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Даноша" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість (напрям відшкодування на рахунок платника в банку) з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу продажу до виробника за період з 01.07.2007 року по 31.01.2010 року, за результатами якої складено акт №4438/23-03/32464900 від 30.12.2010 року (том 1 а.с. 21-45) . В ході перевірки встановлені порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 446 728 грн. та донараховано ПДВ в сумі 719 062 грн. В подальшому відповідачем відкликано податкове повідомлення-рішення №0000032302/0 та винесено нове від 11.03.2011р. №0000032302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та зобов»язано сплатити суму податку в розмірі 619701грн. та штрафні санкції в розмірі 154925грн.

Законом №168 встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням його. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою - сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у податку. Крім того, згадані аргументи підтверджуються самою суттю поняття податку. Законом України «Про податок па додану вартість» передбачено, що право платника податку на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Представник апелянта та прокуратури в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та дали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів безпосередніх контрагентів ТзОВ «Даноша».

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом першої інстанції встановлено, що Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Даноша" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість (напрям відшкодування на рахунок платника в банку) з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу продажу до виробника за період з 01.07.2007 року по 31.01.2010 року, за результатами якої складено акт №4438/23-03/32464900 від 30.12.2010 року. Перевіркою встановлені порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 446 728 грн. та донараховано ПДВ в сумі 719 062 грн.

За наслідками розгляду акту перевірки та виходячи з висновків проведеної перевірки 18.01.2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0000032303/0 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1165790,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 291448,00 грн.

В подальшому, Калуська об'єднана державна податкова інспекція привела податкове повідомлення - рішення від 18.01.2011 року №0000032303/0 у відповідність до вимог Листа ДПА України від 14.02.2011 року №4091/7/23-4017/131 (сума штрафних санкцій зменшена до 154925,00грн.) та відкликала дане рішення.

11.03.2011 року відповідач виніс нове податкове повідомлення - рішення №0000032303/0, яким зменшив суму штрафних санкцій. Відповідно до даного рішення позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1165790,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 154925,00 грн.

Суд першої інстанції вірно визначив, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки відповідача про те, що позивачем безпідставно завищено суми бюджетного відшкодування ПДВ з податку на додану вартість у розмірі 1165790,00 грн.

З матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника (імпортера) по контрагентах, залучених до схеми постачання ТОВ "Даноша" встановлено перелік контрагентів, яких неможливо перевірити та підтвердити взаємовідносини з позивачем з різних причин, а саме: стан платника 23 (місцезнаходження не встановлено), не знаходиться за юридичною та фактичною адресою, свідоцтва платників ПДВ анульовані, визнано банкрутом, діяльність припинено знято з обліку тощо.

Суд першої інстанції детально проаналізував надані відповідачем докази щодо вищевказаного, однак колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в справі наявні докази фактичного здійснення операцій позивачем із вказаними в акті перевірки субєктами господарювання. Дані операції підтверджуються первинними документами: податковими накладними; банківськими виписками та платіжними дорученнями; договорами; рахунками на оплату; видатковими накладними та актами здачі прийняття поставки товару, робіт, послуг;товарно-транспортними накладними та іншими документами які підтверджують поставку товару. При цьому судом враховано інформацію викладену у зведеній таблиці даних акту перевірки в розрізі контрагентів , реєстри податкових накладних та банківських виписок.

До складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону від 28 грудня 1994 р. "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом "Про податок на додану вартість" не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну. У разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату ПДВ.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Чинне на момент правовідносин законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця разом з ціною товару. Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, ліквідація чи банкрутство самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 10.2 ст. 10 згаданого Закону встановлено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

На переконання колегії суддів надаючи оцінку правовідносинам позивача з його контрагентами суд першої інстанції правильно встановив відносно контрагента позивача ПП "Електросантех", зокрема відповідачем встановлено, що громадянка яка являється директором цього підприємства не має жодного відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності ПП "Електросантех", оскільки 08.05.2008 року в неї було викрадено паспорт, на який невідомими особами було зареєстровано ПП "Електросантех". Однак суд об»єктивно не погодився з такими твердженнями відповідача, оскільки ПП "Електросантех" зареєстроване 03.05.2006 року, тобто до моменту викрадення паспорта 08.05.2008 року.А відтак ці обставини не позбавляють позивача права на відшкодування податку на додану вартість. Такий висновок суду підтверджується витягом з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Не знаходять свого підтвердження доказами доводи апелянта щодо нікчемності договорів в ланцюгу поставки товару контрагентами (ПП "Компанія Металторг", ПП "Вахта плюс"), оскільки не доведено наявності умислу на укладання договору постачання товару з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи та наявним у ній доказам.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2012р. у справі № 2а-1568/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя : Кузьмич С.М.

Судді: Довга О.І.

Олендер І.Я.

Повний текст ухвали виготовлений 11.09.2012р.