Ухвала

від 01.07.2013 по справі 2а-1568/11/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2013 р. м. Київ К/9991/60760/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Худзій Д.М.,

відповідача - Чорний О.В.,

прокуратури - Клюге Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012

у справі № 2а-1568//11/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даноша"

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області

за участю Прокуратури Івано-Франківської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012, позовні вимоги задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 11.03.2011 №0000032303/0; в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.01.2011 №0000032303/0 - в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки ТОВ "Даноша" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість (напрям відшкодування на рахунок платника в банку) з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу продажу до виробника за період з 01.07.2007 по 31.01.2010, складено акт №4438/23-03/32464900 від 30.12.2010, в якому встановлені порушення пп.7.4.1 п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 446728,00 грн. та донараховано ПДВ в сумі 719062,00 грн.

На підставі акта перевірки, 18.01.2011 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000032303/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1165790,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 291448,00 грн.

В подальшому, Калуська об'єднана державна податкова інспекція привела податкове повідомлення-рішення від 18.01.2011 №0000032303/0 у відповідність до вимог Листа ДПА України від 14.02.2011 №4091/7/23-4017/131 (сума штрафних санкцій зменшена до 154925,00грн.) та відкликала дане рішення.

Отже, як було вірно встановлено судами, податкове повідомлення-рішення від 18.01.2011 №0000032303/0 слід вважати відкликаним та таким, що не встановлює для позивача будь-яких прав та обов'язків.

11.03.2011 відповідачем прийняте нове податкове повідомлення-рішення №0000032303/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1165790,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 154925,00 грн.

Підставою для винесення спірного повідомлення-рішення стали висновки відповідача про те, що з матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника (імпортера) по контрагентах, залучених до схеми постачання ТОВ "Даноша", встановлено перелік контрагентів, яких неможливо перевірити та підтвердити взаємовідносини з позивачем з різних причин, а саме: стан платника 23 (місцезнаходження не встановлено), не знаходиться за юридичною та фактичною адресою, свідоцтва платників ПДВ анульовані, визнано банкрутом, діяльність припинено знято з обліку тощо.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11.03.2011 №0000032303/0, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( пп. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ).

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які є першими у ланцюгу господарських операцій стосовно позивача, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: податковими накладними; банківськими виписками та платіжними дорученнями; договорами; рахунками на оплату; видатковими накладними та актами здачі прийняття поставки товару, робіт, послуг; товарно-транспортними накладними та іншими документами, які підтверджують поставку товару.

Доводи відповідача про відсутність відповідей податкових органів щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), так само як і інші закони, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, який був постачальником товарів (послуг), так і зокрема тим, який не був постачальником товарів (перевірка по ланцюгу), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Крім того, порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість" контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Також, судами попередніх інстанцій правомірно відхилені доводи відповідача щодо нікчемності договорів по ланцюгу поставки товару контрагентами (ПП «Компанія Металторг» та ПП «Вахта плюс»), оскільки відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності таких договорів, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль